Суд так суд. Звинувачення Петра Порошенка у держзраді більше схоже на помсту, аніж на обґрунтовану справу

Вугілля його страшне

Події, щодо яких висувають Порошенку підозру, відбувалися восени 2014 року. На той час політик очолював державу вже три місяці, на Донбасі тривала активна фаза АТО, а сама країна переживала енергетичну кризу.

Після окупації частини території Луганської та Донецької областей Україна втратила основний ресурс, що забезпечував роботу теплових електростанцій, — антрацитове вугілля, позаяк 100% цієї сировини виробляли саме на нині непідконтрольних територіях, розповів НВ Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.

Відтак упродовж 2014−2015 років країна дійсно «критично залежала від вугілля з окупованої території», стверджує він, адже тоді роботу вітчизняних ТЕС ще не встигли перевести з антрацитової групи вугілля на газ, як це почало відбуватися згодом.

«Тому вимушені були купувати не тільки на неконтрольованих територіях Донбасу, а й у Південно-Африканській республіці (ПАР) теж», — розповів експерт.

Саме в африканському вугіллі уряд побачив альтернативу «окупаційному» в серпні 2014-го. І Юрій Продан, тодішній міністр енергетики та вугільної промисловості, разом із представниками енергокомпаній вирішили імпортувати 1 млн т цієї копалини з ПАР.

Після цього, згідно з текстом підозри Порошенку, в листопаді 2014-го голова держави скликав засідання Радбезу, на якому «без достатніх на те підстав» висловив сумніви щодо якості африканського вугілля. Також керманич дав усне доручення правоохоронцям перевірити сировину з ПАР та «наголосив на необхідності припинення контракту».

У грудні 2014-го прокуратура затримала Володимира Зіневича, керівника Укрінтеренерго, яке займалося поставками з ПАР. Звинуватили посадовця в тому, що він закупив неналежне вугілля і знав про те, що воно нібито непридатне до використання на вітчизняних ТЕС.

У результаті угоду з ПАР розірвали, а Україна вирішила закуповувати вугілля в державних шахт з окупованих територій Донбасу. Підтвердив це Порошенко на пресконференції у грудні 2014-го: «Ми дійсно будемо купувати в державних підприємств, у тому числі в тих, які видобувають вугілля на тимчасово окупованій території». І запевнив, що країна контролюватиме, щоб кошти використовувались виключно на заробітну плату шахтарям.

У ДБР переконані, що всі ці події відбувались не просто так. Мовляв, восени 2014-го представники Росії «вирішили залучити до підривної діяльності проти України» кума російського президента Віктора Медведчука. А останній домовився з Порошенком, «який мав необхідні можливості адміністративного впливу».

У підозрі зауважується, що Порошенко пристав на пропозицію Медведчука «за невстановлених обставин».

Згодом, за даними слідчих, був розроблений злочинний план для «сприяння діяльності терористичних організацій через створення в умовах опалювального сезону штучного дефіциту вугілля» для потреб вітчизняних електростанцій. Згідно із цією схемою, Медведчук спілкувався з представниками РФ та терористами, а Порошенко «залишив за собою управлінські й кадрові питання та в разі потреби — адміністративний вплив». Також до схеми залучили бізнесмена Сергія Кузяру, який «мав зв’язки» з «ЛНР» і «ДНР».

Ще один фігурант провадження — тодішній міністр енергетики та вуглепрому Володимир Демчишин. Він, як стверджують у ДБР, «не лише сприяв у реалізації цієї схеми, а й скасував усі рішення попередника [Продана], які ставили роботу підприємств на окупованих територіях та співпрацю з ними під сумнів».

За донбаський антрацит Україна вже у 2015-му перерахувала понад 200 млн грн. За даними слідства, ці кошти потім пішли на «фірми з ознаками фіктивності», їх перевели в готівку та нібито розподілили на користь «Л/ДНР». У цілому було підписано угоди з підприємствами, які були зареєстровані на території України, на понад 3 млрд грн.

Такі дії Порошенка, Медведчука, Кузяри і Демчишина, вважають в ДБР, сприяли терористам, а Україна «була поставлена у залежність» від Росії та терористичних організацій.

