Туристы или сумасшедшие? Кто и почему путешествует в Украину во время войны — BBC Украина
Российская разбитая техника в центре Киева (Фото: Getty Images)
Туризм в Украине после полномасштабного вторжения России значительно упал, но не остановился. Более того, появился отдельный тип путешественников, которые приезжают со всего мира, чтобы собственными глазами увидеть последствия российских обстрелов и места, где продолжались боевые действия, пишет Наталья Патрикеева для BBC Украина. NV публикует материал в рамках информационного партнерства.
Поки частина суспільства роздумує над етичним аспектом такого туризму, все більше компаній пропонують для іноземців поїздки у Львів, Київ, Бучу, Ірпінь, Бородянку або Харків.
Людей, які хочуть побачити наслідки бойових дій можна умовно поділити на тих, хто приїхав до України у справах, та тих, хто вирушає саме у туристичну подорож. Хтось планує подорож самостійно, інші замовляють готові пакетні пропозиції від туристичних компаній.
«Звичайно, я боявся»
«Я відчув особливий зв’язок із Україною. Це одна з найкращих країн, де доводилося бути. Я відвідав уже 29 країн, але такої гостинності, як в Україні, не бачив ніде», — розповідає 20-річний шотландець Коннер про свою першу поїздку до України.
Вперше про російсько-українську війну він почув ще дитиною по телевізору і через кілька років дізнався про можливість поїхати в Україну самостійно.
«Звичайно, я боявся, але також дуже хотів побачити Україну», — каже Коннер BBC Україна.
Поїздка до Львова настільки сподобалася хлопцеві, що через кілька місяців він поїхав до України вдруге — цього разу в Одесу.
Там хлопець зустрів знайомого із соцмереж шотландця Анді, який також подорожував в Україну. Разом вони провели день, досліджуючи місто. Найбільше їх вразила привітність та відкритість одеситів. Коли туристи спробували купити мерч футбольної команди «Чорноморець», один зі співробітників стадіону запросив їх зайти всередину.
«Він вивів нас на поле, а потім провів у роздягальню, де була команда та менеджер місцевого клубу. Тож ми познайомилися з місцевими футболістами — це був неймовірний досвід як для вболівальників!», — розповідає Анді.
Усю подорож туристи спланували самостійно. Читали інформацію в інтернеті та спілкувалися зі знайомими, які бували в Україні раніше.
«Насправді я збирався поїхати з гідом та екскурсією, але це було досить дорого», — зазначив Анді.
Скільки коштують тури
Ціни на воєнні тури до України варіюються від 200 до 2000 доларів за подорож від одного дня до тижня.
Британець Піт живе у Львові з 2013-го року та вже багато років працює у сфері туризму. Його компанія In Lviv Tours багато років пропонувала англомовні історичні та гастрономічні екскурсії містом. Від початку вторгнення Піт зайнявся волонтерством, але у 2023-му, після загибелі на фронті близького друга, вирішив організовувати військові тури. Щоб вшанувати його життя та допомогти військовим.
Поїздка до Києва коштує 200 доларів, до Харкова — 240. На думку Піта, саме військові найкраще можуть розповісти іноземцям про події в Україні. Він розраховує, що його компанія буде працевлаштовувати колишніх військових після закінчення війни, коли туристи знову почнуть приїжджати до країни масово.
Поки що він особисто супроводжує мандрівників, які звертаються до нього з проханням супроводу в Київ чи Одесу.
«Якось іноземці попросили показати деякі зруйновані будівлі, зокрема в Одесі, в історичному центрі, який є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також троє чи четверо людей хотіли поїхати до Харкова, оскільки розуміли, що там руйнувань більше і хотіли побачити знищені будівлі, житлові квартири», — каже Піт.
Половину свого прибутку від військового туризму, каже, віддає на потреби війська.
«У мене є інша робота. Я працюю у сфері туризму в Італії і я програміст. Тому маю заробіток. У туризмі для мене насправді не йдеться про дохід. Йдеться про допомогу Україні. Це моя мотивація», — розповідає чоловік.
Компанія War Tours, яка з’явилася у Києві у 2022-му році, також запевняє, що віддає частину прибутку на армію. Про це розповів BBC Україна її засновник, юрист Дмитро Никифиров.
На сайті компанії можна знайти інформацію про «мілітарі тури» в Києві, Ірпені, Бучі та Харкові. Одноденний тур Києвом обійдеться мандрівнику в 150 євро, Буча та Ірпінь — 250.
«Туристів не так багато. У місяць може бути від одного до п’яти людей. Ми розуміємо, що підтримка України у світі зменшується, це велика проблема. Тому ми більше думаємо не про те, щоб гроші заробити, більше все-таки щоб поширювати інформацію і сприяти підтримці українців», — розповідає Никифоров.
За його словами, зараз туристи найчастіше приїжджають зі США, Канади, Великої Британії, Бельгії.
«Це часто люди, які мають якусь особисту історію, пов’язану з тим, що їхні дідусі чи бабусі також якимсь чином стикалися з війнами в інших країнах».
«Це назавжди мене змінило»
Більшість урядів країн не рекомендують своїм громадянам відвідувати Україну. Мандрівники роблять це на власний страх і ризик.
Серед причин, які туристи називають найчастіше, — побачити війну особисто і по-справжньому, а не так, як показують в новинах.
Британець Кріс, до прикладу, приїхав на тиждень до України, аби поставити перед собою виклик. Перші випробування для британця почалися в дорозі — після перельоту до Польщі він провів 26 годин в автобусі, який прибув до Києва у комендантську годину.
«Я не мав жодного уявлення, куди йду, не знав нікого, але просто рухався вперед. Це була пригода», — поділився Кріс у розмові з BBC Україна.
Він подорожував самостійно, багато спілкувався з місцевими, зустрічав військових, а також людей з пораненнями. Все це справило на чоловіка неабияке враження.
«Я очікував, що приїду в Україну і мене охопить страх. Думав, що не захочу виходити з квартири, що боятимуся піти по їжу, лякатимуся повітряних тривог і житиму в постійному страху. Але щойно я прибув, побачив, що життя триває, як зазвичай. Те, про що люди у Великій Британії навіть не замислюються».
Чоловік побував у Бучі та Ірпені, походив спальними районами Києва, а повернувшись додому, вже встиг стати місцевою зіркою — розповів кільком місцевим медіа про свою подорож.
«Я зрозумів, що матеріальні речі не мають значення. Життя показало мені, наскільки воно коротке, адже завтра ніколи не гарантоване. І саме цьому мене навчила Україна. Це важко, але це назавжди мене змінило».
Деокупована Київщина замість Чорнобиля
Канадець Білл провів в Україні близько тижня. Бачив Львів, Київ та околиці. Чоловік хоче відвідати 100 країн до 65 років і країна у війні стала однією з переліку.
«Ми отримуємо повідомлення про війну чи інші події, ніби дивимося у маленьке віконце і не бачимо повної картини. Тому я люблю їздити туди, де відбуваються актуальні події, щоб дізнатися правду і як люди насправді ставляться до того, що відбувається, а не як це показують у ЗМІ», — розповідає Білл.
На запитання, чи не боявся їхати до України, канадець запевняє, що «безстрашний». Свою подорож він не планував самостійно, а скористався послугами туристичного оператора.
Young Pioneer Tours організовує тури в Україну вже понад 14 років. До 2022-го найпопулярнішим напрямком був Чорнобиль. Під час повномасштабного вторгнення поїздки припинилися, а у 2023-му в мандрівників знову з’явилася можливість відвідати Україну.
«Наші місцеві партнери в Україні захотіли, щоб ми почали привозити людей. Тож насправді це була їхня ініціатива, а не наша», — розповідає діловий партнер компанії Гарет Джонсон.
За його словами, після 2022-го найчастіше до України їдуть ті, хто бував тут раніше і вже має певний зв’язок з країною.
«Ці люди полюбили країну і хочуть повернутися, щоб побачити, як справи. З мого досвіду, лише невелика частина людей їде заради гострих відчуттів, щоб потім у барі хвалитися, що вони були в Україні, ніби вони воєнні репортери. Та більшість приїжджає, щоб підтримати економіку і побачити реальну ситуацію».
Протягом 2024-го компанія організовувала по кілька поїздок на місяць маленькими групами, інформація про ці мандрівки не публікувалася публічно. Зараз на сайті оголошені кілька семиденних турів на 2025−2026 роки вартістю близько 1500 доларів. У компанії ж кажуть, що багато на таких подорожах не заробляють.
«Ми не прагнемо заробити на цих поїздках. Наша мета — просто організувати їх і зробити так, щоб люди могли побачити Україну».
Серед точок для відвідування: Львів, Київ та Київщина. В Ірпені — графіті Бенксі, міст, яким місцеві евакуйовувалися, храм Андрія Первозванного у Бучі, де була братська могила під час окупації міста, залишки спаленої російської техніки, звалище спалених автомобілів. Після цього — гастротур київськими ресторанами, столичні історичні пам’ятки, радянська архітектура та блошиний ринок.
Білл зазначає, що обрав туроператора саме тому, що компанія пропонувала зручний графік, а не типовий автобусний тур. Він мав можливість погуляти столицею України, поспілкуватися з місцевими.
Британець Гарет Джонсон заснував Young Pioneer Tours у 2008-му, коли жив у Китаї. Починалося все з турів до Північної Кореї. Тепер компанія організовує мандрівки по всьому світу — до прикладу в Сирію, Афганістан, Ірак або Чечню чи Калінінград. Є у списку також самопроголошені республіки Абхазія та Південна Осетія, куди поїздки відновили минулого року. Згідно з грузинським законодавством, відвідувачі можуть в'їжджати на ці території тільки з Грузії. Але по факту, туристи потрапляють туди через територію Росії. Українське МЗС раніше зазначало, що тури в Абхазію та Південну Осетію «неприйнятні».
«Як люди, ми маємо власну думку, але коли справа доходить до туризму, ми повністю віримо в залученість та залишаємося політично нейтральними», — відповідає Джонсон на запитання про організацію турів в Росію.
За весь час існування компанії, екскурсії до України завжди були серед найпопулярніших і, на думку Джонсона, цей напрямок буде мати попит і після закінчення війни.
«Приїжджаючи в Україну, люди прагнуть зрозуміти конфлікт, а не просто спостерігати. На жаль, через те, що війна триває так довго, є втома, у світі відбуваються інші війни. Думаю, що люди, які приїжджають, допомагають підтримувати розмову, через це зберігається увага світу. Це важливо».
«Чорний туризм» чи можливість розповідати про Україну?
Коли влітку 2022-го туристичні компанії лише почали пропонувати тури зруйнованими містами, у соцмережах здійнялася буря. Люди назвали такі екскурсії «танцями на кістках», «чорним туризмом» і обурювались тим, як можна розповідати про звірства, що відбувались у Бучі, у форматі прогулянки.
Відтоді подібних ініціатив тільки побільшало, а їхні засновники нині мають відповіді на подібні закиди.
«Якщо ви відвідуєте Мачу-Пікчу в Перу, де колись відрубували людям голови, чи це „чорний туризм“? Очевидно, якщо ви відвідуєте Освенцим, це вважається поважною справою, але, давайте будемо чесними, це досить похмуро. Я думаю, що люди, які цікавляться „чорним туризмом“, це ті ж самі люди, які хочуть знати сучасну історію», — міркує Гарет Джонсон з Young Pioneer Tours.
За його словами, місцеві мешканці в Бучі та Ірпені самі часто хочуть поспілкуватися і розповісти про свій досвід життя у війні.
«Я буду чесний, були туристи, яким доводилося говорити: „Заспокойтеся, проявіть повагу“. Але, загалом, мої групи виважені, ми не бігаємо з величезними камерами, тикаючи їх людям в обличчя».
