"В тебе нет негатива". Заместитель председателя ВО Свобода Кошулинский о том, почему Тягнибок выдвигает его кандидатуру в президенты - большое интервью Валерию Калнышу

26 октября 2018, 15:00
753
Цей матеріал також доступний українською
"В тебе нет негатива". Заместитель председателя ВО Свобода Кошулинский о том, почему Тягнибок выдвигает его кандидатуру в президенты - большое интервью Валерию Калнышу - фото

Печерські пагорби. Ведущий Валерий Калныш. Гость - заместитель председателя Всеукраинского объединения Свобода Руслан Кошулинский. Эфир от 26.10.18

Программа Валерия Калныша Печерські пагорби выходит в эфире Радио НВ каждую пятницу в 13:00-14:00

Валерій Калниш: Я почну з цитати. "Лише націоналісти можуть скинути з держави ярмо олігархії та повернути Україну в українські руки. Для цього треба прискорити процес остаточного об'єднання націоналістичних сил, українці повинні мати свого кандидата на посаду президента, єдиного кандидата від націоналістичних сил. Така людина серед нас є - це Руслан Кошулинський, і я прошу всіх побратимів-націоналістів підтримати його кандидатуру". Це слова голови ВО Свобода Олега Тягнибока. Про це він заявив 14 жовтня 2018 року, коли відзначали 76-ту річницю створення УПА. Пан Кошулинський зараз у нас у студії, вітаю.

Руслан Кошулинський: Вітаю.

Валерій Калниш: Чому ви вирішили взяти участь у президентській кампанії?

Руслан Кошулинський: Враховуючи, що у нас парламентсько-президентська форма, парламентські і президентські вибори наступного року будуть доленосні для країни. Націоналістичний спектр має низку політичних партій, громадських організацій. Ми вважаємо, що на цих виборах вкрай важливо об'єднати зусилля. Ми матимемо хороші шанси як ідеологічний напрям боротися за свого президента і здобути хорошу велику фракцію в парламенті.

Чи мають лідерські амбіції керівники організацій і партій? Звісна річ, це нормально - визначати лідера, якому організації дають право на представництво. Чи можуть ці амбіції заважати? Звісна річ. І тут треба віддати належне політичному досвіду Олега Тягнибока, який, розуміючи це і маючи достатньо якісну політичну підготовку, каже: “Гаразд, я знімаю з себе будь-які претензії і амбіції, це нижче за загальну справу”.

У нас є достойна кандидатура, яку ми можемо запропонувати для обговорення. Друзі, інші політичні партії правого спектру, перш за все, це підписанти національного маніфесту від 16 грудня 2018 року. Свобода, Правий сектор, Національний корпус, Конгрес українських націоналістів і Організація українських націоналістів, С14 (Січ) - це базові підписанти. 14 жовтня - це величне свято для нас усіх, яке ми починали презентувати українцям ще 13 років тому.

Валерій Калниш: Чи спілкувався з вами (вочевидь, спілкувався) Тягнибок, який ваш резон у цьому, яка особиста мета?

Руслан Кошулинський: Вона не може бути відокремлена від спільної мети. Я є командним гравцем і в партії з 1996 року.

Валерій Калниш: Тобто, вам сказали...

Руслан Кошулинський: Вираз "вам сказали". У нас немає командира, наша партія не є лідерського типу. Якщо ви поглянете, в рядах свободівців величезна кількість самодостатніх яскравих особистостей. Це знову ж таки заслуга Тягнибока, який вміє вирощувати велику кількість якісних політичних діячів. Він дає можливість зростання за рахунок внутрішнього та партійного ліфту.

Фото: Руслан Кошулинський via Facebook

Отож, він мені сказав: "Я розумію, що на мені може бути сконцентрована увага, і що через мене може розвалитися це об'єднання. Я пропоную, щоб це був ти. Ти можеш бути об'єднавчим фактором для всіх: у тебе є досвід, достатньо фахової підготовки. У тобі немає негативу, який би міг бути, ти можеш бути лідером".

Валерій Калниш: І що ви відповіли?

Руслан Кошулинський: Гаразд, якщо товариство каже "так", тоді треба йти.

Валерій Калниш: Як ваша кандидатура сприймається зараз? Після цієї заяви була ще одна, якщо я не помиляюся, Національного корпусу, який сказав: з нами не спілкувалися щодо цього, ми будемо розмірковувати. Чи є вже підтримка вашої кандидатури серед тих підписантів, яких ви назвали?

Руслан Кошулинський: Слово "підтримка" означає рішення проводу, рішення з'їзду.

Валерій Калниш: Ніхто не заперечує вашу кандидатуру.

Руслан Кошулинський: Ніяких заперечень немає. Зараз ми також очікуємо від Національного корпусу рішення. Я думаю, що ми ще маємо час. Небагато, насправді. Вже потрібно проводити кампанію, тому що конкуренти вже активно це роблять. Дійшло до того, що вони навіть заходять на праве поле і націоналістам треба показувати свої амбіції, свого кандидата людям.

Валерій Калниш: Яким президентом ви будете, якщо станете ним?

Руслан Кошулинський: Швидкість і незалежність - об'єднавчий фактор. Українській владі бракує двох речей - це єднання нації, а в нас є неймовірний фактор єднання - війна; і в цієї влади немає швидкості ухвалення рішень. Постійні прогалини щодо цього.

Коли парламент йде на канікули під час війни - це взагалі нікуди не годиться. Я собі це так уявляю. Я артилерист, і коли мені йде команда стріляти з гармати, а у мене великий калібр, я - командир гармати 152 міліметри Гіацинт-Б чи 2С5, це може бути самохідна установка. І от коли командир говорить "стріляйте", а я говорю "чекайте, ми тут порадимося, ми тут ще подумаємо, чи то треба". Можу сказати, що хвилин через п'ять на це місце прилетить, якщо ти не вистрелиш. Під час війни працює об'єднавчий фактор. Єднання нації в єдиному пориві полягає у намаганні перемогти, подолати агресора. Об'єднавчий фактор є базовим.

Люди розуміють, що влада говорить "ми воюємо", але насправді заробляє на цьому

На превеликий жаль, влада не хоче з цим працювати. Вона не хоче втратити рейтинг, заробітки. Влада продовжує торгувати з агресором. До прикладу, я - львів'янин. Сьогодні статистика свідчить, що Львівська область, яка давно не має ні історичних, ні культурних, ні економічних кооперацій з Росією, за ці півроку збільшила імпорт з РФ на 500%. Без влади і її потурання. Люди ж це бачать, люди це відчувають, вони розуміють, що влада говорить "ми воюємо", але насправді вона на цьому заробляє. Звісна річ, є недовіра і зневіра після Революції гідності.

Яким мав би бути президент? Незалежним, перш за все, від грошей, бо, на превеликий жаль, те, що сьогодні оточує як президентську вертикаль, так і виконавчо-законодавчу парламентську гілку, це залежність від грошей.

Валерій Калниш: Першу характеристику я зрозумів: ви будете президентом, який не залежить від грошей. Що ще?

Руслан Кошулинський: Максимальне скерування нації на швидше ухвалення рішення заради перемоги. Ми сьогодні маємо стати, напевно, останнім поколінням, яке воює за незалежність країни. Ми не можемо перекласти це на плечі наших дітей. Треба сьогодні зробити все, щоб наші діти вже не воювали, щоб вони мали можливість користуватися плодами цієї країни. Я для своїх дітей хочу залишити війну? Навіщо, якщо я сьогодні можу це зробити, враховуючи мої можливості, швидкість ухвалення рішень.

У мене дуже мало часу в житті, на превеликий жаль. Я знаю, скільки мені Господь подарує. Так сталося, що мій батько помер. Йому погано, відвезли до лікарні, перевірили. Лікар телефонує через три дні і каже про онкологію третього ступеня. Що можна зробити? Нічого. Скільки? Три місяці і крапка.

Я не знаю, чи я маю цю генетичну схильність. Батько прожив 63 роки, а мені вже 49. Я знаю, що на війні час летить дуже швидко. Ось ти є, а потім тебе немає. У мене немає часу бавитися в накопичення капіталу. Я вже все виконав для себе, досягнув. Я щасливий батько, у мене троє дітей, вони вже дорослі. Дві старші доньки заміжні, найменшому - 16 років, останній рік - випускний, хоче вступати в Політехнічний на хімію.

Якщо я маю можливість сьогодні зі своїми знаннями, друзями, однодумцями зробити в цій країні все для комфортного проживання.

Валерій Калниш: Як ви оцінюєте свої шанси, якщо відверто?

Руслан Кошулинський: Дуже відверто. Я ж керівник штабу з 2006 року, голова штабу партії Тягнибока. Це завжди була моя прерогатива, я “орговик”. У 2015 році я балотувався до Львівської міської ради на посаду мера. Мене три роки не було у Львові: два роки я був у парламенті, рік після парламенту в армії, мене практично ніхто не знав.

Фото: Руслан Кошулинський via Facebook

Я прийшов балотуватися, коли служив в армії, і колеги, які балотувалися, а це були голови партій, народні депутати, сказали: “Руслане, навіщо? Зніми свою кандидатуру, якийсь відсоточок отримаєш”. Якщо на початку кампанії мені давали один відсоток, то у тепер у результаті вийшло 37 на 60 з міським головою, який переміг. Те саме давали мені і у 2012 році, коли партія балотувалася до парламенту. Не було Свободи, навіть не зауважили, які там п'ять відсотків. У результаті 10 майже з половиною. Наша унікальність сьогодні в тому, що ми не маємо визначеного лідера. Сьогодні майже 50% людей невизначених.

Валерій Калниш: Але я не про стан, а про шанси. Як ви самі себе оцінюєте?

Руслан Кошулинський: Я колишній спортсмен, закінчив львівський спортінтернат, легкоатлет. Коли ти не йдеш на перегони, у тебе немає шансу. Вставай на перегони, виходь у ринг, тоді ти маєш шанси. Іншого разу в тебе немає, завжди є дуже хороший шанс.

Валерій Калниш: Добре, просто зафіксуємо. Останнє опитування групи Рейтинг (вас не було в цьому опитуванні). Рейтинг Олега Тягнибока був 1,9%, у західній Україні йому давали 3%, а рейтинг Свободи - 2,7%. Опитування було проведено з 10 по 18 вересня цього року. До речі, націоналізм - що це?

Руслан Кошулинський: На мій погляд, дуже вдале означення історика Валентина Мороза. Я християнин, люблю всіх людей, але українців я люблю трошки більше. Я люблю всіх дітей на планеті, але своїх дітей я люблю трошки більше. Оце і є ознака націоналізму. Подарую ще один вислів, щоб закінчити цю тему. Патріотизм - це коли на крик "наших б'ють!" всі збігаються, а не розбігаються.

Валерій Калниш: Це Майдан. Тобто, націоналізм - це любов.

Руслан Кошулинський: Так.

Валерій Калниш: Кого чи що любили націоналісти, коли гнали кийками ромів із Лисої гори в Києві?

Руслан Кошулинський: Ви зараз тримаєте в руках якийсь інструмент, який показує викривлену картинку.

Валерій Калниш: Тобто цього не було?

Руслан Кошулинський: Їх осудили, це націоналісти. Вони визначили, що це представники політичної сили. Ви не говорите про те, що ці люди можуть сповідувати якісь ліберальні погляди, правда, ні?

Валерій Калниш: Бо вони не сповідували, наскільки я розумію, ліберальних поглядів.

Руслан Кошулинський: О, тобто ми з вами зараз можемо підняти кримінальну хроніку і побачити людей, які сповідують інші погляди. Але зараз ви обрали саме цю сторону.

Справа у виконанні законів. Насправді, націоналісти є дуже дисциплінованими. Якщо вони йдуть на якесь порушення, то знають, заради чого вони йдуть. Якщо вони порушили закон, то вони повинні отримати відповідне стягнення.

Якщо це порушення, то навіть не обговорюється. Для цього націоналісти і йдуть до влади, щоб створювати правове поле, яке б давало комфортне життя українцям. Я не можу заперечити жодній людині і її праву робити на свій розсуд. Але вона повинна відповідати за законом, який зараз є.

Валерій Калниш: Яке у вас ставлення до націоналістів інших країн? Поляків, угорців, американців. Є щось спільне між ними чи це якісь окремі течії, які не пов'язані між собою?

Руслан Кошулинський: Є політична і етнічна нація. Наше свободівське бачення, звісно, це етнічна нація - "І мертвим, і живим, і ненародженим". Нація - з латинської перекладається, як народитися, родина, народ. Це однорідні слова.

Є поняття політичної нації. Це всі мешканці певної території, які мають паспорт, громадянство тощо. Націоналістам легко порозумітися. Так, ми маємо якісь історичні проблеми, історичну пам'ять. Колись ми були учасниками так званого об'єднання європейських націоналістів Євронато, але після того, як очільні лідери, зокрема, Національний фронт заявив про свою підтримку Путіна і співпрацю з ним, ми сказали, що не можемо і не будемо мати з цим справу.

Ми сьогодні маємо стати, напевно, останнім поколінням, яке воює за незалежність країни

Праві об'єднані мають свої представництва у Європарламенті. В Європі вони об’єднуються, зараз це трендово. Ми чули заяву Трампа про це. Представляти і захищати своїх рідних, територію, на якій вони живуть, традиційні, консервативні цінності - так, це і є права лінія, яку націоналісти як традиціоналісти проголошують.

Валерій Калниш: Повернімося до теми з ромами. Яке офіційне ставлення до ромів в Україні у партії Свобода? Яке ставлення особисто у ймовірного кандидата в президенти Кошулинського до ромів? Я не звинувачую ані правих, ані Свободу. Останній випадок, здається, був вчора, коли на центральному вокзалі у Києві ромів теж погнали.

Руслан Кошулинський: Вперше чую від вас, але… Як і з усіма представниками національних меншин, немає жодної проблеми. В мене є один добрий знайомий грузин. Він завжди голосує за Свободу. Я запитав у нього, чому він голосує за Свободу. Він відповів, як кавказець. “Руслане, ваш народ дав мені дах над головою, стіл і можливість заробити до цього столу. Я одружився з українкою, мої діти ходять до української школи”. Він гарно говорить українською мовою.

Валерій Калниш: Колоритно.

Руслан Кошулинський: Колоритно виглядає. Він каже: “Ми ходимо до грузинської громади і до грузинської церкви. Я хочу, щоб у моїх дітей, коли вони отримують український паспорт, у графі "національність" було написано “грузин". І щоб мої діти поїхали до моїх батьків у Кутаїсі і показали їм цей паспорт”.

Я йому тисну руку, тому що він не зрадив своїй крові, ідентичності і народ. Він шанує наші традиції, правила, закони, але хоче залишитися собою.

Моє завдання як очільника країни - зберегти самобутність та ідентичність будь-кого, хто тут живе і примножує соціальні, культурні блага цієї країни.

Фото: Руслан Кошулинський via Facebook

Як я можу викреслити з української мови Шереха Шевельова, етнічного німця? Як я можу викреслити Агатангела Кримського? Культура з латинської - це оброблення, догляд. Хто нашу українську грядку обробляє, той наш побратим і брат.

