«Укроборонпром — витвір Януковича». Чому у ВР не мають бути депутати, які не служили у ЗСУ та як витрачати бюджет — інтерв'ю з Кошулинським

Нам не потрібно шукати радянські калібри, як в великих гарматах. Там великий калібр. Якщо в радянській і в українській армії зокрема був 152, наприклад, міліметри чи 122 міліметри калібр, він не був, скажімо, в натівських стандартах 155 мм. От як ми запхаємо в нашу гармату той снаряд? То в мінометі це є набагато ефективніше. Міномет зараз дуже якісно показує.

Ці маленькі розрахунки, де хлопці можуть собі придбати або отримати від волонтерів, друзів якийсь пікап, на нього запхати ще взяти два-три дрона невеличких, і скоординувати себе, і дуже ефективно відстрілятися і втекти, щоб його рух не зауважили. Тому артилерія починається від міномета і закінчуючи РСЗВ. Сьогодні це є основний механізм знищення ворога, тому на артилеристів кажуть боги війни. Сьогодні вони на вагу золота. І кожен фаховий артилерист — це є дуже велика допомога армії по знищенню.

— А як довго вчитися на артилериста? Для тих, хто обирає зараз військову професію?

— До місяця часу навідник на навчальному полігоні вільно. А якщо дуже інтенсивно, то можна і набагато швидше навчити.

— А це незначний термін, справді.

— Так, цього достатньо. І навіть наші партнери закордонні відзначають, що ми дуже швидко вчимося. І навіть, отримуючи їхні артилерійські установки, ми навіть за дуже короткий термін вказуємо на недосконалість або даємо свої пропозиції по вдосконаленню. Тобто вони вже навіть бачать такі речі. Тобто наші артилеристи — це є дуже фахові люди. І треба віддати належне, що артилерійська школа України є дуже вагома, серйозна школа. Ця школа показала свою якість і ефективність.

— Що ви скажете про артилерійські дуелі на тій ділянці фронту, де ви воюєте?

— Знову ж таки, виходимо з того, що, кому і як. В них багато старого, у нас мало нового І дуже хочеться, щоб цього було більше. Тому тут завжди є ось такий механізм. До прикладу, якщо в нас за звичкою в артилерії коло має 60 градусів, якщо ви 360 градусів згадаєте, то у нас коло має 60, а в натівському стандарті, наприклад, 64. Якщо приходе обладнання їхнє і в них, скажімо, кутомір 64, бачите, вже частково різниця, вже треба трошки пристосуватися. Або взагалі може бути 360 градусів на прицілі в них стояти. І тут треба пристосовуватися. Їхні міни, дальність стрільби.

І таких нюансів є дуже велика кількість. Зокрема, якщо з нашого, наприклад, міномета стріляти 120-го, і наша стандартна прицільна дальність 7,100, то якщо з нашого міномета поставити хорошу американську міну з хорошим американським порохом, вона вже буде летіти, прицільна дальність — вісім кілометрів. Але ці таблиці стрільби мусить мати кожен командир розрахунку, кожен командир гармати чи міномету для того, щоб орієнтуватися. Бо не завжди ми знаємо, яка міна чи який снаряд до нас прийшов, з якої країни.

Розмаїття таке снарядів і мін, які приходять зараз. І знати, скажімо, ефективність і якість цього снаряду і міни — оце вже, скажімо так, мистецтво кожного артилериста, який знає свою установку, який знає свою самохідну установку чи гармату, чи міномет. Він знає її похибки, він знає її настріл, він знає якісь проблеми, які можуть бути зокрема. Але це вже деталі, які менше всього цікаві, напевно, нашим радіослухачам. А основне те, що наші мінометники і наші артилеристи загалом показали себе надефективно.

— Ви сказали, що якщо якісна, гарна американська міна, то вона і летить точніше, і б'є точніше. А на вашу думку, що нам треба зробити для того, щоби ми були більш незалежними від будь-яких обставин, в тому числі і від постачань?

У нас тривалі роки був концерн Укроборонпром. Там зараз його якось видозмінюють. Що ви думаєте, це ж теж елемент нашої перемоги — оце збільшення незалежності в усіх сферах, зокрема в мілітарній?

— Перше, дозвольте трошечки вас підкорегувати. Ми відновили свою незалежність. Відновлення нашої незалежності.

— Але я це мав на увазі, повірте.

