Майже всі бачили драматичні знімки охопленої полум’ям Амазонії. Тільки торік спалахнули десятки тисяч пожеж — навмисне ініційованих або спровокованих вирубуванням лісів, видобуванням корисних копалин та іншою діяльністю людини.
Те, що відбувається, має величезне значення. Ліси поглинають вуглекислий газ, який, потрапляючи в атмосферу, прискорює глобальне потепління. Загибель у вогні тропічних лісів басейну Амазонки удвічі збільшує проблему зміни клімату: по-перше, під час пожеж виділяються гази і частинки, які посилюють парниковий ефект, а, по-друге, знищення дерев за визначенням означає, що вони більше не зможуть поглинати СО².
Ця проблема стала об'єктом уваги учасників саміту G7, що відбувся у Франції. Лідери кількох найбагатших країн світу готові були виділити більше $ 22 млн, щоб допомогти Бразилії, на чиїй території знаходиться велика частина дощових лісів Амазонії і приблизно половина всіх тропічних лісів планети, боротися з пожежами. Але Бразилія гнівно відкинула цю пропозицію.
Бразильський президент, популіст Жаір Болсонару заявив, що його країна не дозволить Великій сімці ставитися до неї як до колонії. «Наш суверенітет не підлягає обговоренню», — проголосив представник уряду. Зрештою Бразилія погодилася прийняти $ 12 млн допомоги від Великобританії, але так і не прийшла до компромісу з G7.
Ситуація у Бразилії відмінно ілюструє головне протиріччя сучасного світу. Місцева влада часто думає, що події всередині держави винятково в її компетенції. Це звичне розуміння суверенітету, яке багато в чому поділяє більшість країн світу, зокрема США, Китай, РФ, Індія та інші.
Але такий підхід застарілий для нинішнього глобального світу. Ситуація всередині країни більше не може автоматично і беззастережно сприйматися лише як її власна справа. Поясню, чому.
Розгляньмо тероризм. Наприкінці 1990-х уряд Талібану, який тоді контролював Афганістан, дозволив Аль-Каїді використовувати афганську територію як базу для своєї діяльності. Аль-Каїда так і вчинила, організувавши операцію, що призвела до загибелі майже 3.000 невинних чоловіків, жінок і дітей у США 11 вересня 2001 року.
Штати на чолі з тодішнім президентом Джорджем Бушем — молодшим за підтримки більшості світу висунули уряду Талібану ультиматум: видати лідерів Аль-Каїди і заборонити організації подальше використання Афганістану для сприяння тероризму — або ж бути відстороненими від влади. Іншими словами, уряду сказали, що захист суверенітету зобов’язує його не надавати притулок і підтримку терористичним організаціям. Талібан відмовився виконати вимогу, і через кілька тижнів очолювана США міжнародна коаліція повалила режим талібів.
Урок для Бразилії очевидний: те, що її влада вирішить робити або не робити з дощовим лісом, спричинить за собою наслідки для всього світу. Якби питання було «всього-на-всього» в забрудненні та деградації місцевого природного середовища, це була би бразильська проблема, якою б серйозною вона не виявилася. Але коли йдеться про 20% кисню для усього світу щороку, те, що відбувається у Бразилії, стає закономірним об'єктом стурбованості й інших країн. Забруднення — це, як правило, локальний результат місцевої діяльності; зміни клімату — глобальний результат локальної діяльності.
Крім того, ми знаємо, що кліматичні зміни мають дорогі наслідки: повені, посухи й інші екстремальні погодні явища. Внаслідок, дедалі більше людей стають внутрішніми переселенцями і перетворюються на біженців. Великі території земної кулі незабаром можуть виявитися непридатними для життя. Зміна клімату, як і тероризм, стала справою кожного. Бразилію варто розглядати як зберігача лісів Амазонії, а не як їх власника.
Що ж робити? Один із підходів — стимулювати такі держави, як Бразилія, діяти відповідальніше. Власне, саме це і стояло за пропозицією допомоги від Великої сімки.
Проте влада Бразилії не реагує належним чином. Усунення правових бар'єрів для вирубування лісу посилює проблему, так само як і брак у держави ресурсів, щоб забезпечити дотримання законодавства та зупинити тих, хто незаконно вирубує ліси і влаштовує пожежі.
Знову-таки: суверенітет тягне за собою не тільки права, але й обов’язки. І коли не вдається переконати в необхідності їх дотримання, слід чинити тиск. Настав час розглянути питання про введення санкцій щодо таких урядів, як бразильський, у разі якщо ті відмовлятимуться виконувати свої зобов’язання перед усім світом. Санкції можуть містити туристичний бойкот, ембарго і мита. Безумовно, позитивні стимули, покликані забезпечити дотримання зобов’язань, були б кращими. Але там, де пряника недостатньо, потрібно використовувати батіг.
Copyright: Project Syndicate, 2019.
Колонку опубліковано в журналі НВ за 19 вересня 2019 року. Републікацію повної версії заборонено.
Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