Система THAAD за $3 млрд, і не тільки. Чим Україні захиститися від обстрілів балістикою
Події15 серпня 2024, 23:28
Після майже п’ятимісячної перерви Росія дедалі активніше використовує у війні проти України балістичні ракети північнокорейського виробництва KN-23. Так, за два тижні у напрямку Києва агресор випустив близько пів десятка північнокорейських ракет, уламки яких стали причиною загибелі людей. Однією із головних небезпек балістичних ракет, крім бойової частини та руйнівної сили, є їхня надвисока швидкість — боєприпаси здатні долати значні відстані за лічені хвилини.
NV звернувся до Анатолія Храпчинського, військового експерта, колишнього офіцера Повітряних сил ЗСУ, а нині — заступника директора miltech-компанії, з проханням пояснити, які сучасні системи протиракетної оборони здатні ефективно уражати балістичні цілі, чи варто Україні розраховувати на їхнє отримання та за яких умов РФ відмовиться від застосування балістики.
— На ваш погляд, як Збройні сили можуть ефективно протистояти балістичним загрозам з боку Росії? Що іще є у світі проти балістичних ракет?
— Якщо йдеться про створення ефективної протиповітряної оборони (ППО), то в Україні вже є зенітні ракетні комплекси Patriot та SAMP-T, які передбачають протидію балістичним ракетам. Але це все — системи протиповітряної оборони.
А якщо мова про ефективну протидію саме балістичним загрозам, то для цього необхідні системи протиракетної оборони (ПРО). До таких систем нині належать
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
американський мобільний протиракетний комплекс THAAD [Terminal High Altitude Area Defense] та ізраїльський комплекс Arrow 3, або Хец 3. Останній — частина загальноізраїльської системи протиповітряної оборони. До речі, Ізраїль може правити гарним взірцем для побудови ефективної комплексної протиповітряної оборони, тому що в його ППО є три важливі компоненти: система ППО Залізний купол та системи ПРО Праща Давида і Arrow 3.
Переконаний, що нині, з огляду на війну Росії проти України, Ізраїль зрозумів ще й потребу у нарощуванні систем протидії безпілотним літальним апаратам (БпЛА). Тому, гадаю, що невдовзі ізраїльська система ППО поповниться четвертою компонентою, яка протидіятиме дронам. Або ж Залізний купол буде додатково оснащено системою для знищення безпілотників. Адже Єрусалим уже має напрацювання у напрямку використання лазерної зброї проти БпЛА.
— А який принцип дії названих вами комплексів ПРО — THAAD та Arrow 3? У чому їхні переваги порівняно з наявними в Україні ЗРК Patriot та SAMP-T?
— Головна задача комплексів ПРО — якісні системи виявлення та розрахунку знищення повітряної цілі.
Річ у тім, що класична система ППО працює за принципом підриву бойової частини поруч із цілю. Весь світ бачив фотографії збитого ракетою ЗРК Бук малайзійського MH17, де кабіна пілотів була повністю посічена й побита шрапнеллю.
А якщо йдеться про протидію балістичній загрозі, то для цього потрібне кінетичне знищення цілі. Тобто пряме влучання в саму балістичну ракету. І це необхідно робити на великих висотах, скажімо, на висоті 10−20 км, щоб землі досягало якомога менше уламків, частина яких згорить в атмосфері.
Наприклад, система THAAD здатна збивати балістичні ракети на висоті 100 км та дальності до 200 км, фактично уражати низькоорбітальні супутники.
— За вашою оцінкою, скільки взагалі систем протидії балістичним загрозам потрібно Україні для захисту?
— Перш за все, Україні необхідно й далі вибудовувати та посилювати ешелоновану систему протиповітряної оборони. Тому Повітряним силам ЗСУ, щонайменше, необхідно мати 25 систем Patriot і дві-три системи THAAD. І додатково також потрібні ЗРК SAMP-T. А далі вже мають іти IRIS-T, MIM-23 Hawk та інші комплекси й системи середнього та малого радіусу дії, щоб щільніше закривати повітряний простір України та додатково захищати від ураження самі системи ПРО. І тут не слід забувати про захист повітряного простору авіацією — F-16 Fighting Falcon, а в майбутньому — F-35 Lightning II та JAS 39 Gripen.
Поясню, що для ефективної протидії повітряним загрозам необхідно забезпечення основними компонентами. Це — якісна радіолокація, що виявлятиме будь-які повітряні цілі: чи то БпЛа, крилаті або балістичні ракети. І система знищення, для якої важлива наявність якісної обчислювальної техніки, що розраховуватиме вектор польоту і траєкторію ракети, щоб розуміти, в якій саме точці необхідно уразити ціль. У випадку з балістикою це — кінетичне знищення, тобто пряме влучання в ціль. А для цього потрібен якісний балістичний калькулятор, що дасть змогу обчислювальній техніці чітко вирахувати точку ураження.
— Наскільки системи протидії балістичним ракетам дорогі та які країни мають їх на озброєнні?
— Система THAAD дуже дорога [за різними оцінками, вартість одного комплексу становить $2,3−3 млрд]. Її, як і ЗРК Patriot, озброєно ракетами PAC-3. До речі, станом на 2022 рік був відчутний дефіцит цих ракет. Проте нині на Заході активно підіймається питання щодо масштабування їхнього виробництва, тому, думаю, ракети будуть.