Якою б мовою ти не розмовляв удома. Це твоє право зберегти себе. Не розчинитися в комусь - раніше це називали радянський котел народів, зараз - глобалістичний. Моє завдання як націоналіста - дати можливість кожній нації представляти себе, живучи у великій українській державі.

Валерій Калниш: Як ви як поміркований націоналіст ставитеся до вуличних акцій, коли та ж Січ, досить радикальні хлопці, поводять себе дуже агресивно на публіці? Вони розбивають ятки, з'ясовують стосунки з продавцями на ринках. Яке ваше ставлення до таких вуличних проявів націоналізму. Чи це не націоналізм і нічого від ідеології там немає?

Руслан Кошулинський: Чоловіки б'ються за принципи. Якщо ти маєш принципи і відстоюєш їх у такий спосіб, тоді ти береш на себе відповідальність за наслідки. Якщо ти йдеш на це, будь ласка, будь чесний, якщо проти тебе порушується кримінальне провадження. Ти можеш отримати термін.

Наприклад, атентати, які робили колись українські націоналісти і за це сідали до в'язниці. Це був і Бандера, зокрема. Вони вбивали московських представників і знали, за що. Або робили напад на польських агресорів, які окуповували Україну. Вони це публічно визнавали і йшли до в'язниці. Проходили масштабні судові процеси над ними. Якщо ви берете на себе відповідальність і робите якісь кроки, то пам’ятайте про наслідки.

Валерій Калниш: Це нормально чи ні?

Руслан Кошулинський: Я не можу комусь нав'язати погляд. В українському просторі є слово "закон". Моє завдання як майбутнього керівника країни - зробити так, щоб всі дотримувалися закону, незалежно від віросповідання, ідеології. Правила поведінки для всіх однакові. Хочеш змінити - ставай депутатом, законотворцем, представляй інтереси людей і змінюй закон.

Валерій Калниш: Що вас більше за все непокоїть в українському націоналізмі?

Руслан Кошулинський: Він ще має набути обрисів. Суть ще не донесена сучасному суспільству. Націоналізм заганяють у царину минулого. Націоналізм є сучасною відповіддю на виклики, він не може бути вторинним або вчорашнім. Є виклик економічний, ідеологічний, військовий. Як правило, націоналізм швидше на це реагує. Обрис сучасності, я думаю, це наслідок ідеологічного нашарування політичних опонентів, радянщини, зокрема, яка у певний спосіб змальовувала націоналістів.

Такий суворий погляд з-під брів, брудний камуфляж, бита за плечима, мовляв, ми всіх тут поб'ємо-переб'ємо. Ні, націоналісти можуть бути навіть у краватках, це сучасний спосіб мислення, знання, методи, які дають можливість втілювати свої переконання. Оце потрібно сьогодні донести українському суспільству.

Валерій Калниш: Чим націоналіст відрізняється від пересічного громадянина?

Руслан Кошулинський: Практично нічим, окрім того, що він більше свого життєвого часу приділяє поширенню ідеології. Він переконаний, що саме ідеологія націоналізму дасть змогу сьогодні українцям жити набагато краще. Тобто, він витрачає час свого життя на агітацію, воюючи на фронті, на Майдані, на протестах.

Валерій Калниш: У нас є один дописувач із Тернополя, він звинувачує міську владу в корупції. Там мер - представник Свободи.

"Оратори розповідають патріотичні речі, а партійці товчуть бабло", - пише пан Ярослав.

Руслан Кошулинський: Єдине, що я хочу запропонувати панові Ярославу: повага до чоловіка вимірюється вагою його слова. Якщо чоловік сказав слово, він має його довести.

Якщо ви маєте інформацію, що міський голова Тернополя. Це один із, здається, трьох мерів України, який у 2015 році вдруге виграв посаду міського голови у першому турі - понад 50% підтримки тернополян. Отже, якщо пан Ярослав сказав слово як чоловік, подайте ці матеріали до міліції.

