Чому важливо формувати звичку читати
Тетяна Трощинська: «Читання паперових книг може підвищити навички розуміння в 6−8 разів більше, ніж читання з екрана» (Фото: mashiki/Depositphotos)
Читання дає сильніше когнітивне навантаження, і це добре для нас
Чому важливо формувати звичку читати.
У 7−8-річному віці відбувається важливий процес, який можна спрощено описати так: перехід від «навчання читати» до «читання, задля того, щоб вчитися».
Є безліч вражаючих цифр про падіння рівня читання і розуміння прочитаного у світі. У США, до речі, падіння дуже високе. Та й не лише у США.
І традиційно причинами ми називаємо ковід, дистанційне навчання, а якщо йдеться про Україну — то ще й війну.
І це має сенс.
Але причина може бути й глибшою. І вона не сподобається великій частині дорослих людей. Це відбувається тому, що ми просто не читаємо.
Дослідження нейробіологів з Педагогічного коледжу Колумбійського університету показує: читання друкованих текстів формує навичку «глибшого читання». Метааналіз науковців з Університету Валенсії, які дослідили дані 25 досліджень за участю понад 469 000 учасників за 2000−2022 роки, свідчить, що читання паперових книжок протягом тривалого періоду може підвищити навички розуміння в 6−8 разів більше, ніж читання з екрана. Зверніть увагу — це було переважно до ковіду.
Для глибшого розуміння прочитаного є купа простих інструментів: анотування тексту, коментування, виокремлення головного, постановка запитань, дискутування про певні тези тощо.
Читання друкованих текстів формує навичку «глибшого читання»
У чому причина впливу читання на розвиток людини? Все дуже просто: у когнітивному навантаженні.
Когнітивне навантаження у найпростішому тлумаченні — це кількість розумової енергії, яку ми витрачаємо для виконання того чи іншого завдання. Читання дає сильніше когнітивне навантаження, ніж аудіо, сторіз в інстаграм, картка-експлейнер, шортс у ютубі, відео в тіктоці.
І це добре для нас.
Сильніше когнітивне навантаження для нас добре. І не просто для підтримки елементарної актуальності себе і своїх когнітивних спроможностей, а й загалом добре для нас, як для виду.
Бо читання — це ж не лише розпізнавання букв і слів та реагування на звукові, рухові й кольорові подразники на екрані. Це аналіз і декодування сенсу, це оцінка, це критичне прочитання, це розуміння джерела та контексту. Пошук ідей та концептів.
Навіть спрямованість на усвідомлений вибір — в широкому сенсі.
Окрема дискусія може бути щодо носія (друкований чи електронний), але то окрема дискусія. Дослідники все ж наполягають на традиційній книжці. Припущення — тому що лінгвістична якість цифрових текстів зазвичай нижча, ніж у друкованих текстах. Текст у соцмережах, наприклад, може бути розмовним і не мати складного синтаксису та міркувань.
На цій самокритичній ноті ставлю крапку.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут