Россия усиливает свою базу в Армении. Для кого это может быть угрозой — ВВС Україна
Российские военные на базе в Гюмри, декабрь 2013 года (Фото: Getty Images)
Пока Владимир Путин сосредоточился на широкомасштабной агрессии против Украины, президент Азербайджана Ильхам Алиев и премьер-министр Армении Никол Пашинян сумели приблизиться к заключению мира, причем довольно быстро. Угрожает ли этому Москва — в материале Жанны Беспятчук, ВВС Україна.
NV подає матеріал колег у межах інформаційного співробітництва.
Росія вирішила збільшити кількість своїх військових на базі у вірменському місті Гюмрі, як випливає з оприлюдненого ГУР документу. Може йтися про доукомплектування цієї бази російськими контрактниками з південних регіонів Росії.
Про це сказано в телеграмі т.в.о. начальника штабу Південного військового округу Росії генерал-майора С. Зємського, яку оприлюднила військова розвідка України.
ВВС не може незалежно перевірити автентичність документа.
Ми звернулися за коментарями до ГУР. Додатково це питання там наразі не коментують.
Оприлюднений документ містить номери та географію дислокації військових частин згаданого військового округу РФ.
Водночас у ньому немає інформації про те, скільки саме військових мали б відправити на службу в Гюмрі.
Телеграма доносить наказ командуванню угруповань військ та військових частин у Ростовській та Волгоградській областях, Краснодарському краї, Республіці Адигея, окупованому Криму, Кабардино-Балкарській Республіці, Владикавказі тощо. Ті мають відібрати та направити на службу за контрактом військових до 102-ї військової бази РФ у Вірменії. Загалом залучені чотири загальновійськові армії: 8-м, 18-та, 49-та та 58-ма.
При цьому для військових встановили певні вимоги, як-от: оцінка професійної та бойової підготовки не нижче, ніж «добре»; рівень психологічної стійкості теж не нижче, ніж «добре».
Наказ мали виконати у період між 13 травня та 11 червня 2025 року.
Зараз у Росії з Азербайджаном напружені стосунки після того, як у червні в російському Єкатеринбурзі затримали близько 50 азербайджанців. До цього РФ залучила ФСБ. Двоє азербайджанських чоловіків загинули.
А згадана російська база розташована в Гюмрі, другому за величною місті Вірменії. Військові літаки базуються в іншому місці — на летовищі Еребуні, що на околицях Єревана.
Базу в Гюмрі Вірменія здала Росії безкоштовно в оренду до 2044 року. Раніше вірменська влада наголошувала, що почувається безпечніше завдяки цьому й розглядає цю базу як фактор стримування Туреччини. З останньою в офіційного Єревана немає повноцінних дипломатичних відносин, і досі у цих країн суперечності через різний погляд на геноцид вірменського народу.
«Разом із розпаленням міжетнічного конфлікту Москва нарощує військову присутність на Кавказі. Ймовірно, погіршення стосунків між Азербайджаном та РФ готувалося заздалегідь», — заявив представник ГУР Андрій Юсов.
На це речниця вірменського МЗС Ані Бадалян відповіла: «…Територія Республіки Вірменія не може бути використана третіми країнами для проведення військових дій проти будь-якої із сусідніх держав».
Втім, чи не найбільше питань у цій історії виникає щодо того, чи узгоджуються будь-які зміни в російському контингенті на базі в Гюмрі із зовнішньополітичним курсом Вірменії.
Сама по собі ця база, як пояснюють експерти, навряд чи зможе в найближчому майбутньому становити військову загрозу Азербайджану. Вона віддалена географічно від кордонів з цією державою і принаймні досі не мала сучасних озброєнь та техніки.
Без сучасної зброї
«Це може бути заміна частини особового складу, що відбувається час від часу. Було також зрозуміло, що ця база в останні роки була недоукомплектована. Їй потрібне було поповнення», — зауважує Леонід Нерсісян, старший дослідник Вірменського інституту прикладних досліджень політики (APRI Armenia).
Росія переорієнтувала свою військову машину на агресію проти України. І, як наслідок, база в Гюмрі недоотримувала і зброю, і людей.