Валерій Калниш: Добре, до поліції.

Руслан Кошулинський: Перепрошую, до поліції.

Валерій Калниш: Дев'ять років тому в листопаді я працював у газеті Комерсант. Ми робили інтерв'ю з кандидатами у президенти, від Свободи тоді йшов Тягнибок. Я та кореспондент Артем Скоропадський, який зараз очолює прес-службу Правого сектору, тоді він ще був кореспондентом, зустрілися з Олегом Тягнибоком. Тоді він сказав: "Ми також активно пропагуємо повернення смертної кари за особливо тяжкі злочини проти нації, держави або особи. Ми розглядаємо смертну кару як один із ефективних методів боротьби з корупцією". Ви також радикально налаштовані з цього приводу?

Руслан Кошулинський: У мене внутрішня дискусія з цього питання. Людина, яка воювала, дуже цінує життя. Українців треба карати за вчинки, які суперечать нашому спільному договору.

Всі українці - це мої рідні. Але під час війни наскільки ефективним є це покарання? Я не буду зараз захищати механізм. Ми навіть не будемо дискутувати, порівнювати. Країн, які сповідують смертну кару, в світі більше, ніж таких, у яких це заборонено.

Я не беру Китай, арабські країни, Сполучені Штати, навіть деякі штати, в яких залишилася смертна кара. Ми говоримо про філософію, механізм. Дуже цікава філософія в цьому напрямі, наприклад, в юдаїзмі. Йдеться про те, що ми не караємо душу - це Господня річ, а караємо тіло для того, щоб воно не знищило дарунок Господа - душу. І вони вважають, що країни, які не мають смертної кари - це атеїстичні країни.

Фото: Руслан Кошулинський via Facebook

Для мене забрати зараз життя в українця, яке повинно працювати на перемогу, дуже складно, бо я в цьому житті дуже багато поховав рідних, близьких, друзів. Це питання - давати механізм забирання чужого. Але ми сьогодні говоримо про війну. А коли є державна зрада, вбивство - це дуже дискусійно. Для мене особисто це дуже важке питання.

Валерій Калниш: Як сильно вас змінила війна? Який був Кошулинський до того, як повернув собі навички артилериста, і після того?

Руслан Кошулинський: Швидкість. Я сам спринтер, досить швидка людина. Так сталося, що я скористався службовим становищем. Прийшов до Львівської міської ради. Секретарем львівської міської ради був ще Василь Павлюк, він зараз консул у Польщі. Я кажу йому: “Василь Михайлович, я хочу мати гробівець на Янівському цвинтарі у Львові”. Він відповідає: “Вибач, Руслане Володимировичу, але тобі ж на Личаківський за посадою”. А я йому: “Та ні, у мене ж там бабця, мама, родина. Дозвольте мені, це ж міська рада. Я знаю, що вже немає ні мами, ні бабці, ні тата, нікого вже взагалі з близьких. Всіх вже поховали і я знаю, що вже маю той родинний гробівець”. Ми з товаришем сміємося. Після армії пішли і зробили гробівці поруч.

Ми так один одного смикаємо: а ти снєжкою вже побілив у себе в хаті чи ні. У німців є дуже гарний вислів. Смерть, як кума, вона не рідна, але близька. І ти розумієш, що після війни в тебе настільки обмаль часу, ти винен тим, хто загинув, а це молоді хлопці, навіть молодші за моїх дітей. І ти перед ними винен за те, що їх уже нема, а ти - живий. Труна кишень не має, туди з собою нічого не забереш. Ми постійно програємо в цих новітніх моментах. Влада не дає сучасності, ми - космічна країна! Сьогодні вже всі думають, як опановувати Місяць, а ми не думаємо, а запускаємо космічні кораблі і з того нічого не маємо. Сьогодні думають, як голосувати. Естонія вже голосує відбитком пальця, Грузія вже майнінгує віртуальні гроші, а українська влада каже: "А нам це не треба, в нас уже все є".

