Переграти ворога. NV називає види російської зброї, яку ЗСУ знайшли спосіб нейтралізувати і вона втратила ефективність

Кореговані авіаційні бомби

«Головною проблемою [до останнього часу] було використання ворогом авіаційних бомб із універсальним модулем планерування та корекції, який перетворював фугасну авіабомбу на КАБ», — починає бесіду з NV військовий оглядач Денис Попович.

За його словами, збити випущену ворожим літаком кореговану авіабомбу (КАБ) теоретично можливо, але це надзвичайно важко. Оскільки для цього Збройним силам потрібно виявити сам літак-носій, який запускає КАБ із висоти 12−15 км та відстані понад 50 км від фронту.

«Навіть якщо в таких умовах вдалося виявити ворожий літак, — продовжує Попович, — треба було зафіксувати скид бомби, а потім чимось її збити».

Зважаючи на те, що у росіян запаси фугасних авіабомб, які перетворюють на кореговані, досить значні, а в України незрівнянно менше систем протиповітряної оборони (ППО) далекого радіусу дії, то КАБи стали великою проблемою для ЗСУ.

Вперше використовувати КАБи російська армія почала у березні 2023-го, і відтоді систематично наносить удари цими багатотонними боєприпасами як по прифронтовим регіонам, так і по прикордонню Сумської, Чернігівської та Харківської областей, а нині ще й по Курщині. Торік кореговані авіабомби стали основною ударною силою ворога на фронті, оскільки ворожі бомбардувальники для пуску КАБів не входять в зону дії українських систем ППО, а тому можуть здійснювати атаки безпечно для себе.

«Завдяки цьому ворог захопив перевагу в повітрі та забезпечував собі просування, просто зносячи укріплення Сил оборони та вибиваючи логістику», — розкриває тактику росіян Попович.

Загалом, за різними підрахунками, за два роки росіяни випустили по Україні понад 50 тисяч КАБів. Здавалося, ворог знайшов своє «вундерваффе», якому немає ефективної протидії. Втім, 7 лютого начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив: у небі над Запоріжжям Сили оборони успішно збили російський КАБ. І додав, що це був не перший такий випадок.

Так, за даними BBC, для збиття КАБів нібито був задіяний модифікований зенітно-ракетний комплекс (ЗРК), який нещодавно з’явився на озброєнні ЗСУ. Водночас профільний авіаційний Telegram-канал Соняшник повідомив, що українські бійці вже мали успішний досвід збиття таких бомб за допомогою зенітної установки ЗУ-23−2. І на думку фахівців військового порталу Defense Express, використання зенітної артилерії для таких цілей справді можна вважати прагматичним рішенням. До того ж у світі є варіанти модернізації таких систем шляхом автоматизації та інтеграції їх із сучасними засобами виявлення й наведення.

Втім, витрачати дефіцитні зенітні ракети по російських КАБах, які ворог щодня пускає ледь не дві сотні на різних ділянках фронту, річ сумнівна.

А тому, на думку опитаних NV експертів, мова може йти про суттєвий прогрес України в розробці засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). І хоча фахівці не розкривають деталей, яким саме чином українська армія протидіє російським КАБам, але роблять обережні припущення.

«Наскільки я розумію, — ділиться думками Попович, — зменшити ефективність КАБів вдалося завдяки устаткуванню, яке блокує зв’язок модуля УМПК із супутником [навігації]». Таким чином, на його думку, кореговані авіабомби вдається збивати з курсу, через що вони не досягають цілі, а нерідко падають на території ворога.

Спеціалісти вважають, що цього вдалося досягти завдяки навмисному спотворенню, або підміні сигналів GPS-навігації (спуфінг) та створенню завад для основного сигналу навігаційного супутника (джемінг). Через це боєприпаси агресора втрачають орієнтування й не досягають цілі.

Зазвичай такі засоби РЕБ проєктуються як наземні системи, Втім, за словами Олексія Гетьмана, військового оглядача і ветерана російсько-української війни, ними можуть бути оснащено й літаки Повітряних сил, наприклад, українські МіГи та Су, або ж західні F-16 Fighting Falcon та Dassault Mirage 2000.

До розмови долучається Анатолій Храпчинський, авіаційний експерт, колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ, а нині — заступник директора miltech-компанії, і підтверджує, що у Збройних сил справді з’явилася можливість і засоби частково протидіяти російським КАБам. І додає, що мова не про нейтралізацію авіаційних бомб, а про зменшення точності їхніх влучань.

