«Початок глобальної гри». Що означає для Путіна поразка в Сирії та як тепер він намагатиметься блефувати — інтерв'ю з Іллею Пономарьовим
Російський опозиціонер Ілля Пономарьов в інтерв'ю Radio NV — про втечу Башара Асада з Сирії, очікування від президентства Дональда Трампа і його дій щодо України й РФ, та запобіжники, які не дадуть українцям посваритися у разі «заморозки» війни.
— Ми побачили, що відбулося в Сирії, коли президент Башар Асад був змушений тікати до Москви. Зараз вже іноземні медіа публікують такі свідчення, що саме Кремль йому сказав «втікай, ти не зможеш захиститися». Що це означає насправді для Кремля, для російського диктатора Володимира Путіна?
— Я вважаю, що це величезне для нього приниження, бо Сирія була дуже символічною країною для Кремля. Це був символ повернення Путіна, як глобального гравця.
Була ще ідея [вбитого генерала Корпусу вартових ісламської революції Касема] Сулімані з Ірану, яка дуже сподобалася Путіну — і саме з цього почалося існування і ПВК Вагнер, і потім експансія Африки.
Тобто Сирія — це початок глобальної гри, яка врешті привела Путіна до широкомасштабної війни з Україною.
Так що, звичайно, це величезне приниження. А щодо евакуації Асада, то це було дуже важливо для Кремля, бо якщо Асад ще був би на місці вбитий, то це означало б, що вони ще й не можуть захистити своїх. І саме тому треба було продемонструвати, що хоч захист, але вони можуть забезпечити.
— Під час цієї сирійської кампанії (так її, здається, називали, коли РФ приєдналася до війни в Сирії у 2015 році), Росія використовувала свою авіацію, щоб бомбардувати, наприклад, Алеппо та інші сирійські міста; чи використовувала «вагнерівців», вони позували з відрізаними головами повстанців. Багато є відео, фото, вони зовсім не намагалися це приховувати. А як пояснюють російському населенню: навіщо лізли кудись у Сирію?
— Населенню вони будуть пояснювати [провал у Сирії], що це сам Асад не міг щось зробити, і що це його помилки. «Ми ж просто допомагали, це ж не ми керували. Якби Путін безпосередньо керував цим процесом, звичайно, там жодної поразки б не відбулося, ви ж подивіться на те, як гарно йде так звана „специальная военная операция“».
Але якщо говорити серйозно, [можна провести] паралель з [президентом-втікачем Віктором] Януковичем, бо з погляду російської еліти все виглядає так само. Тобто Путін зробив там певну ставку на певну частину в цьому разі сирійської еліти, і не зміг забезпечити її перемогу.
У чому різниця? У тому, що Янукович втік сам, Путін забезпечив йому фізичний захист, але йому це дуже не сподобалось. У Москві не вважали, що небезпека Януковичу була такою, що вимагала його втечі.
А ось в випадку Сирії - навпаки. Асад був готовий триматися до самого кінця. Він же прилітав до Москви, вимагав допомогу, але Путін відмовив (мабуть, треба казати, був змушений відмовити, бо у нього просто не було потужних сил, щоб захистити Асада). Але це було вже рішення не самого Асада, це було рішення Путіна — евакуйовуватися.
— Ми зараз спостерігаємо, що відбулося декілька подій, на які Путін і сподівався. По-перше, різні політичні проблеми в європейських країнах. Ми говоримо про цю турбулентність, яка є неминучою в демократичних країнах. Перемога Дональда Трампа на виборах в США. Тепер ми бачимо, що з Путіним все більше людей хочуть розмовляти. Канцлер Німеччини Олаф Шольц йому вже дзвонив. Прем'єр Угорщини Віктор Орбан, здається, домовився про розмову, хоча Орбан це трошечки виняток. У якій позиції зараз знаходиться Путін, якщо говорити про те, що він може отримати в Україні?
