Людські страждання, економічний шок. «Маленька переможна війна» Путіна підірве весь світовий порядок — The Economist
Початок «маленької переможної війни» РФ проти України неминуче призведе до початку великого конфлікту і підриву всієї системи вирішення міжнародних суперечок, а сама вона стане найбільшим конфліктом за останні 80 років, пише у своїй статті британське видання The Economist.
НВ публікує переклад матеріалу.
Рідко коли у сфері людських конфліктів так багато залежить від забаганки однієї людини. Чи збирається Володимир Путін вторгнутися до України, що передбачає наявність російських військ на її кордонах? Чи він блефує, щоб добитися поступок від свого сусіда та Заходу? Ніхто не може бути впевненим у намірах Путіна. Навіть його власний міністр закордонних справ, схоже, продовжує «гадати». Але якщо найближчим часом розпочнуться бойові дії, світ має зрозуміти, що це за ставки.
Можливо, Путін планує повномасштабне вторгнення, внаслідок якого російські війська просунуться вглиб України, аби захопити столицю Київ та повалити уряд. Або він може спробувати анексувати нові території на сході України, прорізавши коридор, що пов’язує Росію з Кримом, українським півостровом, захопленим Путіним у 2014 році. А може, він хоче невеликої війни, в якій Росія «рятує» підтримуваних Кремлем сепаратистів на Донбасі, східному регіоні України, від передбачуваних «звірств» з боку України та водночас принижує Збройні сили України.
Оскільки Путін володіє ініціативою, легко зробити висновок, що у нього є перевага. Насправді, він стоїть перед небезпечним вибором. Велика війна спричиняє надзвичайні ризики. Але менша війна, що обмежує ці ризики, може не зупинити дрейф України на Захід. І якщо «маленька війна» не призведе до капітуляції уряду, Путін неминуче може бути втягнутий у велику війну.
Повномасштабне російське вторгнення стало б найбільшою війною в Європі з 1940-х років і першим відтоді поваленням демократично обраного європейського уряду іноземним загарбником. Росіяни не тільки зазнають втрат, особливо під час тривалого повстанського руху, а й стануть причиною загибелі незліченної кількості українців — слов’ян, з якими багато хто має родинні зв’язки.
Росія також зазнає жорстких санкцій. Її банки будуть суворо покарані, а економіка втратить найважливіші американські високотехнологічні компоненти. Найбагатші люди, включно, можливо, з самим Путіним, можуть втратити можливість витрачати та зберігати заощадження за кордоном. Прості росіяни постраждають від зниження рівня життя, що й так падає протягом останніх семи років.
А підкорення України коштуватиме Росії стратегічних витрат. Кожна країна, яка перебуває в її тіні, перегляне розрахунки безпеки. НАТО зміцнить оборону своїх східних членів. Швеція та Фінляндія можуть приєднатися до альянсу.
Економічні наслідки війни для Путіна можна пережити принаймні у короткостроковій перспективі. Його центральний банк має резерви в $600 млрд — більш ніж достатньо, щоб витримати санкції. Але політичні вигоди в Україні можуть бути легко перекриті невдачами всередині країни, де, як Путіну відомо краще за інших, зрештою вирішуватиметься його доля.
Можливо, тоді він почне з менш амбітного вторгнення. Проте обмежена війна може забрати багато життів і її важко стримати. Санкції можуть бути м’якшими, але все одно болючими. Відрив Росії від Заходу все одно прискориться. Більше того, якщо уряд у Києві залишиться незалежним, він лише подвоїть свої зусилля з приєднання до Заходу. Бандитизм Путіна протягом останніх восьми років означає, що навіть російськомовні жителі східної України більше не прагнуть зближення з Москвою.
Найближчі тижні визначать, який вибір зробить Путін, і ніхто не повинен сумніватися, що ставки високі. Перед Європою стоїть перспектива, що Росія припинить подачу трубопровідного газу. Навіть за відсутності припинення поставок очікується, що у 2022 році вона витратить на енергоносії $1 трлн, що вдвічі більше, ніж у 2019 році. Війна вплине на ціни й на інші сировинні товари. Ціни на нафту вже зростають. Росія — найбільший у світі експортер пшениці, слідом за нею знаходиться Україна. Росія — велике джерело металів: на сьогоднішніх напружених ринках навіть невеликий шок може призвести до зростання цін на сировинні товари.
Успішне вторгнення в Україну також створить дестабілізувальний політичний прецедент. Глобальний порядок уже давно спирається на норму, за якою країни не перекроюють кордони інших країн силою зброї. Коли Ірак захопив Кувейт у 1990 році міжнародна коаліція на чолі з Америкою вигнала його звідти. Путін, який має у своєму розпорядженні ядерний арсенал, вже уникнув покарання за анексію Криму; якщо він захопить ще більший шматок України, важко уявити, що він раптом вирішить, що настав час укласти мир із НАТО.
Більш ймовірно, що він просуватиметься далі, чому сприятиме нещодавно встановлена присутність російських військ у Білорусі, щоб прозондувати пакт про колективну безпеку НАТО, згідно з яким напад на одного члена є нападом на всіх. Він не тільки буде радий перекреслити зобов’язання Америки перед Європою, але також покладається на демонізацію ворога за кордоном, щоб виправдати своє жорстке правління вдома.
Інші потенційні агресори також візьмуть це на замітку. Імовірність того, що Китай вторгнеться до Тайваню, безсумнівно, зросте. Режими в Ірані та Сирії дійдуть висновку, що вони можуть більш вільно та безкарно застосовувати насильство. Якщо сила — це право, то дедалі більше спірних кордонів світу буде охоплено війною.
В умовах такого високого ризику Захід повинен реагувати трьома способами: стримувати, продовжувати переговори та готуватися. Для стримування Путіна західні держави, особливо Німеччина, мають припинити двозначність, виступити єдиним фронтом та чітко заявити, що вони готові заплатити ціну за введення санкцій проти Росії, а також підтримати українців, які готові чинити опір окупаційній армії. Тим часом дипломати мають продовжувати переговори, шукати точки дотику, скажімо, щодо контролю над озброєннями, і домагатися пом’якшення санкцій, які Путін та підконтрольні йому ЗМІ зможуть подати так, як їм заманеться. А Європа має підготуватись до наступної кризи, чітко заявивши, що її енергетичний перехід скоротить залежність від російського газу за рахунок використання сховищ, диверсифікації та ядерної енергії.
Рідко коли різниця між інтересами країни та інтересами її лідера була настільки разючою. Росія виграє від тісніших, мирних відносин із Заходом. Такі стосунки були б можливі, якби Путін не поводився так огидно. Тільки йому вигідний розбрат, оскільки він може сказати росіянам, що вони знаходяться в облозі та потребують сильної людини, яка їх захистить. Але навіть найбезстрашніший силовик може прорахуватися. Вторгнення в Україну може в кінцевому підсумку виявитися загибеллю для Путіна, якщо воно перетвориться на криваву трясовину або зробить росіян біднішими, злішими і охочішими до зміни. Навіть заради себе він повинен заявити про перемогу над уявною загрозою, якій Росія протистоїть в Україні, і відступити.