«Тому некоректно казати, ніби росіяни зменшили кількість використання КАБів, — пояснює Храпчинський, — бо вони їх як використовували, так і використовують. Але завдяки новітнім засобам, Сили оборони впливають на точність ворожих ударів».

Так, за словами президента Володимира Зеленського, за минулий тиждень РФ застосувала проти України 1310 КАБів. Втім, інформація про те, скільки з них не досягли цілі, не розголошується.

Ударні та розвідувальні дрони

Російське вторгнення в Україну, крім усього іншого, ввійде в історію як перша широкомасштабна війна безпілотників. Армії обох країн масово використовують дрони в боях і для розвідки, а безпілотні літальні апарати (БпЛА) стали своєрідним символом російсько-української війни.

У вересні 2022-го поблизу Куп’янська Сили оборони вперше збили в повітряному просторі України іранський ударний безпілотник Shahed-136. Відтоді ворог методично став використовувати ці дрони для нанесення повітряних ударів по цивільній та енергетичній інфраструктурі України.

ЗСУ відреагували на цей виклик оперативним розгортанням по всій Україні мережі підрозділів мобільних вогневих груп, озброєних крупнокаліберними кулеметами, зенітними системами або переносними зенітно-ракетними комплексами. І цей підхід показав свою ефективність.

Втім, коли ворог щоночі став запускати по Україні понад сотню дронів-камікадзе, перед ЗСУ постало питання: як недорого і ефективно боротися з шахедами, не витрачаючи при цьому понад міру боєприпасів.

Так, у березні Сили безпілотних систем повідомили, що оператори підрозділу Darknode 412-го полку NEMESIS вже знищили понад десять шахедів за допомогою новітнього засобу, що втридцятеро дешевший за ворожі безпілотники. Тоді в коментарі NV військовий експерт і дослідник історії авіації Михайло Жирохов припустив, що цією зброєю можуть бути реактивні дрони, якими Сили оборони можуть перехоплювати БпЛА типу шахед.

«І це буде значно дешевше, якщо порівнювати з будь-якою зенітною ракетою», — запевнив NV Жирохов.

Крім того, за словами Храпчинського, для протидії ворожим безпілотникам Україна також використовує й сучасні засоби РЕБ. Зокрема вже згадані спуфінг і джемінг навігаційних каналів. «Це насправді те, чого раніше Сили оборони не робили, — каже заступник директора miltech-компанії, — але за короткий строк розбудували систему, яка дозволяє працювати за цим напрямком».

У розмову вступає Гетьман і пояснює принципи спуфінгу для протидії БпЛА типу шахед. Оскільки в GPS-приймачах таких дронів встановлено не військові, а звичайні радіокомпоненти, то перехопивши сигнал супутникової навігації, можна потужнішим зовнішнім сигналом збити шахед з курсу, підмінивши реальні GPS-координати фальшивими.

«Тому, коли вдається перехопити сигнал керування шахедом, — продовжує Гетьман, — з’являється можливість розвернути БпЛА, щоб він полетів у інший бік».

Храпчинський зауважує, що про ефективну роботу українських засобів РЕБ говорить і те, як агресор постійно змінює та модернізує на шахедах CRP-антени супутникової навігації.

Ще однією ознакою успішного застосування систем радіоелектронної боротьби, але вже у прифронтовій зоні, фахівець називає використання армією РФ FPV-дронів на оптоволокні, оскільки вони не піддаються зовнішньому впливу засобів РЕБ.

Втім, за словами Гетьмана, такі дрони мають низку обмежень. По-перше, вони не такі швидкісні, як звичайні FPV-дрони, оскільки летять зі шнуром позад себе. А по-друге, через небезпеку заплутатися у власному дротові, вони менш маневрені й не можуть робити різких поворотів. Усе це погіршує їхні можливості й робить легшою ціллю для українських дронів-перехоплювачів, FPV-дронів чи навіть стрілецької зброї.

Щодо використання росіянами розвідувальних дронів типу Орлан чи Zala, то проти них також Сили оборони застосовують системи РЕБ. Але, за словами Храпчинського, мала кількість цих засобів не дозволяє активно протидіяти розвіддронам.

Крім того, ворог став застосовувати тактику, при якій «розвідник» фіксував об'єкт на землі, після чого наносився удар Іскандером.

