— Маріуполь. 36-та бригада морської піхоти, ми бачили звернення та розуміємо, наскільки важка ситуація. До чого потрібно готуватись в Україні?

— Треба поговорити про героїв спочатку. По-перше, хлопці, які там мали вибір перед собою, і вони його зробили — захищати країну. Вони тримають на собі величезну кількість людей, не людей — орків, які прийшли до нас. А люди з великої літери — це ті, що там лишилися: хлопці з морської піхоти, хлопці з «Азова», Національної гвардії, обов’язково хочу сказати, ще хлопці з Корду Національної поліції. Ще й поліцейські, кілька людей із Патрульної поліції, ще й прикордонників кілька людей там. І ось вони всі там насправді тримають 10 тисяч ворогів.

— Російських окупантів.

— І тут варто дуже добре оцінити це. Я не перебуваю в Генштабі, не перебуваю в керівництві країни, але розумію, в якому скрутному становищі опинилися зараз усі вони, і керівники військові, і керівники політичні. Тому що є запит на допомогу цим хлопцям, бо коли герой, коли людина б'ється щосили, ми зобов’язані завжди їй допомогти. І ми не обговорюватимемо це в деталях, тому що, як сказав Залужний вчора, оборонні операції не обговорюються публічно. Але не залишає мене надія та певні міркування про те, що Україна не повинна залишати цих хлопців. Ми всі щось фантазуємо, щось знаємо, а щось хочемо, щоб було, але ми маємо зробити все, щоб їм допомогти. І вважаю, такі варіанти дуже складні, але вони є. Як ми знаходили їх кілька днів, кілька тижнів перед цим, але всі вони базуються на героїзмі наших хлопців, яких ми знаємо, а про багатьох з яких дізнаємося заново, дізнаємося як про героїв. Що ще можуть сказати один одному дві цивільні особи? Я знаю, що хлопці мають там Старлінк і слідкують за реакцією суспільства, мають величезну підтримку, і вона їх заряджає. Єдине, що сили людські не є нескінченними, тому треба поміркувати, як їм допомогти, це потрібно зробити.

Читайте також:

«Перетворився зі злодія на кровопивцю». Інтерв'ю НВ з Михайлом Ходорковським — про деградацію диктатора Путіна і підготовку війни в Україні

— Можливо, вам щось відомо з цієї інформації, що Росія використовувала там хімічну зброю чи якісь хімічні речовини?

— Ми не знаємо, що це за речовина, на невідомо, бо дистанція далека, аналізи можна буде зробити згодом. Ми знаємо лише, що у Сирії Російська Федерація використала хімічну зброю понад 300 разів, і така статистика у нас є. І ми знаємо про те, що напередодні змінився керівник військової операції, тобто військовими діями в Україні, і призначили там генерала, який у Сирії керував російськими військами та був одним із тих, хто санкціонував застосування такої хімічної зброї. Напередодні якийсь ідіот із так званої «днр» заявив, що викурюватимемо хімічним захистом. Тому у нас не залишається сумнівів, що вони застосували хімічну зброю, а яку саме — з’ясуємо трохи згодом. Але хочу бачити цю реакцію міжнародної спільноти, яка нам була такою обіцяною, дуже важливо її бачити.

— Зараз ви поки що її не спостерігаєте, я так розумію, цієї реакції?

— Зараз не спостерігаємо, сподіватимемося, що в Сполучених Штатах ще тільки-но починається день. Ми бачили реакцію британського міністра, який, як зазвичай, № 1, і як на мене, потрібно трішки додати фактажу, і реакція стане інакшою. Хоча тут є на що реагувати і без цього, починаючи від руху російських військ до кордону з Фінляндією та заяв, які товариш х*йло сьогодні зробив.

— Я сподіваюся, що Нацрада не матиме запитань до цього.

