Щоб залишити відчуття підтримки. 10 теплих прощань перед садочком і школою

1 вересня, 20:43
Світлана Ройз: «Увага до прощань особливо важлива під час періоду адаптації» (Фото: evgenyataman/Depositphotos)

Світлана Ройз: «Увага до прощань особливо важлива під час періоду адаптації» (Фото: evgenyataman/Depositphotos)

Це тепло, яке дитина тримає всередині, поки нас немає поруч

10 ідей теплих прощань, щоб залишити відчуття нашої присутності та підтримки. Я дуже уважна до прощань. Перед школою та садочком, перед сном, перед будь-якою розлукою. Це тепло, яке дитина тримає всередині, поки нас немає поруч. Навіть, якщо зовні «холодно», наш образ допомагає їй «не змерзнути».

Реклама

Особливо важливо під час періоду адаптації.

1. Секретний дотик. Придумати свій «секретний» дотик (наприклад, торкнутися долонями, зробити «кулачок-кулачок-долонька»), який символізує «я з тобою».

2. Жест — серденько. Зробити разом з дитиною долонями (пальцями) спільне сердечко.

3. Поцілунок в долоньку (ідея з книги Поцілунок у долоньці Одрі Пенн). Ми цілуємо долоню дитини, а вона, якщо захоче відчути наш доторк, потім може торкнутись своєю долонею, щоки, плеча, чола.

Нехай все, що може бути легшим для наших дітей, буде легшим

4. Крила. Прикласти свої долоні до спини дитини, там де лопатки, наче зігріваємо її «крила». Дитина може спертися на наші руки й відштовхнутись від них.

5. Обійми на три удари серця. Обійміться й порахуйте разом пошепки: «Один, два, три». Наче ми підживлюємо один одного.

6. Мушля. Дитина складає долоню в формі мушлі, а ми нашіптуємо в долоню якісь теплі слова. Дитина протягом дня може прикласти «мушлю» до вуха — вона зберігає всі наші слова.

7. Усмішка з собою. Батьки усміхаються дитині й наче «кладуть» усмішку дитині в рюкзак чи в кишеню. Дитина може зробити те саме. А потім дитина може відкрити рюкзачок і усміхнутись.

8. Таємний знак. Разом вигадати жест, який батьки зможуть показати дитині, коли та озирнеться вже біля дверей школи (діти ж часто намагаються зустрітись поглядом з батьками). Можливо, покласти руку на серце, чи смикнути себе за вухо, чи підняти пальцем куточок рота.

9. Із собою. Вирізати маленьке паперове серце, чи взяти наліпку в формі серця й покласти дитині в кишеню чи рюкзак. Чи використати записки, що можна покласти в ланчбокс.

10. Оберіг. Підготувати малесенький предмет (ґудзик, дармовис, стрічка з вузликом), який можна прикріпити чи пришити всередині одягу, наприклад до кишені — так, щоб його бачила лише дитина. Це може стати «заземлюючим об'єктом» і нагадуванням про нашу підтримку. Але важливо нагадати, що це — просто річ, яка може відірватись, загубитись, зіпсуватись, і це не казатиме про те, що підтримка втрачена. Вона завжди всередині.

Нехай все, що може бути легшим для нас та наших дітей, буде легшим.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут

Показати ще новини