Валерій Калниш: Тема про гробівець - це цікаво.

Руслан Кошулинський: Ви знаєте, що гуцули колись танцювали на…

Валерій Калниш: До речі,ви ходите до свого місця?

Руслан Кошулинський: Гробівця?

Валерій Калниш: Так.

Руслан Кошулинський: Там є мама, бабця. Проходжу, звісна річ, заходжу, для мене це не є якоюсь моральною перепоною. Жінка не ходить.

Валерій Калниш: Для мене націоналісти - це патріоти, ті, хто встановлює правила, ідеологію, більше за інших розмірковує. Що таке економіка, як її бачать націоналісти? Що не так зараз робить, до речі, Гройсман, і що б націоналісти могли йому сказати?

Руслан Кошулинський: Тримати слово. Ти ж сказав, що інфляції не буде, обіцяв зростання ВВП. Агов! Інфляцію ти обіцяв шість відсотків, а вона до 14 галопує. Ти обіцяв збільшення ВВП мінімум на 3,5%, а дай Боже, щоб було збільшення ВВП на два відсотки. Ти вже слово не тримаєш.

Сьогодні прем'єр-міністр, Верховна Рада - це породження, втілення олігархічної системи управління країною. Ми відкриваємо ваше видання НВ і дивимося: ага, що ж такого за рік часу, як збільшилися статки в олігархів, які практично мають 90% власності цієї країни? Рінат Ахметов - 12 мільярдів 200 мільйонів, 76% збільшення; Віктор Пінчук - 2 мільярди 700, 77% збільшення статків; Вадим Новинський - два мільярди 300, на 94% тощо. Петро Порошенко - мільярд 100 мільйонів, десять відсотків збільшення дохідної частини. Свободівський законопроект про заборону вивезення або про повернення з офшорних зон коштів, зареєстрований ще у 2014 році.

Фото: Руслан Кошулинський via Facebook

Ні сьоме скликання, де ми були демократично обраною меншістю, ні сьогоднішнє восьме скликання, де вже "всі свої", післямайданівські, які криком кричали, навіть не ставить це питання. Навіть делікатне - про оподаткування, про виведення коштів - навіть це не ставлять. Сьогодні бюджет збройних сил України - приблизно три мільярди доларів. Бюджет збройних сил Росії приблизно 70 мільярдів. Бюджет збройних сил Сполучених Штатів Америки - 719 мільярдів доларів.

Законопроект про військовий збір у відповідності до прибутків, доходів і статків ми зареєстрували ще 2014 року. Його навіть не ставлять на обговорення. А прем'єр-міністру, якого ми посадили на посаду, дали гроші і сказали: ось наше майно, наші державні підприємства, будь ласка, керуй так, щоб ми мали з цього зиск. Що він нам доповідає? Він криком кричить: агов, треба все продати! Питання, якщо ти переконаний, що приватна власність на державні підприємства, зокрема, стратегічного характеру, є панацеєю від усього, тоді ми маємо жити вже в раю.

Націоналізм є відповіддю на виклики, він не може бути вторинним або вчорашнім

Під час війни, коли реальна власність падає в ціні, і на зовнішніх ринках вона не є такою привабливою, основним завданням ти ставиш приватизацію. Замість того, щоб ефективно налагодити роботу - менеджмент, управління, запровадити новітні технології, боротися за кредитування, за вихід на нові ринки. Тобто ти нас, власників, водиш за носа і хочеш продати приватним олігархам.

Валерій Калниш: А де ви берете гроші?

Руслан Кошулинський: Це дуже правильне запитання.

Валерій Калниш: І коли говорять про членські внески, то я вірю в це. Є інформація про якихось кураторів, які приїжджають до адміністрації президента, спілкуються з ним і мають якісь кошти. Ви знаєте, про кого я говорю.

