«НАБУ хакають зсередини». З Бюро йдуть дуже круті детективи. У чому небезпека — інтерв'ю з Ніколовим з проєкту Наші гроші

Уже звільнилася Олена Кролевецька — це керівник одного з підрозділів детективів. Вона відома тим, що її детективи займалися справою Мартиненка. Вона займалася історією з Окружним судом Вовка. Її люди теж займалися справою Татарова.

І серед цих детективів, які займалися Татаровим, ще одна зірка — це детектив [Руслан] Габрієлян, який безпосередньо брав участь у історії з заступником голови Офісу президента Олегом Татаровим, який зараз курує правоохоронні органи. А раніше, як ми вже бачимо з відомих матеріалів кримінальних проваджень, він разом з забудовником Микитасем був причетний до схеми, яку детективи вважали корупційною і хотіли довести до тюремних вироків дуже великих людей.

Але ці справи порозвалювалися. Ті, хто розвалював ці справи, зараз абсолютно себе добре почувають, зокрема сам Олег Татаров. Він взагалі тепер куратор всієї правоохоронної системи з боку Офісу президента. Його люди та наближені до нього люди очолюють зараз, що дуже важливо, всі інші правоохоронні органи, крім НАБУ.

Тому те, що відбувається зараз, у мене викликає почуття вже не тривоги. Це вже, якщо можна сказати, в там-там вже треба стукати, тому що йдуть дуже круті детективи, знакові фігури. І це, безумовно, впливає на всіх, хто залишається працювати в Агентстві.

Так, там дуже багато лишається ще хороших детективів, які роками довели свою компетентність і чесність. Але процеси, які там відбуваються, свідчать про те, що якщо все залишити так як є, то незабаром ми просто будемо мати ще один правоохоронний орган такий самий, як і всі інші, які зараз є під Татаровим.

— Я намагався знайти, можливо, якусь публічну комунікацію тих детективів, яких ви назвали…

— Її немає.

— Тож чи можемо ми розуміти хоча б приблизні мотиви тих детективів, які звільняються? Можливо, якісь джерела вам повідомляють, якою є мотивація цих детективів?

— Мотивація — це така річ, з яку з людей іноді доводиться витягувати кліщами. Це люди самі мають говорити. Я не знаю. Причому я особисто не знайомий з жодним з цих детективів і не отримував інформацію від них.

Я просто збираю інформацію по крихтах, зводжу її до купи. Єдине, що мені наразі зараз точно відомо, що ці детективи звільнилися з НАБУ, але не кудись пішли. Тобто йдеться поки що про їх звільнення. А де вони будуть надалі, невідомо.

Ми всі розуміємо, що коли люди звільняються зі старої роботи або мають якісь певні життєві плани, то ми завжди від них дізнаємося, що вони йдуть на якесь нове місце. І, зазвичай, ще повідомляють одразу, що «я призначився туди, тому всім цьомки-бомки на старому місці роботи, вітаю, в мене нові горизонти». В цьому випадку просто люди звільнилися і все. Немає жодних комунікацій.

Я не можу сказати, що я чекав би від детективів якихось пояснень. Вони люди вільні і мають робити те, що роблять. Але просто все це є частиною глибших процесів. Це вже видима частина.

Звільнення дуже крутих детективів — це вже ознака того, що всередині відбуваються негаразди. Я зараз згадав два прізвища. Звільнилося ще кілька детективів, просто менш відомих публіці, які працювали на нижчих посадах чи щось таке.

Йдуть люди першого «призову» НАБУ, так би мовити. Я і мої колеги по Нашим грошам в 2015 році брали участь у моніторингу кандидатів в НАБУ, коли ще створювалося Агентство. Ми перевіряли відкриті джерела по кандидатам, щоб було більше уявлення у конкурсної комісії про те, кого вони будуть відбирати до НАБУ. І тому я розумів бекграунд людей, які туди приходили. Потім ми дуже багато слідкували за їхніми кримінальними провадженнями. Ми розуміли, що вони роблять.

Наслідком того стало багато реально крутих кримінальних проваджень, які за всю історію України не спромоглися провести ні СБУ, ні поліція, ні Генпрокуратура — старі наші воїни правоохоронного фронту.

А тепер в НАБУ дуже сильно змінився склад детективів. Умовно кажучи, коли на початку ми відібрали 70 перших детективів, то зараз їх вже 200. І хто ці нові, на жаль, невідомо. До нас вже ніхто не звертався з проханнями помоніторити кандидатів. Я не чув, щоб мої колеги по цеху брали участь у якихось перевірках. Тобто цими перевірками вже займається хтось [інший]. І займається так, що зараз дедалі частіше ми дізнаємося про якихось детективів, які, умовно кажучи, мають проблеми з доброчесністю або з поясненнями якихось статків. Це виявилося нещодавно на конкурсі на керівника НАБУ.

— Що ще ви спостерігаєте після того, як Семена Кривоноса призначили керувати НАБУ? Ми пам’ятаємо, що активісти, зокрема ті, хто займаються питаннями корупції, говорили про те, що треба дати пану Кривоносу 100 днів, а потім можна робити висновки. 100 днів, здається, ще не минуло, але ми наближаємося до цього дедлайну.

— Для мене висновками і є ці відставки. Тут важливо розуміти, що позиція керівника НАБУ — менеджерська. Керівник НАБУ насправді може навіть бути не в курсі подробиць кримінальних проваджень, які ведуть його детективи. Ти можеш бути керівником НАБУ і не впливати на те чи інше кримінальне провадження, ти можеш бути не в курсі його подробиць, поки воно не буде узгоджено зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

На відміну від іншої фігури, яка спеціально є в НАБУ, — так званий керівник детективів. Зараз це [Андрій] Калужинський. Це теж один із перших детективів НАБУ, для мене він із першого «призову». Тому для мене [багато про що свідчитиме те], а що буде з Калужинським. Якщо він теж із якихось причин піде у відставку чи буде звільнений за якимись мотивами, для мене це буде продовженням цієї ж історії, тобто звільнення з НАБУ однієї частини людей, яка в мене однозначно асоціювалася з найуспішнішими кроками НАБУ за всю історію, яка робила історію правоохоронної системи України.

А все інше, що зараз доводиться чути про Кривоноса, говорить про те, що він ні з ким не свариться, не входить у якісь «контри», займається своєю роботою, знайомиться, [з'ясовує] деталі своїх проваджень.

Він дуже тісно пов’язаний зі своїм заступником Гізо Углавою. Зараз можна говорити, що це вже певний дуумвірат НАБУ. І цей дуумвірат точно для мене не уособлюється з тими детективами, які зараз ідуть звідси. Бо люди, які відповідали за якісні розслідування, йдуть, а менеджери якимось чином залишаються, змінюється склад — нарощується склад [за рахунок] нових прибульців.

— За ці неповні 100 днів ми вже побачили, можливо, невеликий, але скандал. Активістка Ольга Комарова подавалася на певну посаду, щоб зйматися комунікаціями в НАБУ. Перемогла на конкурсах і потрапила на співбесіду до заступниці директора НАБУ Поліни Лисенко, яка була призначена вже за Кривоноса. І почула від неї таке: «Ви не будете тут працювати, ми не маємо ніяких намірів вас сюди брати, просто відмовляйтеся від цієї посади». Ми побачили дуже дивну ситуацію, коли конкурси є, а всередині НАБУ говорять: «Ми вже давно вирішили по-іншому організовувати, тому ті конкурси, на яких ви перемогли, вже не актуальні». Можливо, те ж стається і з детективами? Чи можна робити таке припущення?

— Це, ймовірніше, з Ольгою Комаровою трапилося те, що робиться з детективами, а не з детективами те, що з нею.

Це класична історія, коли прийшла нова мітла і вимітає все, що їй не подобається. Конкретно Ольгу Комарову в таку ситуацію поставила ця заступниця Поліна Лисенко, яка є доброю приятельною Гізо Углави.

Нова команда, умовно кажучи, позбавляється всього того, що не є її складовою. Вони хочуть своїх людей всюди тощо. А щоби поставити свою людину, треба позбутися старих. От старі і йдуть.

— Коли ми говоримо про «своїх людей», ми ж можемо мати на увазі різні речі. Можуть бути свої люди, які закривають якісь незручні справи чи якимось чином їх гальмують. Можуть бути свої люди, кому ви довіряєте, професіонали, і ви точно впевнені в тому, які у них принципи. То про яких своїх людей, на вашу думку, ми говоримо в цьому випадку?

— Це може показати лише час. Я далекий від того, щоби судити людину — буде вона хороша чи погана — лише по тому, що її призначили. Якби я створював якусь нову редакцію, новий проєкт, то, безумовно, я би його намагався сформувати з людей, яким я довіряю по попередній роботі з ними. Це можна було би назвати непотизмом, кумівством чи що втягнув своїх дружбанів на новий проєкт.

Але, з погляду роботи, ви самі знаєте, що коли береш журналіста, розслідувача на роботу, ти маєш дуже добре знати його бекграунд і розуміти, на що він здатний. Те ж і в НАБУ є.

Тому самого того факту, що тягнуть своїх людей, недостатньо для засудження чи похвали цього. Це зрозуміла для мене на побутовому рівні історія.

Але саме НАБУ — це не якась приватна редакція чи щось таке. Це державна інституція, для якої спеціально придумали правила та процедури — саме для того, щоб убезпечитися від того, щоб вона ставала якоюсь кишеньковою — під індивідуальну візію якогось одного менеджера.

Структура має бути збалансованою, має бути позбавленою багатьох впливів. А тут, наскільки я бачу, відбувається однозначно таке: просто одна команда намагається вибудувати структуру під своє бачення.

Зараз НАБУ «хакають» зсередини, умовно кажучи. Не могли нічого змінити з тим, щоби НАБУ не було таке «борзое» щодо багатьох корупціонерів, то давайте просто не будемо забороняти НАБУ чимось займатися. Нехай НАБУ просто зміниться зсередини. От десь такий процес трансформації зараз відбувається.