Не про диктант. Про листи.

В дитинстві мені не подобалися диктанти, але мені доводилося їх писати, бо це були листи. Саме доводилося, бо я була «маминими руками», які ці листи писали. Спочатку, як диктанти — вона повільно диктувала, я записувала. А потім вже самостійно: намагалася сформулювати думки так, щоб потім не довелося переписувати. Це дуже добре тренувало навичку тримати думку в голові та писати каліграфічно красиво й розбірливо одночасно.

В психології є багато технік, пов’язаних із письмом. Розкажу про одну з них — техніку амортизаційного письма.

«Амортизаційний лист» — це проста, але потужна техніка письмової самодопомоги, яку часто пропонують психологи парам і батькам, коли у стосунках «накипіло», а відверта розмова загрожує перетворитися на сварку. Її суть — «погасити» («амортизувати») надмірну емоційну хвилю на папері, щоб потім обговорювати проблему вже без образ, криків і «а ти сам/сама…».

Чому і як це працює?

По-перше, письмо активує префронтальну кору, що відповідає за логіку і самоконтроль, тому емоції, коли ви пишете, поступово вщухають. Формулюючи думки, ми структуруємо хаос почуттів і швидше знаходимо суть претензії: «Я злюся не тому, що він запізнився, а тому, що відчула себе неважливою». Папір не перебиває і не захищається, тож можна «виговоритися» без страху образити партнера чи дитину.

Я пропоную застосовувати алгоритм «3x3x3»:

Три абзаци емоцій. Пишіть усе, що крутиться в голові: «Я божеволію від того, що…», «Мене дратує…». Без цензури й саморедагування.

Три абзаци сенсів. Перейдіть від «що я відчуваю» до «чого саме хочу»: «Я потребую більше…», «Я боюся, що…».

Три абзаци дій. Завершіть конкретними пропозиціями: «Давай домовимося, що…», «Я готова/ий…», «Що ти про це думаєш?».

В сімейних стосунках можна використовувати так:

Формулюючи думки, ми структуруємо хаос почуттів

Пари. Пишемо лист одне одному, читаємо вголос, обговорюємо лише третій блок (пропозиції). Перші два — для емоційної «розминки» й залишаються приватними за домовленістю.

Батьки та підлітки. Пишемо, а не кричимо. Дитина має право на лист-відповідь. Інколи це єдиний спосіб подолати мовчанку, бо лист «не читає моралі» й дає час обміркувати реакцію.

Родина. Техніка корисна перед «складними» зустрічами з тещами/свекрухами чи дорослими дітьми, щоб прийти не з вибухівкою, а з планом.

П’ять правил безпеки

1. Не надсилайте «сирий» текст у месенджер — це емоційна чернетка.

Читайте також:

Роберт Таіббі

Дорослі діти та батьки. Як поліпшити стосунки

2. Не використовуйте лист як шантаж («Я тобі пишу, тому ти зобов’язаний…»).

3. Якщо виявили глибинні травми, з якими важко впоратися, доопрацьовуйте з терапевтом.

4. Чітко домовтеся, що саме читаємо та обговорюємо, аби уникнути випадкових образ.

5. Повертайтеся до теми не пізніше 24 годин, поки енергія готовності до змін не згасла.

Коли цю техніку краще замінити іншою?

У разі фізичного чи психологічного насильства — тут потрібен план безпеки, а не листи.

Якщо партнер демонстративно ігнорує будь-який формат зворотного зв’язку. Тоді варто шукати парне консультування або переоцінку стосунків.

У підсумку «амортизаційний лист» не вирішує всі проблеми чарівним помахом руки, але створює простір, у якому висока напруга перетворюється на предметну розмову, а звинувачення — на прохання. Спробуйте: десять хвилин письма сьогодні можуть зекономити години непорозумінь завтра.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут