Формула спрацює. Як зупинити Путіна

Угода, укладена в Ірландії, стала зразком для проєкту припинення вогню і мирного врегулювання, запропонованого Трампом в Ізраїлі. Вона також передбачала виведення зброї «з обігу» під міжнародним контролем. Протягом кількох місяців після перемир’я 1998 року зброю і боєприпаси збирали або здавали нейтральній комісії, яку очолювали не британські військові.

План Трампа багато в чому заснований на цій моделі — його розробкою займався Джонатан Павелл, колишній головний парламентер прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера під час північноірландського врегулювання.

До миру призводить взаємна втома і глухий кут

Сьогодні Павелл обіймає посаду радника з нацбезпеки Великої Британії, а Тоні Блер висловив готовність узяти участь у врегулюванні конфлікту в Газі. Примітно, що у своїй книзі «Велика ненависть, тісний простір. Як установити мир у Північній Ірландії» Павелл писав: до миру приводять не високі ідеали, а взаємна втома і глухий кут, коли продовження конфлікту стає нестерпним для обох сторін. Саме до такого стану, на його думку, прийшла зараз Газа — як і Белфаст у 1990-х.

Перший етап уже завершено — відбувся обмін заручників на полонених і часткове виведення ізраїльських військ. Однак наступні фази будуть набагато складнішими: ХАМАС має здати зброю, багаті арабські режими — профінансувати відновлення Гази, а палестинська технократична адміністрація — узяти на себе управління регіоном.

На жаль, щойно чорнило на угоді встигло висохнути, як ХАМАС відмовився від своїх зобов’язань, заявивши, що роззброєння «не підлягає обговоренню». На запитання журналістів про опір із боку ХАМАСу Трамп відповів: «Вони сказали, що роззброяться. Якщо не роззброяться — ми їх роззброїмо. Я не жартую. Вони роззброяться».

У ХАМАСу немає важелів тиску. Він зазнав катастрофічних військових втрат, як і Іран, і опинився в ізоляції — особливо на тлі того, що Трампу вдалося заручитися підтримкою найбагатших арабських держав, які погодилися профінансувати відновлення Гази. Угода також передбачає створення незалежної стабілізаційної сили, керованої арабськими країнами, яка забезпечуватиме порядок у Газі та стежитиме за виконанням умов угоди. Це має нейтралізувати ХАМАС — за аналогією з тим, що сталося в Ірландії. Є і додатковий стимул: «Жодна арабська держава не дасть жодного долара, якщо ХАМАС не роззброїться. Відновлення Гази можливе тільки за умови, що ХАМАС більше не при владі», — зазначив Абу Саада. «Війну закінчено. Але чи почнеться тепер мир — ось у чому питання». (До речі, після підписання Угоди Страсної П’ятниці та початку перемир’я в Ірландії минуло кілька місяців, перш ніж почався процес роззброєння бойовиків ІРА — і цей процес розтягнувся на роки).

Трампу також довелося зруйнувати ілюзії Нетаньягу і його кабінету про те, що «перемога» у війні можлива. «Вони (ізраїльтяни), може, і виграють війну, але в битві за громадську думку вони точно програють», — неодноразово повторював він.

Щоб заручитися підтримкою арабських союзників, Трамп мав поставити Нетаньягу на місце. Прорив настав у той момент, коли Трамп переконав ізраїльського прем'єр-міністра особисто вибачитися перед Катаром за ізраїльський авіаудар, який було завдано у вересні та який призвів до загибелі кількох лідерів ХАМАСу в Досі. Нетаньягу спочатку чинив опір, але Трамп у буквальному сенсі вклав йому в руку телефон і наполіг, щоб він зробив це негайно — просто у нього на очах. «Катар став поворотною точкою, — сказав один американський чиновник в інтерв'ю одній із газет. — Коли Трамп змусив Нетаньягу проковтнути цю гірку пігулку, араби були готові до переговорів».

