Білий Торнадо

Н а заокеанські методи війни в'єтконгівці відповідали не згірше. Майже у всіх населених пунктах у них були свої агенти, які раз у раз мінували дороги і лісові стежки. В 1965-му вони влаштували потужний вибух біля американського посольства в Сайгоні: тоді загинули 22 людини і 183 були важко поранені.

За перші три роки війни США втратили вбитими 16.250 солдатів. Противник — близько 186 тис. “Багато хлопців відправлялися до В'єтнаму з переконанням, що за кілька місяців уже будуть вдома”, — писав Джо Геллоуей. Однак війні не було видно ні кінця, ні краю.

За весь цей час кілька сотень американських військових, переважно збиті льотчики, потрапили в полон супротивника. І це було ще одне страшне випробування тієї кампанії — їм довелося пережити всю нелюдськість азійських тортур. Найбільш впізнаваний в Україні з таких ветеранів — Джон Маккейн, нинішній американський сенатор від штату Аризона. Після того, як у жовтні 1967-го в його літак над Ханоєм влучила зенітна ракета, він катапультувався і опустився в озеро в центрі міста, зламавши обидві руки і ногу.

Маккейн провів у в'єтконговскіх таборах і в'язницях понад п'ять років. На другому році свого полону він переніс особливо жорстокі тортури, під час яких повністю посивів. Тоді йому було 32 роки.

Білий Торнадо — так називали його товариші в полоні. “Я пізнав те, що всі ми пізнали в полоні: кожна людина має межу своїх можливостей. Я її досяг”, — казав майбутній політик про свою війну.

Після повернення додому, Маккейн довго відновлювався. Його шлюб зруйнувався — дружина потрапила в автомобільну аварію, в якій сильно постраждала, і це постійно нагадувало Маккейну про пережите у В'єтнамі.