Toyota Hilux — три причини купити новий дизельний пікап і дві причини цього не робити

Toyota Hilux має рамну конструкцію. Ходова частина також виконана в традиційному форматі — спереду незалежна підвіска на пружинах з амортизаторами, ззаду — міст на ресорах.

Повний привід побудований з розрахунком на рух по сухому асфальту на задньому приводі, є ручне увімкнення постійного повного приводу. Є знижуючий ряд. Задній диференціал можна жорстко заблокувати.

Доступні ручна коробка передач або класичний «автомат».

Власне, жодних компромісів тут немає.

Toyota Hilux, який в попередніх поколіннях славився як один з найбільш невбиваних автомобілів на ринку, певно, таким і залишився.

Конструкція розрахована на сувору експлуатацію. І прослужить довго. Бо саме за це у нас найбільше полюбляють Toyota, хіба не так?

3 Нові двигуни

Дизельний двигун об'ємом 2,8 л тут такий самий, що й в новому Prado. У нього турбіна зі змінною геометрією, підвищений тиск упорскування пального, збільшений інтеркулер.

204 к.с. і 500 Нм крутного моменту дозволяють говорити про великий запас потужності під педаллю. І хоча до того, як Hilux їде, питання є (див. далі), сам по собі двигун хороший.

І найбільше це помітно якраз не в динаміці, а в економічності.

Здоровенний і важкий пікап легко укладається в 10 л на 100 км у міському циклі. Тут 204 дизельні «конячки» — в такі витрати навіть не відразу віриш.

Якщо неспішно рухатися трасою зі швидкістю 90 км/год, витрата сягає десь 6,5−7 л на 100 км.

При середній швидкості 120 км/год — 8 л на 100 км.

Це все — при порожньому багажнику. При солідному навантаженні витрата, звісно, зросте.

Toyota Hilux — дві причини не купувати

1 Їздові якості

Відверто кажучи, я можу довго розповідати про те, як мені не подобається їзда на Toyota Hilux, але так їдуть більшість пікапів.

Тому влаштовувати критику не варто. Просто перелічу низку моментів.

«Порожнє» кермо відверто натякає на те, що Toyota Hilux не створено для швидких перелаштувань. На швидкості не завжди добре відчуваєш машину.

Педаль газу має якусь «вільну» початкову зону. Тобто спочатку тиснеш і нічого не відбувається, а потім двигун починає розкручуватися. Щось подібне можна сказати і про педаль гальма. Загалом з вищезгаданим «порожнім» кермом реакцію Toyota Hilux на дії водія миттєвою назвати важко.

Є ще й досить типовий для пікапів момент різної поведінки передньої і задньої підвіски. Спереду машина досить м’яка, а «хвіст» на нерівностях неабияк витрясає. Тут доречним стане «дідусева» порада часів ВАЗівської класики — покласти в багажник мішок картоплі. Ну в тому сенсі, що з вантажем в багажнику Toyota Hilux їде набагато зібраніше і навіть м’якше, ніж без вантажу.

Чесно кажучи, і вищезгаданий Mitsubishi L200 і Nissan Navara, на якому я їздив торік, їде м’якіше. І відсутність завантаження «корми» в них практично не відчувається.

2 Комфорт

Водію та пасажиру спереду цілком зручно. І на ходу їх не надто трясе. А ось пасажирам другого ряду заздрити не доводиться.

Через вищезазначені особливості підвіски Toyota Hilux в незавантаженому вигляді трясти їх буде нещадно. А ще й нахил спинки заднього дивана зручним не назвеш. Сидиш там, мов у школі на уроці тригонометрії. В тому сенсі, що мимоволі обчислюють кути нахилу і час до закінчення «уроку», тобто поїздки.

А ще ззаду немає дефлекторів обдування. За дужого морозу або, навпаки, спекотних днів це комфорту пасажирам не додає. Ну і підігріву заднього дивана в Toyota Hilux теж немає. І роз'ємів для зарядки смартфонів нема.

Дякувати хоч є підлокітник.

Ну і варто згадати про очевидні речі. У Toyota Hilux немає багажника — ззаду просто відкритий кузов. Площа завантаження — 1,57×1,65 м.

У тестовій машині кунга не було, тож декілька разів я возив із собою неабияку порцію снігу. Але це — опція, яку можна замовити.

Toyota Hilux — ціни і конкуренти

Ціни на Toyota Hilux стартують від 931 тис. грн за версію з 2,4-літровим турбодизелем і «механікою». Там не буде ні шкіряного салону, ні клімат-контролю (тільки кондиціонер), ні камери заднього виду, ні обігріву дзеркал, ні легкосплавних дисків.

У середній версії з’являються різні «плюшки», але її цінник вже перевищує один мільйон, а з АКПП сягає 1,13 млн грн.

Топова версія з 2,8-літровим двигуном, АКПП і шкіряним салоном вартуватиме 1,33 млн грн.

У мене ж побувала комплектація Legend, в якій в оснащення топової версії додалися особливий «обвіс» й інша решітка радіатора, а також перфорована шкіра і синє підсвічування в салоні (мабуть, теж елемент розкоші). Вартість такої версії — 1,36 млн грн.

Конкуренція на ринку пікапів не така, як серед звичайних кросоверів, де має місце справжня «кривава баня».

Але і тут є вибір.

Головними суперниками для Toyota Hilux є вже згадані вище Mitsubishi L200 і Nissan Navara, а також Volkswagen Amarok і Ford Ranger.

У мене була можливість поїздити на всіх цих автомобілях.

Я досі мрію написати окрему статтю з їх порівнянням. І можливо, руки дійдуть рано чи пізно.

Поки ж можу сказати таке.

Найкомфортнішим і «людяним» пікапом мені видається Navara (з точки зору того, що в ньому найлегше забути, що їдеш на пікапі).

У L200 — найбільш просунутий повний привід. Плюс — футуристичний дизайн, завдяки якому утилітарний загалом пікап виглядає технологічно і навіть дещо іміджево.

Amarok коштує дорожче за Hilux, але впевнено виграє за їздовими звичками (особливо з Amarok з 3-літровим дизелем V6).

І нарешті є Ford Ranger, який набагато більш технологічний, ніж Hilux. Взяти хоча б 10-ступеневу АКПП і наявність серед опцій адаптивного круїз-контролю та різних систем безпеки. І Ranger набагато краще керується, будучи порівнянним з Amarok за цим параметром.

На боці Hilux — передусім репутація Toyota в Україні як виробника найбільш надійних і не «ламких» авто. Ну і, звісно, ліквідність.

Що б там не казали про Toyota недоброзичливці, але за попитом і вартістю на вторинному ринку посперечатися з цим брендом не може ніхто. І це дуже важлива характеристика, коли маєш намір купувати автівку з цінником понад 1 млн грн.