— Знаєте, як кажуть: слава, слава, слава героям, втім, їм вдосталь віддали шану і тепер поговоримо про погань, як висловлювався Маяковський, російський поет. Так ось тепер про Путіна. Він заявив про те, що ми «триєдиний народ із Білоруссю», і така прикрість, але ми такий народ і т. ін. І я на цю тему хочу дуже чітко сформулювати: ми не один народ, триєдиний лише Путін, «мерзота триєдина». Вбивця, брехун і КДБістська гнида така, ось він триєдин у цій величині. І я коли слухаю цю гниду, і на підспівках у нього цей маразматик ще з Білорусі вусатий, то дуже сумно, розумієте? Величезний-величезний народ 140-мільйонної країни плюс білоруський потрапили в заручники до двох цих ідіотів, які вигадують у себе якісь картинки, якісь формулювання маячні, а всі мають за це розплачуватися.

— Ви нагадали про те, що зараз командувати силами в Україні Путін призначив генерала, це 61-річний генерал армії Олександр Дворніков: чи означає це, що вони вже остаточно схилилися до того, що називається «сирійським сценарієм» зараз, на сході України, не тільки в Маріуполі? Тому що ми з вами розуміємо, що основний удар буде у напрямку Донецької та Луганської областей.

Читайте також:

«Війну спланував шпигун, а не генерали». Чому Путін катастрофічно помилився в Україні та особисто відповідальний за провали своєї армії — WP

— Давайте перш за все сформулюємо для себе одну тезу: а нам байдуже, до якого сценарію вони схилилися, вони перейшли межу, вони перейшли наш кордон, вони прийшли до нас у будинок. Нам все одно, ми змушені будемо у відповідь їх вбивати, захищати себе та свої сім'ї. Тому сирійський сценарій чи якийсь іще — та нам начхати, який сценарій, ми повинні й зобов’язані рухатися за своїм сценарієм. А те, що вони змінили чергового генерала плюс арешт Суркова, плюс домашні арешти ще кількох керівників п’ятого управління ФСБ, яке Путін створював свого часу як управління, яке має по суті боротися за відновлення Радянського Союзу. Це стара путінська КДБістська мрія, яку він ще одним начальником собі поклав у голову, а далі її підхопили та розширили такі як Сурков. Це все свідчить про те, що Путін очманів від тієї реакції, яку отримав в Україні, він побачив, що його перший нахльост провалився, провалився з тріском, і він намагається робити якісь висновки, намагається якось формулювати свої реакції.

Тепер Путін намагається, перезавантаживши командний склад, навалитися на нас другою хвилею. На жаль, це факт і, на жаль, треба це прийняти, і жодної тактичної перемоги в нас ще не сталося. Ми перемогли стратегічно, але нам ще слід пройти тисячу маленьких перемог, і тому потрібна лише одна — концентрація. Перебіг війни визначить не ту тактика, яку застосує Путін, а перебіг війни визначить те, наскільки ми міцні, коли будемо тримати удар. Адже здавалося б, що під Києвом вони всі, вони вже ось-ось, вони вже майже зайшли, але так, як ми тримали удар, так, як ми відповідали, це й зламало їм хребет під Києвом. І я дуже розраховую, що та сама анонсована битва на Донбасі, про яку всі так говорять і всі так чекають, і всі так напружуються, яка насправді вже триває, щодня відбуваються маленькі та великі баталії; вона зіткнеться з цим фактором як найголовнішим. Так, уміння наших генералів та наших офіцерів захищатись, але й найголовніше — воля та концентрація наших хлопців. І це є вирішальним фактором.

— До речі, в цьому контексті ми сьогодні з вами бачили інформацію про те, що з боку Росії велика колона рухається у напрямку сходу України, вочевидь, це саме той удар на сході, який Путін готує, вочевидь, про це йдеться. Як ви у цьому контексті оцінюєте загрозу Харкову? Це відволікаючий маневр для того, щоб сконцентруватися, наприклад, на маріупольському, донецькому напрямках та в Луганській області?