«Висоти розвіддронів були такими, що їх можна було збити хіба що ракетою, — каже Попович, — що в умовах дефіциту засобів ППО поганий вихід. А збити ракету Іскандер може лише ЗРК Patriot».

Втім, захисникам України вдалося знайти дешевший спосіб для протидії російським розвідувальним БпЛА — збивати їх зенітними FPV-дронами.

За словами Поповича, у відповідь на це росіяни стали використовувати розвідувальні БпЛА з додатковими камерами.

«Камера фіксує наближення українського зенітного дрона і „розвідник“ робить маневр ухилення, — веде далі військовий оглядач. — Цю ворожу систему так і назвали Ухилянт».

Таким чином можна констатувати, що вже маємо справжні повітряні бої за участю дронів, зауважує Попович.

Танки та бойові бронемашини

Розмірковуючи над тим, ефективність якого озброєння ворога значно послабили ЗСУ, Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки, звертає увагу на значно меншу кількість використання й кардинальну зміну в тактиці застосування російською армією танків.

«Багатокілометрові танкові колони весни 2022-го пішли у небуття», — констатує Березуцький. І наголошує, що це сталося завдяки двом головним причинам.

Насамперед це — масштабне знищення танкового парку російської армії. «Уся та багатотисячна армада, що посунула на нашу землю, — уже спалена», — ділиться думками з NV знавець бронетехніки.

Так, за даними Генштабу ЗСУ, російська армія за понад три роки повномасштабної війни втратила в Україні більше 10 тис. танків. «80% із них вражені дронами, а решта — артилерійськими системами або протитанковими ракетними комплексами», — наводить статистику Березуцький.

З огляду на це, ворог намагається ввести в експлуатацію зняті з багаторічного зберігання бойові танки. Саме тому дедалі частіше на фронті опиняються раритетні бронемашини кінця 1940-х — 1960-х років.

«Втім, і цей процес також іде на спад, — зауважує аналітик, — а єдиний танковий завод [Уралвагонзавод], попри тризмінну роботу, не в змозі виправити ситуацію — місячний обсяг випущених ним танків ЗСУ спалює приблизно за тиждень».

Другою причиною зменшення використання агресором бронетехніки, Березуцький називає кардинальну зміну ведення бойових дій. Оскільки у прифронтовій зоні ворожа ціль, яку нині можна виявити будь-яким засобом розвідки — починаючи агентурною й закінчуючи космічною — знищується, навіть попри її захист і маскування.

«Тобто сконцентрувати танковий кулак для прориву оборони українських позицій просто неможливо, — аналізує фахівець із бронетехніки. — Будь-яке скупчення техніки виявляється тим швидше, чим воно більше».

Через це радянський підхід, який відводив танкам роль вістря списа при прориві оборони, безнадійно застарів, вважає військовий аналітик. А нині важка бронетехніка використовуються переважно для підтримки піхоти.

«Інакше кажучи, — веде далі спеціаліст, — відбувається певна реінкарнація піхотних танків майже сторічної давнини».

Також завдяки використанню ЗСУ розвідувальних і ударних безпілотників та артсистем свій вплив на полі бою втратили бойові машини піхоти (БМП) росіян, оскільки знищуються ще на підступах, а тому не здатні виконувати основну задачу — надавати вогневу підтримку піхоті.

«Вцілілі БМП використовуються суто як „бойове таксі“, тобто в якості транспортного засобу, що максимально швидко доставляє піхоту до рубежу спішування й стрімко відкочується назад», — пояснює Березуцький нинішню тактику росіян.

Відчутний брак БМП ворог намагається компенсувати використанням порівняно швидких транспортних засобів, як от цивільні автомобілі, мотоцикли чи багі, та наявної бронетехніки з навареними антидроновими сітками та ґратами. За словами спеціаліста, у такий спосіб ворог намагається зменшити час перебування під вогнем ЗСУ і якнайшвидше наблизитися до українських позицій.

Тому наступним розвитком цього напрямку, на думку Березуцького, може стати запуск росіянами серійного виробництва гусеничних вантажівок, здатних швидко перекидати велику кількість штурмовиків. Як приклад він наводить гусеничний всюдихід ТГ-126−09 Лінкор, створений на базі радянського плавучого бронетранспортера МТ-ЛБу, що за потреби може перекинути десантний взвод.

«Втім, і він поки є радше дослідним зразком, ніж робочою конячкою», — підсумовує фахівець.