Винним себе не визнає

Звинувачення в «державній зраді» та «сприянні тероризму» Порошенко, його адвокати і соратники відкидають.

Ірина Геращенко, співголова фракції ЄС у парламенті, заявила НВ: Порошенко навпаки у період кризи не дав заморозити країну. А вугілля закупили на державних шахтах, що були юридично зареєстровані в Україні і сплачували податки.

«Там працювали українці з українськими паспортами, — підкреслює Геращенко. — Я хочу нагадати, що не було тоді паспортів інших у населення на окупованих територіях».

Ігор Головань, адвокат п’ятого президента, називає підозру «абсолютно пустою» і неправдивою. «Як могла написати притомна людина, що Петро Порошенко пристав на пропозицію Медведчука в невідомому місці й у невідомий час? — обурюється він у розмові з НВ. — Якщо вони не знають ні місця, ні часу, то як вони можуть знати, що це була пропозиція Медведчука?»

Захисник Порошенка звертає увагу на те, що від цієї справи самоусунулись генпрокурор Ірина Венедиктова та її перший заступник Роман Говда. У день оголошення підозри перша взяла відпустку і свої повноваження щодо підписання документа поклала на одного із заступників Олексія Симоненка. Хоча ще у 2020 році публічно запевняла, що підпише підозру Порошенку, «коли будуть законні підстави».

«Вони розуміють, що за це їм дуже серйозно доведеться відповідати, тому кинули під танк цього Симоненка», — переконаний адвокат.

Коментуючи звинувачення Порошенка у зриві поставок африканського вугілля, Головань відповідає доволі емоційно: «Як ви можете це сприймати серйозно?»

По-перше, переконує захисник, поставки з ПАР не могли вплинути на баланс в Україні, адже їхня кількість була «мізерна». По-друге, вугілля було неякісним.

«Усі писали про те, що антрацитові енергоблоки не могли спалювати це вугілля, — пригадує Головань. — Це могло відбуватися лише за умови підсичення його газом. Тобто це було золоте вугілля».

Захисник експрезидента нічого поганого не бачить у заявах Порошенка на засіданні РНБО щодо африканського вугілля. «Там усього лише президент Порошенко сказав, що треба перевірити, — говорить він. — І там було в нього підстав більше ніж досить».

Сергій Дяченко, експерт з енергетичних питань, погоджується: вугілля з ПАР було гірше за якістю, тепловим електростанціям доводилось його змішувати з іншими видами. Однак використовувати його було можливо, переконаний він. Крім того, Україна могла домовлятися про поставки антрацитів з інших країн. Окрім Африки і РФ, їх також видобувають у США та Австралії.

Експерт визнає, що в 2014—2015 роках склалася складна ситуація й «іншого виходу не було». Більшою проблемою він вважає не факт закупівлі з непідконтрольних територій, а непрозорість самих схем. «Були „смотрящіє“, які курували всю цю поставку вугілля на Центренерго і далі, — зауважує Дяченко. — Там була певна група бізнесменів, наближена до чинної влади, яка заробляла на цьому. І це дуже погано».

«Замовники» справи

П’ятий президент вважає архітектором справи проти нього свого наступника Зеленського. Мовляв, той дає вказівки, організовує і «несе за це відповідальність». Однак замовником Порошенко називає мільярдера Ігоря Коломойського.

«Я це стверджую авторитетно — як помста за [націоналізацію банку] ПриватБанк, помста за всі ці речі», — сказав Порошенко журналістам у Польщі напередодні повернення до України.

Його соратники переконують, що не були здивовані появою справи. За словами Геращенко, за останні роки проти Порошенка було відкрито десятки проваджень.

«У пана Зеленського є якась патологічна ненависть до Порошенка, — вважає народна депутатка. — Їй немає жодного логічного пояснення. І я так розумію, що вона посилюється з кожним новим соцопитуванням».

Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, вважає, що цією справою Зеленський хоче нанести удар по політичному опоненту. Однак усе це врешті-решт навпаки обернеться проти шостого голови держави, переконаний фахівець.

«Це буде пшик, — вважає Гарань. — Уже виступила заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд і сказала, що українцям потрібна єдність. Хай розтлумачать нашому президенту, що це означає в перекладі з дипломатичної мови».

Ця історія, на думку експерта, роз'єднує країну і підриває довіру до тих людей, які у 2014−2019 роках організували оборону країни. «Це буде контрпродуктивно, вдарить лише по Зеленському. І, на жаль, по країні також», — вважає Гарань.

Знайти докази

Віктор Чумак переконаний, що Порошенко знав про купівлю вугілля з ОРДЛО. Однак правоохоронцям потрібно довести інше: участь експрезидента в цій схемі, її організацію, співучасть, віддання команд і вчинення якихось дій.

«Про те, що він знав, — і ми знали. А от факти того, що в його діях є злочин, — тут ситуація дуже складна», — додає Чумак.

Олександр Лємєнов зі StateWatch також сумнівається, що справу зможуть довести до обвинувального вироку. За його словами, це «згасаюча історія, яка закінчиться нічим».

«Потрібні фундаментальні докази, що він [Порошенко] давав якісь письмові вказівки щодо постачання вугілля у 2014−2015 роках», — підкреслює експерт. Лємєнов припускає, що довести вину Порошенка змогли б лише, якби «всі нижні ланки його здали і дали покази проти нього».

Поки що правоохоронці говорять лише про те, що можливий перехресний допит Порошенка та Медведчука. Останній зараз перебуває під домашнім арештом. Такий самий запобіжний захід обрано і для Кузяри. А от Демчишин, ще один «односправник» експрезидента, знаходиться у міжнародному розшуку.

Справа потрібна команді Зеленського, щоб збити електоральну підтримку Порошенка, вважає голова StateWatch. Дійсно, експрезидент стабільно тримається на другому місці у соцопитуваннях, після чинного голови держави.

Крім того, за даними Лємєнова, це також може бути спробою «помститися». «Зеленський червоніє при прізвищі Порошенко. Він його дуже сильно ненавидить», — каже експерт.

У Офісі президента (ОП) заперечують бажання Зеленського «помститись». Михайло Подоляк, радник голови ОП, вважає, що в історії з Порошенком «немає жодної емоційності, а тільки раціональне та об'єктивне». За його словами «спробу помститися» демонстрував сам Порошенко в ситуаціях з експрезидентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі та сміттєвою блокадою Львова, пов’язаною з міським головою Андрієм Садовим.

Подоляк переконаний, що «зараз нічого подібного немає і близько». «Історія по Медведчуку [справа про держзраду цього представника ОПЗЖ та його участь у поставках вугілля з ОРДЛО] — об'єктивна, це було. Отже, якщо це було, це заслуговує як мінімум пояснень — передусім від Порошенка. А як максимум — це заслуговує розслідування», — вважає він.

Захід пильнує

На оголошення Порошенку підозри наприкінці грудня доволі стримано відреагували на Заході. Зокрема, представники Канади, США, Євросоюзу та Великої Британії заявили, що уважно стежать за справою, і застерегли українську владу від політичних переслідувань опозиції.

Більш різкі заяви з’явилися вже напередодні й у день повернення Порошенка. Мелінда Сіммонс, посол Великої Британії, нагадала у Twitter про агресію РФ: «У цей час важливо не втратити це з поля зору і не відволікатися на поляризацію внутрішньої політики».

Висловився щодо ситуації також ексміністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. Його насторожили спроби ув’язнити Порошенка, — мовляв, це матиме наслідки для держави на міжнародній арені. «Це навіває спогади про найгірші роки режиму Януковича і, безсумнівно, вплине на імідж країни», — переконаний Більдт.

На Банковій наразі не бачать ризиків у погіршенні стосунків із західними партнерами. Подоляк зауважив, що останні «завжди звертали увагу на те, що не має бути жодних привілеїв для будь-яких окремих персон у контексті кримінально-процесуальних кроків». «Очевидно, що це стосується також і пана Порошенка», — додав радник голови ОП.

19 січня, з другої спроби, суд обрав лідерові ЄС запобіжний захід — особисте зобов’язання приходити до слідчих органів на їхню вимогу. Щоправда, колишній гарант має здати закордонний паспорт.

Цей матеріал опубліковано в № 2 журналу НВ за 2022 рік. Номер вийшов в онлайн-версії.