Нині THAAD стоїть на озброєнні Сполучених Штатів та Південної Кореї.
Щодо Arrow 3, то це — внутрішня розробка Ізраїлю. І поки що її навряд чи передаватимуть Україні.
— У такому разі, наскільки ймовірно, що Україна взагалі може отримати системи THAAD?
— Думаю, у світі цих систем достатньо, щоб виділити Україні бодай один комплекс. До речі, за різними даними, у грудні 2023-го Київ робив запит у Вашингтон стосовно різних зразків озброєння, серед яких був і протиракетний комплекс THAAD.
Крім того, гадаю, Україна зможе долучитися до створеної у жовтні 2022-го ініціативи Небесний щит Європи [проєкт наземної інтегрованої європейської системи ППО, яка включає протибалістичні можливості], в якій беруть участь 19 європейських країн, а на озброєнні стоять ЗРК IRIS-T, Patriot та Arrow 3. Тому Україні було б слушно доєднатися до цієї ініціативи. І як зазначав президент Володимир Зеленський, необхідно, щоб наша дипломатія почала працювати над питанням надання можливості сусіднім країнам перехоплювати ракети над територією України. До того ж це буде не НАТО чи Євросоюз, а абсолютно новий юридичний сегмент.
— Досі ми вели мову про знищення балістичних ракет в польоті, тобто в повітрі. Але ж із ними можна боротися й на суходолі?
— Безумовно. Тут можна розглядати варіанти з ураженням заводів-виробників, складів зберігання або наземних пускових установок під час їхнього руху чи розгортання перед обстрілом. Скажімо, у ЗСУ загалом є можливості проводити радіоелектронну розвідку, вишукувати місця розгортання пускових установок ворога й бити по них авіаційними ракетами класу повітря-поверхня Storm Shadow або тактичними балістичними ракетами ATACMS. Але для цього, звичайно, необхідно працювати із західними партнерами, щоб отримати дозвіл наносити ракетні удари по території РФ.
Це за умови, що відбувається класичне розгортання пускової установки, на яке, за нормативами, виділяється приблизно пів години. Але якщо росіяни ведуть себе, як терористи, що під'їхали, нашвидкуруч відстрілялися й поїхали з позиції, то це вже геть інша річ.
— Зі всієї номенклатури балістичних ракет, які Росія застосовує проти України — Кинджал, Іскандер-М, північнокорейські KN-23, — які найнебезпечніші?
— Я б сюди додав іще російську ракету Циркон, що летить за квазібалістичною траєкторією. Так от, усі ці ракети дуже небезпечні й несуть загрозу для мирних жителів. До того ж північнокорейські KN-23 ще й розвалюються в повітрі, через що падають уламки. Та й використовуються вони росіянами переважно для того, щоб навантажувати системи української ППО.
Зрештою, усі бачать, що приблизно з початку 2024-го росіяни стали змінювати тактику ракетних обстрілів і більше використовувати балістику. Це пояснюється тим, що агресор зрозумів: Україна здатна збивати крилаті ракети, а тому вони втрачають свою ефективність.
— На вашу думку, за яких умов РФ може відмовитися від застосування балістичних ракет у війні проти України?
— Росія не відмовиться від жодного засобу ураження, який, на її думку, буде ефективним. А з урахуванням того, що останнім часом агресор робить ставку на балістику, то, вважаю, що він і далі битиме балістичними ракетами й намагатиметься нарощувати цю компоненту.
Усі ж бачать, як Росія всюди шукає балістичні ракети, бере їх у Північної Кореї, намагається домовитися з Іраном. І тут проблема в тому, що насправді ворог знайшов дієвий компонент для нанесення ударів, як свого часу знайшов інший дієвий компонент — кориговані авіаційні бомби (КАБ).
Через це Україна й потребує якісно вибудованої системи протиповітряної оборони, що на важливих напрямках буде забезпечена потужними засобами протидії балістичним ракетам.
Окрім цього, необхідно вишукувати місця, де росіяни виробляють це озброєння й наносити туди удари. Маю на увазі не тільки виробничі потужності, а й інтелектуальні, як от науково-дослідні інститути та конструкторські бюро, задіяні в розробці озброєння. Оскільки втрата Росією інтелектуальної власності та напрацьованої бази для її мілітарної сфери смертеподібно.
Ось, наприклад, у місті Корольов (Московська обл.) розміщено завод Тактическое ракетное вооружение [де виробляється більшість ракет, які РФ використовує у війні проти України]. Чому б не нанести удар по його адміністративній будівлі та складальних цехах?
Щодо можливої ліквідації керівників підприємств оборонної галузі, зазначу, що більшість заводів військово-промислового комплексу (ВПК) РФ зосереджені в руках родини російського диктатора Володимира Путіна. А тому стає зрозумілим, яка у них охорона. Через це директорів підприємств ВПК, можливо, ліквідувати й немає сенсу, а от інженерів — є. До того ж це створить додатковий психологічний тиск на ворога. Як свого часу було створено психологічний тиск на пілотів стратегічної авіації РФ, коли на них вчинялася низка замахів.