На початку березня журналіст Михайло Фішман із міркувань безпеки залишив Росію, а тепер НВ зв’язався із ним, щоб розпитати, як сприйняли росіяни початок війни в Україні, що говорять про вторгнення та санкції російські ЗМІ, і наскільки сильною підтримкою користується Путін.

— Коли ви ще перебували в Росії, яке ставлення людей до війни в Україні ви спостерігали?

— Підтримки я не бачив жодної, скоріше індиферентність. Але я також на власні очі бачив протести, які, щоправда, швидко розганяли. Мені здається, головна емоція перших днів у всіх — це шок, тому що ніхто не очікував, що почнеться війна. Навпаки, всі чиновники — від МЗС до самого Путіна — усі попередні місяці повторювали, що не мають наміру ні на кого нападати. Тому для більшості населення це сталося раптово.

— У перші дні після вторгнення в Україну Євросоюз та США заявили про запровадження великого пакету санкцій проти Росії. Які з них тоді викликали найбільший резонанс у Росії? Як відреагували росіяни?

— Тоді вони ще не встигли відчути ефекту санкцій. Обиватель не розуміє, що таке відключення банків від SWIFT чи заморожування резервів Центрального банку. Єдине, що росіяни відчули відразу — моментальне падіння курсу рубля. Побоювання за свої заощадження виникли одразу. Я сам спостерігав, як у банки вишикувалися черги. Ті, хто має гроші, кинулися їх знімати. Намагалися також купити валюту.

— А медіа в Росії не пояснювали, що можуть означити ці санкції, до яких наслідків можуть призвести?

— Ні, пропаганда нічого цього не пояснювала. Пропаганда поводиться так само, як Володимир Путін: каже, що санкції неминучі, що нас хочуть ними задавити. Громадянам Росії не пояснюють по телевізору, як вони постраждають від війни. Інформація йшла від банків та від Центрального банку.

— ЗМІ, зокрема й російські, повідомляють, що багато хто зараз виїжджає з РФ. Хто переважно ці люди та чому вони виїжджають?

— Я й сам виїхав із Росії. Журналісти виїжджають, бо закриваються їхні ЗМІ, а вони самі побоюються за свою свободу у зв’язку із новим законом про військову цензуру. Виїжджає молодь. Я особисто знаю молодих людей, які поїхали ще в перші дні війни, побоюючись призову. Пізніше люди почали залишати країну через те, що пішла чутка, ніби введуть воєнний стан і закриють кордони. До того ж, літаки перестають літати, і що далі, то менше буде можливостей виїхати.

— Яка зараз ситуація з інформаційними ресурсами? Звідки росіяни можуть дізнаватись про події в Україні?

— Через два-три дні [після вторгнення] влада почала блокувати усі незалежні джерела інформації. Очевидно, у Кремлі розраховували, що війна пройде швидко і переможно, і тому про це просто не подумали. Тепер ситуація змінюється. Влада зрозуміла, що ця війна — надовго. Відповідно в країні введено режим де-факто (не юридично) воєнного стану та військової цензури. Усі незалежні джерела інформації вже закриті. Обивателю більше немає звідки отримувати інформацію, окрім як з програм новин, де слово «війна» не вимовляється, те, що відбувається, називають «військовою операцією», розповідають про нацистів, які стоять при владі в Україні та утримують у заручниках мирне населення.

Читайте також:

У Росії заблокували Эхо Москвы та Телеканал Дождь, що розповідали про війну з Україною

— Який ефект може мати для росіян втрата незалежних джерел інформації? Як це може змінити їхнє сприйняття війни?

— Я не можу сказати, як змінюватиметься громадська думка. Зараз соціологи фіксують зростання підтримки Путіна та підтримку цієї війни, хоча війна не називається «війною» навіть в рамках опитувань, та й опитування за нинішнього режиму в Росії недостовірні. Інша річ, що коли йде війна, природний рефлекс — це згуртуватись навколо влади. Напевно, такий ефект є. Путін каже, мовляв, нам фактично оголосили війну, і багато хто в це вірить.

Але нинішню підтримку Путіна не порівняти із 2014 роком. Тоді справді було велике натхнення у зв’язку з тим, що «Крим наш». Нині такого немає. До Донбасу немає такого почуття, немає думки, що «нарешті ми забираємо наш Донбас». Ніхто не розуміє, навіщо це потрібно. Є просто ефект пропаганди та ефект «з нами борються, значить треба згуртуватися». Але цей ефект не дуже великий і слабшатиме в міру того, як стане зрозуміло, що Росія перетворюється на Північну Корею.

Чим довше ця війна триватиме, тим слабшою буде її підтримка у суспільстві. І тим серйознішим це буде фактором для Путіна.