— Отже, відновлення, відновили незалежність. Що нам є до потреби? Перше — Укроборонпром. Нагадаю нашим радіослухачам, це є витвір Януковича, Азарова. До їх існування в Україні не було Укроборонпрому. В Міністерстві оборони працювали напряму з військовими заводами і військовий заводи виконували завдання, яке ставило профільне міністерство.

Створив Укроборонпром, інституцію, яка нічого не виготовляє, нічого не продає, а тільки знімає вершки, надлишок з виробників і продавців. Продає Укрспецекспорт, там їх декілька є юридичних осіб, які продають по світу, і виробляють низка заводів. Все. Це є структура, яку давно треба було реорганізувати, забути і, скажімо так, викинути з українського простору економічного.

— Але дивіться, у нас відбулася Революція Гідності, змінилися два президенти і лише зараз ми розуміємо, що з цим треба щось робити?

— Про це говорили дуже давно, зокрема свободівці. ...> Дозвольте тоді щодо нашої мілітарної незалежності. Вона поєднана і з духовною незалежністю. Зауважте, яка кількість сьогодні допомоги від доброчинців, людей, які зі всього світу, з всієї України допомагають, знімають останні гроші зі своїх рахунків, скуповують і передають в частини. От зауважте, могла сьогодні на рівні держави Верховна Рада зробити свій Рамштайн? Яка країна нам найбільше допомагає?

— Мабуть, Сполучені Штати і Британія. Польщу не будемо забувати.

— Найбільше нам допомагає Естонія. Саме так. На душу населення.

— Я розумію, про що ви говорите. Про допомогу на душу населення.

— Саме так. ...> Невже ми сьогодні на рівні Верховної Ради не могли зробити так, щоб кожна громада змагалася між собою, хто, скільки допоміг Збройним силам, щоб забрати оце все, що, вибачайте, зараз в інформаційному просторі, хто, скільки, на які палаци спортивні чи дороги витратив? Чи б ми не могли віддячити нашим закордонним українцям, які постійно допомагають зараз? Покажіть мені, будь ласка, якийсь державний рівень, коли підтримали громаду якусь в Чикаго. Зараз навскидку, хто постійно допомагає - Чикаго, Іспанія і так далі - ті, що нам постійно допомагають.

От зауважте, в нас кричали про подвійне громадянство. Слава богу, трошки забулися. Але в нас є такі поняття як закордонний українець, посвідчення. Невже не можна на державному рівні це зробити? Тобто громадою сьогодні допомагати один одному, хто, скільки може, але це спонукати на державному рівні. Не, знову ж таки, один одному, хто, кого знає, я витягнув з кишені. Та давайте це на державному рівні зробимо. Оцей український Рамштайн, що кожна громада хай змагається, скільки вони допомогли Збройним силам, скільки вони закупили дронів чи скільки вони закупили продуктів, чи того, що є до потреби.

І оце має бути основою загальної допомоги Збройним силам. Бо без такого єднання нації не буде перемоги. Ми постійно будемо стояти під час війни з простягнутою рукою: дайте. Дайте нам всі. На нас дивляться за кордоном і кажуть: слухайте, так у вас все добре, ви спортивні споруди будуєте. В принципі, так, життя іде. Але в нас війна. Але держава не спонукає. Я говорю про владу. Звісна річ, є час про канабіс закони ухвалювати.

Бо так виглядає, що частина країни просто відбуває час, коли ж воно оте все закінчиться. Зауважте, наші попередники, чому я говорю про відновлення незалежності, щоб ми не забували, що попередники — це Українська повстанська армія, яка воювала 10 років як мінімум. І ніхто не втомився, ніхто не допомагав, жодна країна світу. І вони не втомлювалися. 100-тисячна армія була. Але ж оце єднання, коли ідея перемоги українства на своїй землі була первинна, і знаходилася і зброя, і можливості, і люди знали, за що вони воюють.

— Тут наступна ситуація. Коли в країні розгорнулося будівництво, яке особисто я сприйняв так, що ніби ми вже перемогли. І коли пішла мова про виділення сотень мільйонів на стадіони, на розв’язки, на дороги. По різним містам це можна спостерігати.

Я ось що хочу у вас запитати. І це питання пріоритетів. Але нам говорять наступне. У нас так влаштований бюджет, що є дві його половини, грубо кажучи. Одна йде на озброєння, а одна на озброєння не може піти, тому що нам це заборонено нашими міжнародними партнерами. Не може. І тому ось ця друга половина вона має кудись піти.

У мене тоді питання до вас як до політика зараз, як до людини, яка теж була керівником ВР України. А ми можемо це все модифікувати у відповідності до воєнного стану? Щоби ці норми мирного часу, коли це ми можемо витрачати на війну, а це не можемо, щоб у нас законодавчо це було врегульовано?