За офіційними даними, вона розрахована на 4000−5000 одиниць військового персоналу. «Там не вистачає сучасних озброєнь, сама база ледве функціонує. Навіть якщо Росія доведе чисельність свого контингенту там до 5000, її старі танки та БМП не стануть кращими. Не думаю, що така база може бути прямою військовою загрозою для Азербайджану», — додає експерт.
На його переконання, більш реалістичною була б російська загроза з боку кордону між Дагестаном та Азербайджаном.
Логістика навколо бази також ускладнена. Щоб доправити туди літаками зброю і особовий склад, потрібно летіти через повітряний простір Грузії, Азербайджану або ж робити великий «крюк» над Іраном.
Місцеве населення звикло до цієї бази, але це не означає повної лояльності. Й на те є причини.
Так, у січні 2015-го російський військовослужбовець Валерій Примаков втік із бази в Гюмрі та розстріляв вірменську родину Аветісян, включно з їхніми маленькими дітьми: меншому було шість місяців, старшому — два роки. Після цієї трагедії відбулися протести в Єревані після посольства РФ. Їхні учасники вимагали, зокрема, виведення російських військ з Вірменії, як повідомляв сайт Ехо Кавказу.
Серед вимог протестувальників була також передача Примакова вірменським правоохоронцям. Але цього Росія не зробила.
Різні вектори політики Пашиняна
Після цього у Вірменії накопичувалося та посилювалося розчарування й незадоволення Росією.
Коли у вересні 2022-го на кордоні між Азербайджаном та Вірменією почалися збройні сутички, Єреван звернувся по допомогу до Росії й ОДКБ. Але Росія мовчала.
Леонід Нерсісян вказує, що після того, як Росія ніяк не відреагувала дії Азербайджану, Вірменія почала диверсифікацію своєї зовнішньої політики.
Він звертає увагу, що відтоді вірменська армія не проводила жодних спільних навчань з російською. І почала підтримувати регулярні контакти та розвивати співпрацю зі збройними силами Франції, Індії та інших країн. Також станом на 2025 рік Вірменія офіційно не імпортує зброї з РФ.
У лютому 2024 року прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян фактично призупинив членство своєї країни в оборонному союзі на чолі з РФ — ОДКБ.
«Цей договір не досяг своїх цілей, особливо в 2021-му та в 2022 році, що непокоїть Вірменію. І ми не можемо дозволити, щоб це лишалося непоміченим», — заявив тоді голова вірменського уряду.
Далі події розгорталися ще стрімкіше. У березні 2025-го парламент Вірменії ухвалив закон про початок вступу до Євросоюзу.
Приблизно в той же час Азербайджан та Вірменія майже порозумілися щодо основних пунктів майбутньої мирної угоди. Вона закріплює перемогу Азербайджану в Другій Карабаській війні вересня-листопада 2020 року.
13 березня 2025 року сторони повідомили, що завершили переговори щодо документа і практично погодили його текст.
Вірменії та Азербайджану вдалося домовитися навіть щодо найбільш проблемних пунктів. Так, Вірменія готова відмовитися від присутності європейських спостерігачів на кордоні з Азербайджаном, коли укладуть відповідну угоду. Проте для остаточного укладення угоди Азербайджан вимагає внести зміни до Конституції Вірменії та прибрати звідти згадку про Нагірний Карабах.
Дискусії щодо цього питання ще не закриті, адже для зміни Конституції потрібен референдум.
Як би це не було складно, ці досі ворожі одна до одної країни майже домовилися про умови миру без посередництва Росії, цю функцію опосередковано виконує Туреччина.
Володимир Путін зосередився на іншій війні — широкомасштабній агресії проти України.
Водночас Нікол Пашинян цьогоріч поїхав на парад 9 травня до Москви, що свідчить про спроби балансувати між західним та російським векторами.
При цьому вперше за останні десятиліття лідер Вірменії відвідав Туреччину — історична зустріч Пашиняна з президентом Реджепом Ердоганом відбулась 20 червня.
До того ж усередині власної країни Пашинян протистоїть проросійським політикам та очільникам Вірменської апостольської церкви, які опозиційно налаштовані щодо його різновекторної політики та намірів укласти мир з Баку.
Отож, навіть якщо Росія далі посилюватиме свою базу в Гюмрі та спробує тиснути з її допомогою на Азербайджан, самого по собі цього замало.
Оскільки нинішнє керівництво Вірменії бачить своє майбутнє інакше.
