Цей матеріал вперше опубліковано в розділі Книги
1. Імператор Риму (Emperor of Rome: Ruling the Ancient Roman World), Мері Берд
Це нове українське видання визнаної фахівчині з античної історії, професорки Кембриджського університету, яка не лише глибоко знає предмет, але й має великий талант оповідача. Мері Берд так пише про Стародавній Рим, як про старих знайомих. Її стиль легкий, а розповідь захоплива.
Мабуть, найвідоміша її книга — SPQR: Історія Давнього Риму. Але в Імператорі професорка описує дещо дуже цікаве сучасній людині: як республіка перетворюється на автократію, а влада імператора поступово обожнюється. Як від удавано скромного Октавіана Августа римляни переходять до — можливо, безжально оббреханого — Калігули, а потім знову до поміркованого філософа Марка Аврелія. Дуже корисна книга для всіх, кого цікавить політика.
2. Нариси таємної війни. Польський художник на службі визволення Радянської України (Sketches from a Secret War: A Polish Artist’s Mission to Liberate Soviet Ukraine), Тімоті Снайдер
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Чи багато знають в Україні про польський прометеїзм 1920-х? Безумовно, прометеївський рух відомий серед істориків, але чи знає про це загальна читаюча публіка? Радше ні. І це дуже жаль, бо саме він допомагає значно краще зрозуміти багато історичних подій. І подальшу доктрину Єжи Гедройця, вироблену в екзилі в Парижі 1950-х, з її знаменитою тезою «Немає незалежної Польщі без незалежної України», і гедройцівську прихильність до того, що саме в його колі названо Розстріляним відродженням, і миттєве визнання Польщею незалежності України в 1991-му, і джерела Сталінської антиукраїнської та антипольської параної, і навіть дещо про ступінь жорстокості Сталіна до українців у 1930-х, зокрема винищення української культури.
Польські прометеїсти, пише Снайдер, бачили шанс на те, щоб вирвати Україну з Радянського Союзу, у розквіті культури 1920-х — сильному, оригінальному, самостійному інтелектуальному рухові. А Сталін бачив у прометеїзмі змову, щоб потопити його грандіозний — і кривавий — проєкт перетворення світу. А ще ця книга вчергове підсвічує, чому Україна та Польща — природні партнери, а наш союз — запорука нашої безпеки.
3. Книга для дітей (The Children’s Book), Антонія Сьюзен Баєтт
Чудовий роман про пізньовікторіанську Англію, який можна прочитати як родинну сагу. Дитяча письменниця Олів Веллвуд пише справжні бестселери, розповідаючи казки своїм сімом дітям. Але придивіться трішки ближче, і побачите набагато більше.
Це не лише роман, а й історико-біографічна розповідь про англійський Рух мистецтв та ремесел і Товариство Фабіана та пов’язані з ним феміністичні, соціалістичні й прогресистські ідеї. Фабіанці вірили в перехід до соціалістичного суспільства еволюційним, а не революційним шляхом: через освіту й просвіту. Досить сказати, що саме члени Товариства Фабіана заснували до нині авторитетну London School of Economics. У романі багато й про становлення іншого фабіанівського проєкту — Музею Вікторії та Альберта.
А взагалі Книгу для дітей можна прочитати просто як щемку й захопливу історію про трохи дивакувату сім'ю, що мешкає у великому будинку в старій сільській Англії напередодні Першої світової війни.
4. Дзеркало і світло (The Mirror and the Light), Гіларі Мантел
Остання книга з трилогії про королівського радника Олівера Кромвеля, який почергово служить католицькому кардиналу й канцлеру Англії Томасу Вулсі, його затятому ворогу, й релігійній реформаторці Анні Болейн та королю Генріху VIII. Ідеться про буремне XVI століття, коли під впливом реформаторських рухів у континентальній Європі здригаються основи католицької церкви й на Альбіоні.
Ті, хто читав у дитинстві історії про Робін Гуда, пригадають, що благородним розбійникам протистояли зажерливі єпископи, а помагали веселі монахи. Саме монастирі й були тримальною конструкцією католицької церкви в середньовічній Англії. Усе міняється під впливом інтриг при дворі короля Генріха, де частина вельмож прагне скинути іспанську католицьку королеву й посадити на престол Анну, представницю сім'ї Говардів, та особистої реформованої віри скромного, але талановитого службовця Олівера Кромвеля.
Дві перші книги з трилогії отримали Букерівську премію — велика рідкість для одного роману. Але третя з них, як на мене, чи не найкраща. Вона про крихкість стосунків з примхливим королем, який є центром і світилом у галактиці тогочасних людей. А читаючи, неможливо не провести паралель із нинішньою міжнародною політикою й новим-старим генріхівським типом лідера на сцені.
5. Дорога на Асмару, Сергій Сингаївський
Єдина книга з цього переліку, яку я насправді не читала. Але, безумовно, прочитаю. Це — роман українського письменника і військового перекладача, який став свідком війни в Ефіопії у 1980-х у складі радянського військового контингенту.
Один мій колега, який пішов добровольцем у ЗСУ і служить військовим перекладачем, зауважив, що це роман наче про нього.
Ще одна причина, з якої я прочитаю цю книгу, така: якось у таксі до аеропорту в Нью-Йорку водій запитав мене, звідки я. Про Україну він майже нічого не знав, але сам він був з Ефіопії, а я знала про війну за Еритрею і про дорогу на місто Асмара, яка була стратегічною артерією. Він був настільки зворушений, що я впізнала в його реакції нас, українців: як ми радіємо, коли люди з далеких країн раптом знають щось про нас.
Про саму Ефіопію відтоді я прочитала трохи більше, але роман Сергія Сингаївського — це український погляд і на цю війну, і на саму Україну в глобальному контексті, тому це обов’язковий пункт у моєму особистому списку.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут