Коли мова заходить про Донбас, Захід цікавить тільки те, що називається припинення бойових дій, або закінчення гарячої війни. Після цього він переводить конфлікт в уповільнений стан, і великою мірою його все влаштовує. Зрештою, чи сильно українських громадян хвилюють події в Нігерії? От приблизно так само Захід цікавить те, що відбувається всередині та навколо Росії.
Мовляв, та Бог з ним, з Путіним, і що він там на Донбасі або зі своїми російськими робить — аби атомною бомбою не розмахував. Сам Путін це чудово розуміє, адже саме на те й був розрахунок: відкусимо Крим, погаласують кілька років, а далі піде business as usual. Захід завжди прагматичний.
Звісно, в Україні теж завжди знайдуться люди, які, розриваючи на собі тільняшку, вимагатимуть продовження війни. І це зрозуміло, особливо з погляду тих, хто воював, втрачав друзів, і кому насилу вдалося вибратися. Але президент на те і президент, що він краще знає ситуацію. І сьогодні Зеленський розуміє: продовжувати війну — означає тільки підкидати нові козирі для Путіна. Той завжди говоритиме, що режим українських фашистів гнобить волю народу ЛДНР до самоідентифікації, самореалізації, і значна частина європейців, які не хотіли б занадто дорого платити за всі ці ексцеси, будуть з ним погоджуватися. А спроби вирішити питання Донбасу силою викликатимуть тільки очевидніше роздратування і втому від України, що вже є серед європейських політиків.
Розумію, що київське керівництво голосно битиме себе кулаками в груди: «Ніколи нізащо не поступимося ані п’яддю!» Але є слова, а є реальні ресурси. Так от ресурсів в Україні — як, втім, і в Росії — для будь-яких масштабних геополітичних авантюр в останні роки, вочевидь, бракує. Просто грошей немає. Путінський режим хотів би акуратно спустити Донбас на гальма, щоб не платити занадто багато. А ЄС не хотів би відсилати туди своїх людей — ще не дай Бог застрелять. Одна справа в ПАРЄ виступати, а інша — приймати виконавчі рішення. Така ось імітаційна політика.
Та й у стратегічному сенсі стає все зрозуміліше. Зона впливу Росії скорочується: Білорусь вагається, а Україна й зовсім пішла в Європу — до того ж вимушено залишивши, звісно, шматочок своєї території в лапах кремлівської адміністрації. Хоча водночас важливо пам’ятати: Донбас, це українське Придністров'я, на 1000 кілометрів на схід від молдавського. А економічна модель що далі на Захід, то привабливіша.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