Дипломатія Трампа була, як і раніше, нетрадиційною — суміш геополітичного тиску, підкупу, лестощів, доган і вміння зводити чужі амбіції до реальних прийнятних масштабів. У своїй промові він розкритикував Нетаньягу за надмірну жорсткість, а потім застосував свій улюблений прийом «у тебе немає карт» (той самий, який він використовував восени проти Зеленського), підкресливши: «Ізраїль — велика нація, але дуже маленька. Крихітна порівняно з рештою Близького Сходу», — сказав він у Кнесеті. Саме тому, за його словами, необхідна нормалізація відносин із мусульманськими сусідами. «У фортеці не можна жити вічно», — додав він.

Далі він провів саміт Єгипет-Газа. Зустріч пройшла успішно під головуванням Трампа і президента Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі. Мета Трампа полягала в тому, щоб «закласти загальні принципи» і сформувати широку міжнародну згоду, яка спроможна запобігти відновленню війни. Трамп також оголосив про створення ради директорів — названої ним «Радою миру» — якій належить реалізувати мирний план і зайнятися відновленням сектора Гази. Але ядро Ради складають фінансисти з ОАЕ, Саудівської Аравії, Єгипту й Індонезії, а Трамп пообіцяв податкові пільги американським компаніям, які приєдналися до відновлювальних робіт. Оціночна сума, необхідна для відновлення Гази, приголомшує: за даними ООН, це $70 млрд. Для Трампа це означало одне: «місію виконано». Йому вдалося зупинити жорстоку війну, не вводячи американських військ і не витрачаючи бюджетних доларів США. «Нафтові держави заплатять, — сказав він. — Америка не буде відновлювати Газу, але ми подбаємо про те, щоб вона залишалася відновленою».

На щастя для цього плану, ХАМАС був обезголовлений ізраїльськими нальотами та ізоляцією з боку Ірану і втратив хватку. Лідера руху Ях’я Сінвара було вбито кількома місяцями раніше, що призвело ХАМАС до дезорганізації. Багато людей загинуло і під час вибуху в Катарі. А його покровитель — Іран — опинився під новими санкціями ЄС, потерпає від внутрішньої напруженості та обмежень експорту нафти. Його ядерна програма була підірвана Ізраїлем і Америкою. Як сказав один дипломат в інтерв'ю Haaretz, «вісь опору перетворилася на вісь виснаження».

Що б не сталося далі, слід віддати належне тим, хто на це заслужив. Трамп пробив багаторічний глухий кут. Він зумів загнати ХАМАС і Нетаньягу в становище, у якому вони погодилися на припинення вогню, і водночас сподівається перезавантажити «Авраамські угоди» — і нормалізувати відносини між Ізраїлем і арабськими державами, — а також підготувати передумови для можливого рішення про «дві держави». Більшість ізраїльтян, як і раніше, скептично ставляться до того, що рішення про дві держави колись спрацює, але й Угоду Страсної п’ятниці теж спочатку називали нерозсудливістю й умиротворенням.

У Симхат Тора євреї святкують не тільки закінчення читання Тори, а й її новий початок — нескінченний цикл боротьби та оновлення. Це — глибша метафора. Ця Угода може не припинити конфлікт миттєво, але вона переводить сторінку до нового читання. Вона також дасть Трампу можливість переключити увагу на досягнення миру для України. Цього тижня він сказав репортерам, що «оптимістично» дивиться на можливість покласти край цій війні. Формула має бути тією самою — і вона спрацює: цілковито підтримати Україну зброєю, як він зробив з Ізраїлем; знищити російську нафтову промисловість і підірвати економіку далекобійними ударами і жорсткими санкціями; запровадити санкції проти всіх покупців російської нафти; публічно принизити Путіна й оголосити його воєнним злочинцем, а Росію — терористичною державою; потім зажадати переговорів або пригрозити ескалацією.

Якщо Трампу вдасться зупинити російський мілітаризм — він стане миротворцем століття.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Даян Френсіс. Републікація повної версії тексту заборонена.

Уперше надруковано на dianefrancis.substack.com