Євген Марчук повідомив, що параметри введення на Донбас миротворчої місії ООН узгоджено приблизно на 30%. На його думку, варто провести ревізію дотримання Мінських домовленостей. Це унеможливлює маніпуляції з російського боку з приводу того, що Україна не виконує Мінські домовленості.

Марчук також спрогнозував, що економічні втрати від блокади Росією Азовського моря можуть дорівнювати наслідкам військових операцій. Він також не відкидає, що можливі ускладнення для торгового флоту і в Чорному морі. Детальніше про це Євген Марчук розповів в інтерв’ю кореспонденту Радiо НВ Олександрі Крохмаль.

Радіо НВ: Ви озвучили, що погіршення відносин з Угорщиною у нас відбулося не раптово, над цим працювали. Що саме російські служби робили?

Євген Марчук: Я не знаю, що робили. Я знаю результат. Я знаю те, що в нас не було цих проблем до війни, а потім вони почали наростати, до того ж там нічого нового не було для України. У Польщі підняли, ви знаєте, які проблеми. А потім раптом в Угорщині. Абсолютно нічого нового. Вони вибухнули по периметру кордону. Росія почала “зашивати” нас по кордону з НАТО, Польщею, Угорщиною. Я чекаю, що приблизно таке ж може бути з Румунією. Це може бути острів Зміїний, там у нас завжди була напруга.

Радіо НВ: Як Україна може запобігти цим процесам?

Євген Марчук: Безумовно, комплексні заходи. Тут велика робота для дипломатії, зовнішньої політики. Розширення і динамізація двосторонніх стосунків з усіма країнами по периметру. Це і культурні зв'язки, і господарські, словом, це має бути комплексна програма, продумана на державному рівні заздалегідь. Це також один із аргументів гібридної війни. Створення проблем в Азовському морі, потім у Чорному морі, захоплення транспортного коридору, який іде від Босфору і Дарданелл до Ізмаїлу, Одеси, Миколаєва, Херсону, захоплення станцій видобутку газу і нафти. Там поставили бойові структури начебто для захисту, проводять якісь навчання, бо це вже міжнародні води. І це створює загрозу для торгового флоту. Зараз поки що цього немає, але може виникнути. Тому робота по периметру всього кордону - це найперше.

Я про це казав ще роки три тому. У 2017 році в Білорусі відбулися навчання Захід-2017. Зараз хоч білоруський народ і добре до нас ставиться, але росіяни дуже взялися за Білорусь. Цьогоріч Путін був там, здається, двічі чи тричі. Проводилися засідання, адже там є наддержавні органи цієї союзної держави. Там навіть є бюджет цієї союзної держави і оборонна політика.

Радіо НВ: А щодо ситуації в Азовському морі ви також казали, що український бюджет значно від цього втрачає. Як можна цьому зараз запобігти?

Євген Марчук: Запізнилися дуже серйозно.

Радіо НВ: Чому не прорахували? Коли будувався кримський міст, це можливо було якось розрахувати, запобігти, передбачити?

Євген Марчук: Звичайно. Звичайно, там передбачити треба було дуже багато. Для цього треба було бути Господом Богом і супераналітиком. Коли анексували Крим, тобто територію присвоїли собі з обох боків Керченської протоки, там не можуть ходити кораблі. Взагалі Азовське море - це найбільш мілке море в світі. Середня глибина там становить 7-15 метрів. У Керченській протоці проритий спеціальний канал, по якому можуть ходити судна. Він глибший - до 15-17 метрів. Там ходять ті самі провідники з Керченського порту . А можна було одразу передбачити, до чого призведе захоплення двох сторін Керченської протоки. Для будь-якої континентальної країни вихід в Світовий океан - це дуже серйозний складовий момент економіки. А через Керченську протоку - це вихід у Чорне море. Босфор, Дарданелли, далі Гібралтар - і ти в Світовому океані.

Тобто, там було однозначно зрозуміло, що з Керченською протокою будуть проблеми. Тому що коли Україна та Росія в грудні 2003 року підписали двосторонню угоду щодо Азовського моря, а в квітні 2004 року вона була ратифікована парламентами, передбачалось, що це внутрішнє море двох країн, тому діяльність міжнародного морського права, тобто міжнародної конвенції, було обмежено дуже серйозно. А що таке Маріуполь? Це величезний шматок експорту, до того ж дуже дорогого. Це металургія, вироби з металопродукції і т.д. І це треба було передбачити, звичайно.

Коли вони [росіяни - ред.] почали будувати міст, було однозначно зрозуміло, для чого. По-перше, вони одразу обмежили по висоті, а це значить, що для великих океанських кораблів торгового флоту, які перевозять саме в океанських масштабах нашу металеву продукцію на експорт, це буде проблема. Так і вийшло, вони зараз туди не можуть пройти. А те, що зараз Росія створює в Азовському морі, це суто економічний напрямок блокади, щоб Україна втратила.

В ООН є конвенція морського права 1982 року. І якщо є скарга якоїсь країни, тоді створюється спеціальний трибунал, який вивчає ситуацію. Україна в січні цього року подала скаргу на Росію. Але Росія подала заперечення через півроку. А згідно зі статусом цього трибуналу, спочатку розглядається заперечення. А заперечення може розглядатися до року. Тобто, добре, що ми це зробили, але швидко не вирішиться.

Радіо НВ: Затягується процес.

