«Коаліція можлива». Чим відрізняються політсили Зеленського та Порошенка та чи можуть вони об'єднатися — аналітика Володимира Фесенка

Чи можливе таке об'єднання, чим різняться лідери та їх партії — Слуга народу і Європейська солідарність, що спільного мають прихильники, Радіо НВ з’ясовувало разом з політологом Володимиром Фесенком.

— На перший погляд, партії дуже різні. Пам’ятаємо президентську гонитву у 2019 році, пам’ятаємо як вони сперечалися, як їх фанати один одного ненавиділи. Хоча, якщо розібратися в тому, що вони обіцяють і пропонують, то можемо з’ясувати, що портрет виборця цих двох політичних сил може бути дуже схожим. Чим насправді різняться ці дві політичні сили?

— Вони визначально різняться ставленням до своїх лідерів. Градус негативного ставлення, [часом] ненависті до лідера протилежної сили — це є головний чинник, який навіть їх об'єднує.

Прихильники Зеленського відрізняються дуже негативним ставленням до Порошенка, це був їх мотив [голосування] на виборах 2019 року. Вони консолідувалися навколо Зеленського, бо він уособлював «вирок Порошенку».

Але і у Порошенка, думаю, зараз навіть сильніше проявлене абсолютне несприйняття Зеленського. Для них Зеленський на посаді президента — це просто образа самій посаді президента. Це персональне негативне ставлення.

По цінностях, геополітичних орієнтаціях ми не бачимо суттєвої різниці. По ставленню до європейської інтеграції, до Росії та російської агресії проти України, за даними соціологів, різниця невелика. Електорат Порошенка трохи більш патріотичний, антиросійський, але статистична різниця в декілька відсотків не є суттєвою. Електорат Зеленського більш поміркований, ніж електорат Порошенка, але різниця швидше стилістична.

Проблема дійсно у ставленні до лідерів. Ще одну різницю відзначу: електорат Зеленського більш молодий, а у Порошенка швидше середнє покоління, 45+. І електорат Зеленського, як правило, менш політизований, а у Порошенка навпаки — достатньо політизований.

— Чи можемо уявити ситуацію, коли виникне умовна коаліція і вони почнуть домовлятись у парламенті, спільно голосувати?

— Можуть бути спільні голосування, вони і були. Приміром, за земельну реформу, за постанови Верховної Ради, що стосуються конфлікту на Донбасі, звернення щодо проявів російської агресії. Спільні голосування є. Саме у ціннісних питаннях, як правило, розбіжностей немає.

А коли йдеться про конфлікти політичних інтересів, кадрові питання — є розбіжності і запекла критика. Якщо виникають якісь скандальні питання (або справа Порошенко, або справа «вагнерівців»), взагалі війна починається.

Щодо коаліції: знаючи, як працює наша політика, у майбутньому я цього не виключаю. До президентських виборів це вкрай мало ймовірно, а після 2024 року можливо. Враховуючи те, що можуть бути точки дотику в ідеологічних і ціннісних питаннях, думаю, що таке можливо. Якщо вже не буде такої напруги в особистісних стосунках між Порошенко і Зеленським.

— Чи може, наприклад, через скандали, у прибічників Зеленського знизитися градус ненависті до Порошенка і навпаки? Може бути народне примирення, щоб цей градус агресії знизився?

— Проста відповідь — ні. Всі скандали абсолютно не впливають. Проблема в персональному ставленні, взаємному сприйнятті. Є переважно емоційні стереотипи ставлення прихильників Зеленського до Порошенка. Недовіра до Порошенка зберігається. До речі, не тільки у прихильників Зеленського, а і у багатьох інших. Ті, хто проти Порошенка, сприймають його, як олігарха, який заробляє на політиці. Це головне, я би сказав, джерело негативного ставлення до Порошенка. Плюс негативні згадки про підвищення тарифів, девальвацію гривні… Але головне — уособлення зв’язку між великими грошима і великою владою.

Щодо Зеленського — інакше. Зеленський чужа людина з тієї точки зору, що колишній комедіант став президентом України. Якщо в 2019 році були ще конотації з [бізнесменом Ігорем] Коломойським, Зеленського підозрювали, що він проросійський, то зараз цього вже менше. Але ставлення до людини, яка не відповідає рівню посади президента — це, можливо, головний мотив негативного ставлення до Зеленського. Ці речі працюють дуже потужно на емоційному рівні.

Перетоки [електорату] йдуть. Наприклад, трохи збільшився рейтинг Порошенка після подій 17 січня, але не за рахунок прихильників Зеленського, а за рахунок прихильників [партії] Свобода, тих, хто може підтримувати [колишнього прем'єра Володимира] Гройсмана або [політика Ігоря] Смешка. Ще раніше він «відтягнув» на себе частину прихильників [партії] Голос. Тобто національно-демократичний електорат. Це достатньо стала група.

У Зеленського більш центристський електорат. Там не стільки цінності об'єднують, скільки саме позитивне ставлення до Зеленського. Це їх консолідує.