— Перше — Верховна Рада може все. Змінити будь-який закон — це в силах Верховної Ради і бюджетний кодекс зокрема. Я ж делікатно натякнув, я ж розумію, що таке законотворчий процес, що люди живуть звичним життям. Тому ще раз повертаюся до тези, ...> [що] Громадяни України, які не проходили військового вишколу у Збройних силах чи Силах оборони, як зараз ми говоримо, в інших військових формуваннях, не можуть обіймати державних посад, державної служби, бо вони не розуміють, як працювати в такі моменти. Маєте приклад Ізраїлю, що ще треба для цього, коли країна постійно воює.

Тобто, якщо народні депутати України не розуміють, куди потрібно виділяти гроші, це велика проблема. Тому я делікатно натякнув на ті законопроєкти, які ви можете ухвалити і дати можливість на місцевому рівні ось в такі змагальні процеси робити те, про що ми з вами говорили. Ми розуміємо, що ви не можете втручатися у місцеві бюджети. Тоді зробіть такий механізм бюджетного кодексу, який би дав змогу місцевим радам саме у такий спосіб виділяти кошти. І зробіть це настільки публічно, настільки вагомо, настільки піднесено, щоб ця змагальність була основною.

І щоб найменше ОТГ, яке є, було настільки пошановане в країні і їхній очільник, і їхні депутати, які виділили таку кількість коштів з місцевого бюджету. Не тому, щоб басейни ставити, а тому, щоб дрони, без яких ми взагалі сліпі, і артилерія без дронів сьогодні - це просто катастрофа. Нам просто не вистачає очей в небі, а москалі гасять, мають РЕБ дуже потужні. Надпотужні РЕБ, які гасять величезну кількість.

Нагадайте, ось така маленька ремарочка: багато чуєте зараз в медійному просторі про Байрактари? Правда, ні? Навчилися москалі гасити. Бачите, як було рік тому, як працювали Байрактари, а як зараз? Тобто все змінюється, все вдосконалюється. І вони не дураки. Вони також вдосконалюються. Тому ми кардинально маємо швидше мислити. Кардинально маємо залучати усю українську націю в країні і за межами для того, щоб перемагати. А не думати як, що обійти і зробити якісь нові проєкти, куди гроші списати, бо виявляється немає куди більше під час війни їх списувати.

— Як ви ставитесь до такої серії скандалів, пов’язаних з народними депутатами? Там є все. Там є і виїзд за кордон і неповернення, і просто виїзди за кордон достатньо часті. І, на жаль, є корупція, є гроші. Багато чого є.

Але як нам ось цей, вибачте, синдром побороти, тим більше розуміючи, що те, що ви зараз сказали, що від Верховної Ради багато що залежить? Коли нам розповідають про бюджетний розподіл, що Верховна Рада може ухвалити рішення, яке буде абсолютно оптимальним під час війни?

— По-перше, будьмо щирі. Зараз, звісно, Верховну Ради ніхто не змінить під час воєнного стану. Але, на превеликий жаль, велика кількість цих політиків живе виборами. Це вже чутно. ...> Друге — Верховна Рада дуже запізнюється. Вона настільки запізнюється з ухваленням рішення, що це катастрофічно. Уявляєте собі, якщо би я, як командир, наприклад, гармати, коли отримав наказ пострілу, почав думати: ой чекайте-чекайте, я ще ні-ні, ще треба порадитися, давайте ми ще тут обговоримо, ще там обговоримо, ще давайте подискутуємо.

Тобто так само мала би діяти Верховна Рада: дуже швидко, дуже конкретно і дуже цілеспрямовано і своєчасно. Ось ця своєчасність, на превеликий жаль. Друге — величезна кількість цих людей, які там є, вони не розуміють взагалі, що таке війна. Бо люди ніколи не мали стосунків ні зі Збройними силами, не служили в армії, не розуміються в цьому, не знають куди, в яку сторону бігти і взагалі, що це таке.

От ця кількість людей, яка прийшла в Верховну Раду цього скликання, я просто ще дивився, коли вони тільки прийшли, той склад — дуже важкий склад. Я маю на увазі, з точки зору професійності. Я не знаю, чи вони набралися цієї професійності за ці роки. Не можу зараз сказати, не бачу цього. Але щодо швидкості ухвалення рішення: маючи монобільшість, я дуже подивований. Бачите, я дуже політкоректний зараз.