Настав критичний момент для затяжних переговорів щодо майбутнього для Сходу України. Розчаровані відсутністю прогресу, представники України зобов’язались дати нежиттєздатному формату Нормандської четвірки останній шанс.
Ззовні схоже на те, що нарешті відбувся прорив, який дозволив відновити перемовини між лідерами України, Росії, Німеччини та Франції. Передумови, на яких наполягала Москва, а саме згоді на формулу Штайнмайєра та розведенні військових сил у трьох точках вздовж лінії фронту, були виконані.
Проте, зіштовхнувшись з новим українським президентом, який попри очікування настояв на своєму в захисті інтересів України, водночас прагнучи завершити війну на Донбасі, Москва продовжила тягнути час. 15 листопада французький президент оголосив, що саміт відбудеться 9 грудня в Парижі.
Представник Росії у Тристоронній контактній групі в Мінську (Україна, Росія, ОБСЄ) Борис Гризлов наполягав на тому, щоб Україна почала переговори з так званими ЛДНР щодо формалізації «особливого статусу» Донбасу в українській Конституції.
Фактично Кремль вкотре підтвердив, що хоче, аби Україна здалась і визнала самопроголошені «республіки», створені Росією на Донбасі, та інтегрувала їх у де-факто федералізовану та політично ослаблену Україну.
Ця непримиренність основана на довготривалому, грубому прорахунку, що стосується як суспільних настроїв у більшій частині України, так і рішучості адміністрації Зеленського досягнути миру. Більше того, ухиляння Кремля від дипломатії на користь більш жорстких методів закріпило позиції в Києві, й розчарування у зв’язку з відсутністю прогресу в форматі Нормандської четвірки виражається як ніколи відкрито.
Ризикуючи нарватись на лють більш військово налаштованих верств населення згодою на використання формули Штайнмайєра як основи для майбутніх перемовин та розведення військ у трьох заявлених локаціях, адміністрація Зеленського чекала на відповідні примирливі жести з боку Кремля.
Москва знає, що для Зеленського звільнення більшої кількості українських політв'язнів, утримуваних Росією, залишається безпосереднім пріоритетом і що він розглядає це як найбільш практичний і негайний спосіб розпочати формування фундаменту довіри. І все ж після того, як розпочалось відведення сил, що відкрило шлях до саміту, початковий сигнал з боку Москви був украй невтішним, хоча і показовим.
Хоча в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи було досягнуто домовленості щодо продовження обміну затриманих осіб, відеоконференція, назначена на 13 листопада, була скасована, так як російська сторона не взяла там участі. На додачу, обстріли з боку підтримуваних Росією сил продовжилися попри припинення вогню та розведення, що втілювалось вибірково, призвівши ще до певної кількості жертв.
Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що нині Москва також наполягає на тому, щоб на нормандському форматі напрацювали «угоди в залізній формі», в той час як раніше було погоджено, що в кінцевому документі буде відображений лише досягнутий прогрес. У комюніке буде згадано, що ось вони зустрілись знову, а також прогрес у розведенні та застосуванні формули Штайнмаєра, і що відбуватиметься робота над організацією наступної зустрічі.
Пристайко наголосив, що Україна ніколи не погоджувалась змінити «особливий статус» для Донбасу в своїй Конституції. Він відмітив, що закони стосовно місцевого урядування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей застаріли, і їх термін дії завершується 31 грудня. Росія хоче, щоб його продовжили. Український парламент, утім, має намір подумати над новою версією, яка би відображала існуючі реалії та інтереси країни, і підходити до питання в контексті децентралізації, що триває в країні, а не федералізації, як того хоче Росія.
Розчарування, поруч із відсутністю прогресу щодо формату Нормандської четвірки, також наростає і всередині правлячої партії «Слуга народу». Голова фракції, Давид Арахамія, 12 вересня заявив, що Мінські угоди «душать» Україну. Вони почали діяти тоді, коли Україна, зіштовхнувшись з російською військовою агресією, була в слабкому стані та залежала від підтримки інших. Але зараз, коли Україна стає усе сильнішою та впевненішою, вона потребує альтернативних форм «перемовин», що передбачали би «більше партнерів». Арахамія запропонував долучити Великобританію та США до майбутніх перемовин.
Ідея не нова, але ця пропозиція, уже висловлена Зеленським, навряд чи «злетить» у нинішніх умовах, і наразі залишається здебільшого риторичною.
Цього тижня Київ політично утримався від пропозиції лідера Казахстану прийняти двосторонню зустріч українського та російського президентів. Київ також указав на те, що немає чого поспішати в організації виборів за формулою Штайнмайєра на окупованих територіях Донбасу, і, судячи з усього, не лише через побоювання за безпеку та справедливість результатів.
Недавнє опитування виявило, що після величезного відтоку внутрішньо переміщених людей, населення, що залишилось на Донбасі, налаштоване дуже проросійськи та вороже до Києва. Міністр оборони України Андрій Загороднюк сказав, що це через «промивку мізків» російськими медіа, що «зомбували» населення. Всередині партії «Слуга народу» є заклики пристати поки що на замороження конфлікту, ніж зіштовхнутись з ворожим російським троянським конем, і вести інформаційну боротьбу за жителів Донбасу.
Не всі погоджуються. Злодійкуватий олігарх Ігор Коломойський відкинув гальма і, напередодні повернення місії МВФ до Києва, спонукав Україну примиритися з Росією в ім'я економічної realpolitilk. Сьогодні, прагнучи захистити свої бізнес-інтереси, він говорить, що в складному становищі Україні винні США, Європа та міжнародні фінансові інституції. Москва могла ненароком здобути перемогу над впливовим, осадженим нині українським олігархом, але схоже на те, що сама вона замкнулась у тому ж глухому куті, куди заганяла інших.
На жаль, поки немає нових альтернативних сценаріїв, крім як посиленого тиску на Москву. Враховуючи невпевненість українських партнерів, це може бути і видаванням бажаного за дійсне, та може і ненароком призвести до ізоляції. І для Києва, і для Москви, з різних причин, прийшов час розплати.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