Дмитро Никифиров з War Tours також вважає, що такі тури не є неетичними — у місцях, де сталися трагедії туристи висловлюють емпатію та повагу. Каже, про критику чув, але про етичний аспект його бізнесу найчастіше запитують саме журналісти.
«Будь-яка робота має оплачуватися, якщо є гід, який цілий день працює з туристом, то чому це має бути безкоштовно? Це також було б несправедливо».
Мандрівники, яких супроводжує його компанія, можуть спілкуватися з місцевими, або зустрічаються в Києві з переселенцями, аби дізнатися про життя в окупації та евакуацію.
Водночас Піт з In Lviv Tours каже, що він з туристами дуже обережно поводиться, особливо у таких місцях як Буча або Ірпінь.
«Коли я возив туди людей, ми пересувалися переважно в авто, щоб не заважати мешканцям. Це не дуже гарно, знаєте, ходити по місцях, де люди були вбиті або втратили свої домівки, майно. Це не Італія, не Колізей, не музей. Йдеться про повагу до людей».
Андрій Галавін, настоятель храму Андрія Первозванного у місті Буча, розповів BBC Україна, що особисто не помічав великого потоку туристів біля храму.
Тут, на території, на табличках меморіалу жертв російської окупації понад півтисячі прізвищ закатованих та розстріляних людей у березні 2022-го року. За словами настоятеля, він не працює з жодними туристичними компаніями, але люди можуть приходити до храму, якщо мають бажання.
«На мою думку, якщо людина витрачає кошти, час, щоб приїхати в Україну, то вона чисто для себе шукає якісь відповіді, хоче скласти враження. Мені здається, що ми маємо це використовувати. Якщо кожен другий, п’ятий чи десятий змінить свою точку зору на користь України, десь допоможе і тому подібне, це нам тільки в плюс», — каже Галавін про воєнні тури.
Що про воєнний туризм каже держава
Мар’яна Олеськів, колишня голова Державного агентства з розвитку туризму (ДАРТ) каже, що трансформація пам’яті в туристичний продукт — актуальна тема.
«Україна має достатньо трагічних та героїчних історій, але жодна з них не покладена в якісні туристичні продукти, які б могли розказувати історію країни іноземним туристам», — вважає Олеськів
Саме тому вона разом із колегами створила проєкт «Школа для гідів. Маршрути пам’яті війни». Це дев’ять лекцій для гідів, які вже проводять екскурсії у місцях, де тривали бойові дії, або планують.
Матеріал здебільшого присвячений деокупованій Київщині, далі планують розширювати географію.
Лекції розробив Національно-історичний музей. Над темами меморіалізації працювали Антон Дробович, колишній голова Інституту Національної пам’яті, та платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво.
Мар’яна Олеськів розповідає, що ідея такої школи виникла ще з перших тижнів звільнення Київщини.
«Важливо — це правдива інформація і певні наративи, які має отримати турист, коли відвідує такі маршрути. Друге питання — це, власне, показати суцільний супротив, героїзм населення».
Олеськів зазначає, що більшість з людей, які відвідують зараз воєнні тури приїжджають в Україну у справах.
«Це делегації, журналісти, волонтери. Мандрівники, які хочуть їхати в місця, які є безпосередньо небезпечними — це дуже вузький сегмент туризму. На мою особисту думку, це не той напрямок, в якому Україна повинна розвиватися», — вважає Олеськів.
Якщо на воєнні тури є попит, з’являється і пропозиція. Такий бізнес не можна забороняти, водночас, на думку Олеськів, державі варто працювати з тими, хто ним займається.
Наразі у Верховній Раді чекає на друге читання законопроєкт «Про туризм», який передбачає реєстрацію гідів органами місцевого самоврядування після певного навчання та сертифікації. А поки що важливо, що саме гід розповідає туристам, вважає колишня голова ДАРТ.
«Ці люди далі — наші адвокати, амбасадори, ті, хто буде Україну підтримувати. Коли хтось скаже «Та нехай там вже домовляться», то саме ці люди в компанії зможуть відповісти: «Я там був, бачив, що росіяни роблять з ними. Ми повинні їм допомогти та підтримати», — каже Олеськів.