Руслан Кошулинський: Поки що не знаю, але ви це вже сказали.

Валерій Калниш: Я сказав, так.

Руслан Кошулинський: Ви маєте якийсь фактаж?

Валерій Калниш: Так, те, що писали журналісти, і та інформація, яку вони доводили у своїх розслідуваннях.

Руслан Кошулинський: Гаразд, тоді будемо щирі. Я вже згадував Шереха Шевельова. Він писав, що фахівець - це людина, яка знає, що вона хоче знайти, де це шукати, і яка завжди покладається на джерела.

Це є ваше, ви себе поважаєте і покладаєтеся на джерело. Розуміючи те, що ми ніколи не зможемо конкурувати з олігархічними проектами, розробили свою економічну раду. Люди, які є членами нашої партії і мають бізнес, прихильні до нашої ідеології, мають свій клуб, своє бачення, частину своїх коштів передають. Коштів чи матеріальних цінностей для діяльності партії. В нас інша політична математика. Ми не платимо людям за те, що вони стоять в наметах, за те, що вони роздають газети. Це ідеологічна партія, у нас зовсім інша видаткова частина. Партії набирають під вибори людей і платять їм за роботу. Ми не платимо людям за дільничні комісії, це все ідеологічні члени партії, які є в організації.

Валерій Калниш: Я говорив про пана Ігоря Кривецького, це інтерв'ю Українській правді.

Руслан Кошулинський: Ви посилаєтеся на…

Валерій Калниш: Інтерв'ю Українській правді Сірий кардинал Свободи Ігор Кривецький: Я міг постояти за себе. Але це не значить, що я - кримінальний авторитет. Це Українська правда, його можна знайти.

Добре, ніяких стосунків з адміністрацією президента немає - приймається. Кошти невеликі, але є - теж приймається.

Руслан Кошулинський: Звісно.

Валерій Калниш: І їх достатньо для проведення…

Руслан Кошулинський: Хотілося би більше з огляду на те, що реклама на провладних телеканалах… Я зачитав сьогодні не всіх, усі вони є власниками цих телеканалів…

Валерій Калниш: Так, у журналі 100 людей.

Руслан Кошулинський: Так, і це є власники провідних телеканалів, і вони ж контролюють власні політичні партії, або політичні групи в парламенті. Ці люди не зацікавлені, щоб націоналісти, які говорять, що "вас треба усунути від влади" виходили на телеканали і там пропагували себе, звісна річ.

Тоді ми йдемо іншим шляхом, щоб дійти до кожного, очі в очі. У Свободі 20 тисяч членів, сподіваюся, що це є вмотивовані ідеологічні люди, які роблять роботу по поширенню. Різниця між партійним і непартійним у тому, що крім роботи і заробітку, я ще витрачаю час на партійну роботу.

Валерій Калниш: Дякую дуже! До речі, якщо вас не підтримають інші націоналістичні партії, рухи…

Руслан Кошулинський: Ми про це не говоримо, підтримають.

Валерій Калниш: Ви підете?

Руслан Кошулинський: Підтримають.

Валерій Калниш: Підете?

Руслан Кошулинський: Я думаю, що підтримають, дуже хороша тенденція, хороший діалог, сподіваюся, що це буде.

Валерій Калниш: Приймається.

Подпишитесь на журнал НВ

Подписывайтесь на журнал НВ и читайте свежий номер прямо сейчас. Все подписчики также получают доступ к архивным выпускам журнала. Стоимость подписки на три месяца всего 59 гривен.

Подписаться и читать журнал

Подкасты Радио НВ

Пропустили любимую передачу? Не дослушали интервью? Хотите переслушать эфир из архива?

Подпишитесь на подкасты Радио НВ на Soundcloud. Слушайте, переслушивайте, делитесь!

Слушать подкасты