— Я багато разів казав: щоб взяти Харків, потрібне величезне угруповання. Потрібне окреме велике, значне угруповання. Наприклад, під час Другої світової війни, я повторююсь, 700 тисяч людей знадобилося маршалу Конєву, щоб відвоювати тоді радянський Харків у німецького угруповання. Тому зараз те, що відбувається, я вважаю, тактично Харкову загрожують і тримають там деяку частину наших сил, щоб ми не могли допомогти Донбасу, намагаючись розтягувати нашу оборону. Але насправді головний удар Путін завдаватиме на відновлення кордонів так званих адміністративних «ЛНР» та «ДНР», і найважливіше нам їх там стримати, а потім відбиватися навіть у Харкові, знищуючи всю їхню нечисть з боку Сумського напрямку, вздовж кордону з Бєлгородом, за Старосалтівським водосховищем, ось ці всі наші райони мають бути звільнені. Наскільки мені відомо, Харків дуже серйозно готується, ощетинюється, і як і вперше, так і зараз це непросте завдання. Це непросте завдання і для будь-кого, і для вже «битих» наших захисників Харкова, які вже здобули досвід, це завдання, з яким наші можуть впоратися.

— Можливо, він заради цього організував, а з ким йому ще зустрічатися, як не з Лукашенком. Він знову відзначився різними заявами, я не буду їх цитувати, це просто не має жодного сенсу. Та які ваші думки про настрої у Білорусі? Там якось дивно перекидаються ешелони з російською технікою. Ми з вами говорили, що будь-яка спроба зайти в Україну може смертельно закінчитися для самого Лукашенка.

Читайте також:

«Україна знищила до 10% техніки РФ». Експерт розповів, яким озброєнням та особовим складом Росія здійснюватиме наступ на сході країни

— Лукашенко — людина літнього віку, а йому доводиться стояти на шпагаті. Він розтягнув свої ноги між тим, що хоче всидіти на своєму стільці і втримати свою диктатуру, і водночас боїться дідуся Путіна, тому змушений бігати до нього, підтакувати і розповідати йому «так-так-так, ви маєте рацію, ми один народ, інакше б вони напали на нас, ось велике спасибі» тощо. Але Лукашенко на такому шпагаті довго не втримається, бо білоруський народ відчув свою силу. І ось та протидія, яка відбувалася тоді, і та протидія усередині Білорусі, яка відбувається зараз, і маленька така партизанська війна, і таке глухе невдоволення всередині армії, небажання брати участь у цій агресії, воно дається взнаки, попри його численні виступи, не пам’ятаю, де він там виступав. Можливості Білорусі, чим далі ми відходимо від початку війни, тим очевиднішими стають втрати, і сила, і правота України, тим менше часу залишається до кінця режиму в Білорусі. І єдиний шанс, який має диктатор Лукашенко, — зачепитися за такого самого диктатора, як Путін, але це не так працюватиме, це буде картковий будиночок, який розвалюватиметься дуже швидко, а найголовніше — швидко. Але водночас до цього потрібно нам дотерпіти і трохи похитати їхній стіл або стілець.

— Це ви маєте на увазі до 9 травня?

— Хочу повторити: ось у мене є моя інсайдерська інформація, яка є набагато сумнішою для росіян, ніж те, що публікує наш Генеральний штаб. Тому що наш Генеральний штаб публікує інформацію про російські втрати дуже консервативно, дуже акуратно, віддаючи перевагу тезі «рахуємо акуратно, б'ємо точно». А ось у мене є інформація про те, що їхні втрати живою силою становлять не десь там 20 тисяч, як публікує наш Генштаб, а приблизно 25 тисяч, зважаючи на втрати приватних військових компаній, як-от Вагнер тощо. Тепер далі візьмемо і порахуємо: коли приблизно 25 тисяч втрати в живій силі, то класика війни говорить про те, що найоптимістичніший коефіцієнт для поранених — 1:2. Тобто на 25 тисяч убитих — 50 тисяч поранених, а взагалі 1:3 буває, правильна статистика, при таких запеклих битвах.

Давайте рахувати консервативно: 25 тисяч плюс 50 — це 75 тисяч орків, які не можуть продовжувати цю війну. Тобто це значна частина угруповання, це все бачать, це неможливо приховати. Це можна теревенити з пропаганди, але всі війська, які беруть участь у цій війні, бачать втрати. І у військовому середовищі, у білоруському в тому числі це все видно, тільки ідіот може мати бажання сюди прийти. Тому ідіотів дедалі менше, точніше ідіотів там ціла нація, але вони не настільки ідіоти, щоби бажати власної смерті.

— А ви маєте інформацію щодо кількості відмов з боку російських військових брати участь у війні проти України?

— Була інформація про статистику опитування, яке проводилося у білоруській армії. Вони мали неформальне опитування і вони розраховували отримати цифру підтримки військової операції 15%, а отримали — 7%. Тобто 7% опитаних військових Білорусі підтримали цю «операцію».

— У НАТО вважають, що друга стадія війни в Україні є неминучою, і ця стадія матиме ширший фронт, буде кривавішою. Ми з вами об'єктивно зараз це оцінимо, говоримо про публічно оголошену інформацію, щоб, з одного боку, не нагнітати, а з іншого боку, щоб орієнтуватися в тому, що відбувається. Я би попередив певний скепсис, який ми маємо щодо НАТО, але треба віддати належне, країни НАТО допомагають Україні, хай там як. Хто більше, хто менше, але у зв’язку з цим вони, як ви вважаєте, готуючи таку аналітику, зважають на масштаб розгрому російської армії в Україні?

Читайте також:

«Відтягують на себе 10 тисяч окупантів». Українські сили, які тримають оборону у Маріуполі, сильно сповільнюють наступ РФ на Донбас

— Вони будують свої висновки, виходячи з путінської рішучості та путінських планів атакувати, і це не можна не брати до уваги. А вирішуватиметься ситуація від ступеня нашої готовності. І другий фактор, дуже важливий, — від ступеня того, як НАТОвські країни допомагатимуть нам озброєнням, у тому числі давати нам важке озброєння. Вони вже до цього дійшли питання, адже головне — щоб не запізнилися танки, гармати, бо інакше як ми можемо звільняти свої землі? Тому що нам потрібно буде наступальне озброєння, щоб витурлити їх із нашої землі, де вони намагаються окопатися. До нас уже надходять С-300, вже надходять гармати чудові та сучасні, танки країни НАТО нам надали, і це неабиякий шлях. Тому що незабаром в живій силі після тієї мобілізації, яка минула в Україні, ми будемо дуже серйозно оборонятися. Оскільки Путін завалює трупами свої ідіотські плани, нам треба думати про своїх людей, тому їх треба захищати важким озброєнням та засобами захисту, ось наша філософія.

— А як ми спрацювали зі створенням територіальної оборони, але тільки у великих містах, ми закрилися у великих містах. Наразі настав етап для того, щоб створювати тероборону на рівні маленьких містечок, селищ, сіл. Туди зайшли російські окупанти, розмародерили все. Якби там була створена територіальна оборона, цього б не сталося, вони не мають великих сил, щоб заходити в найменші наші населені пункти великими силами.

— Територіальна оборона Збройних сил України — це перехідний, проміжний етап між добровольцями та регулярними силами. Зараз дедалі більше акцент робиться на регулярні збройні сили, тому, скажімо, у Києві всі ці наші маленькі загони територіальної оборони були створені, коли готувались до штурму Києва. Актуально, і більшість наших солдатів, які є бійцями, ми відправляємо зараз куди? На схід, і це головне, що зараз потрібно зробити. Найкращі сили територіальної оборони слід скерувати до частин, що перебувають на фронті.