Євген Марчук: Так. Ще була така ситуація, яку я не дуже зрозумів. Я про це говорив публічно. Стояло питання: денонсувати цю угоду 2003 року Україні в односторонньому порядку чи ні? Якщо її денонсувати, то тільки при умові, що держава-сусід також буде поводитися згідно з вимогам міжнародного морського права, яка вступить в силу. А ми можемо від Росії чекати, що вона буде себе поводити так? Не можемо, тому що вона порушила майже все, що вона підписала, в тому числі міжнародне морське право. Тому дилема - денонсувати її за логікою нібито правильно, а з точки зору прагматичної - не зовсім.

Два військових кораблі, якщо пам'ятаєте, була велика історія, коли вони заходили через Керченську протоку в Азовське море. Було прийняте рішення Україною про початок будівництва військово-морської бази в Азовському морі. А Керченська протока - це єдиний прохід. Якщо тільки все на суші робити, це буде дуже довго і складно. Це якраз співпало в часі з проведенням чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН. Два наших не бойових кораблі, але вони належали Військово-морським силам з допоміжного флоту. Один буксир і штабний корабель пішли через Керченську протоку. Росіяни пропустили їх. Більше того, навіть дали лоцманів, типу "бачите, ми виконуємо нашу з вами угоду". Вони їх пропустили, кораблі пройшли. А якщо б ми денонсували угоду, вони б висунули умови. Ясна річ, що це була російська демонстративна гра. Я вже говорив: треба, щоб лоцман або був на судні, а на військові судна не можна лоцманів брати, або лоцманський буксирчик попереду має йти.

Протяжність цього каналу - 24 кілометри. Тому в Азовському морі ситуація зараз дуже непроста. Безумовно, вся морська міжнародна спільнота - і політична, і безпекова - засудила Росію і її поведінку. Але які Росія створила вимоги? Вони затримують, наприклад, торговий корабель, який іде в Маріуполь чи в Бердянськ, і на два дні там його блокують. Оглядають, затягують. А це все торгові судна. День простояв - це втрати.

Радіо НВ: Зрив контрактів.

Євген Марчук: Так. Фірмам це невигідно. Росія це дуже добре розуміє. Тому там має бути серйозна подальша робота. Я у пресі бачив, що є навіть якась спільна комісія по риболовству в Азовському морі. Ще 15 років тому росіяни були категорично проти, шукали різні приводи, щоб делімітувати кордон в Азовському мору і Керченській протоці. Навіть до війни він не був делімітований. Він там був проведений, як між республіками Радянського Союзу - Росією і Білоруссю. Вони казали так: "Давайте ми проведемо по поверхні, а по дну не будемо проводити". А дно - це що? Це корисні копалини, рибні ресурси. Ікра в одному місті, а потім вигул молодняка в іншому. А потім промисловий вилов на третьому і т.д. Було нещодавно засідання цієї комісії, там виник якийсь серйозний скандал. Тобто, спроба навіть через нього вийти на регуляцію, через такий невоєнний компонент, виявилася невдалою.

Росія буде користуватися однозначно цією проблемою для нас, де йдуть прямі збитки, для того, щоб нас примушувати, щоб ми сприймали їхні пропозиції, або хоча б йшли на компроміс. Ми запізнилися, я вже говорив. Коли почалася анексія Криму у 2014 році, було зразу однозначно видно, що виникне ця проблема. Ще тоді треба було розробляти морську доктрину. Це не просто документ, тому що після кожної доктрини кожне речення розписується виконавцем - міністерством: про план, заходи, контроль, фінанси.

Я не знаю, чому наша сторона досить довго не розробляла. Що це означає? Морська доктрина передбачає і так зване мовою спеціалістів морського права “панування в зоні”. А в Азовському морі ми не можемо сказати, що ми сьогодні 100% контролюємо ситуацію. Там у нас навіть не визначені до кінця так звані територіальні води. Це 12 миль. Одним словом, проморгали.

Я знаю, що адмірал Кабаненко, один із найбільших спеціалістів не просто по міжнародному морському праву, а військовий компонент міжнародного морського права десь там ще, здається, в 2015 році з якоюсь групою ставили питання, що треба негайно розробляти доктрину, тому що вже тоді було видно, що буде. Там затягнули, не знаю, чому. Але вже десь місяці два тому Порошенко на Раді безпеки ООН дав завдання не затвердити, а розробити військово-морську доктрину. Добре, але з запізненням. І Керченська протока, і зовнішня політика України - це курс до НАТО і ЄС, проти чого Росія заперечує. Тому тут такий вузол, де однозначно рішення зараз знайти буде дуже важко. Ні, знайти можна.

Прийняти всі пропозиції Путіна по Донбасу, як вони кажуть, на робочих рівнях неофіційно - мовляв, якщо ви зараз відмовитеся від Криму, тобто офіційно скажете, що добре, така реальність, ми зараз по Криму не будемо нічого вимагати - тоді війна на Донбасі дуже швидко закінчиться. Але ж ми не можемо на це піти. Тому що тоді це вже не Україна. І той, хто зараз заявляє це, особливо, коли вибори почалися, де-факто знають, як можна війну з Росією зупинити. Я знаю, як це - прийняти пропозицію Росії, їх всілякі компроміси. І тоді так, війну можна завершити, але з великими втратами для України сьогодні, і на далеку перспективу.