Посилення «переговорного» тиску на Київ. Що найавторитетніші світові медіа пишуть про план перемоги Зеленського
План перемоги України, який Володимир Зеленський представив у Верховній Раді 16 жовтня та лідерам ЄС у Брюсселі 17 жовтня, став спробою змінити глобальний наратив навколо майбутніх перспектив України у війні та водночас засвідчив її залежність від допомоги Заходу.
Про це пишуть світові медіа, аналізуючи викладені Зеленським деталі плану перемоги.
NV зібрав фрагменти публікації щодо цього плану з кількох європейських та американських ЗМІ.
***
The Guardian звернула увагу на те, що, представляючи план перемоги в Раді, Зеленський «визнав посилення тиску з боку союзників щодо переговорів про припинення конфлікту». Видання також підкреслює, що основою плану є «безумовне запрошення» України в НАТО, однак називає «стриманою» першу реакцію генсека Альянсу Марка Рютте. Очільник НАТО заявив, що він і країни-союзники «взяли план до відома».
Автори матеріалу акцентують і на тому, що Зеленський виключив територіальні поступки Росії. «Хоча аналітики стверджують, що для припинення бойових дій доведеться погодитися на фактичний контроль Москви над деякими територіями, які вона захопила протягом майже трьох років війни», — додає видання.
«Загалом бачення, викладене Зеленським, було настільки ж спробою змінити глобальний наратив навколо майбутніх перспектив України, наскільки і стратегічним військовим проєктом», — резюмує The Guardian.
The Washington Post пише, що пропозиції Зеленського — від запрошення України в НАТО до перспективи заміни українським контингентом військ США в Європі - «безумовно, розлютять Кремль, який давно використовує [нібито] загрозу з боку НАТО, щоб виправдати своє вторгнення». Видання зауважує, що союзники України вже ознайомлені із планом, «однак публічні коментарі щодо нього залишаються обмеженими, тож залишається незрозумілим, чи були сприйняті побажання Зеленського».
WP нагадує, що план було презентовано після низки візитів президента України у США і Європу, однак після них у публічній площині було небагато ознак прогресу щодо стратегії Зеленського. «Загальним підходом є приглушена обачність, оскільки Сполучені Штати поглинені останніми тижнями президентської кампанії, а багато хто в Європі з тривогою чекає на результати листопадових виборів [у США]», — йдеться у матеріалі.
Високопоставлене джерело в НАТО повідомило WP, що міністр оборони України Рустем Умеров «проллє більше світла на план перемоги» під час вечері з міністрами оборони країн НАТО в четвер, 17 жовтня. Цей чиновник з Альянсу також підтвердив, що Київ сподівається отримати рішення щодо запрошення до членства в НАТО до наступного літа, однак висловив сумнів, що його прийме чинна адміністрація Джо Байдена, час при владі якої спливає. «Я б не поставив і пляшки вина [на запрошення України в НАТО найближчим часом]», — цитує WP своє джерело у НАТО. «Багато що залежатиме від того, що думатиме про це нова американська адміністрація, але я бачу, як поле дещо зміщується, тому тепер розмова більш серйозна», — додав цей співрозмовник з Альянсу.
За його словами, членство в НАТО є головним пунктом українського плану перемоги, оскільки Зеленський знає, що це єдиний спосіб убезпечити Україну — «що також є складним, оскільки Путін розпочав цю війну саме для того, аби цього не сталося».
Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung звернуло увагу на те, що без участі Заходу Україна не зможе втілити запропоновану Зеленським стратегію: «Овації президенту Володимиру Зеленському під час презентації його плану перемоги в українському парламенті виглядали радше „слухняним“ жестом. Напружені, похмурі обличчя присутніх свідчили про те, наскільки серйозною є поточна ситуація України на полі бою та на політичній арені. Стриманість аудиторії була обумовлена не змістом висловлювань Зеленського. Він представив тези, які вже давно мають підтримку українського населення та політиків. Але перш за все це вимоги до Заходу — самотужки Київ не може реалізувати план», — констатує видання.
The New York Times стверджує, що союзники України сприйняли презентований план Зеленського, який передбачає стратегію миру через силу, «без ентузіазму». На тлі того, що протягом останніх тижнів були оприлюднені вже кілька загальних начерків цього плану, звернення Зеленського до парламенту та публічна його презентація «були розцінені багатьма українцями як спроба „продати“ його меседжі вдома та заспокоїти країну, де зростає втома від війни», пише видання.
NYT припускає, що публічне представлення плану в Україні було націлене насамперед на те, «щоб заручитися підтримкою української громадськості на користь потенціальної здатності плану змінити ситуацію на полі бою». «Нині є необхідність покращити моральний дух українців, — сказав в коментарі виданню Олексі Гарань, професор Національного університету Києво-Могилянська академія. — Ця промова має на меті надіслати українцям політичний і психологічний меседж».
BBC резюмує, що головна мета плану Зеленського — «посилити позиції України настільки, щоб припинити війну з Росією». Водночас, як йдеться у статті британської корпорації, сформульовані Зеленським умови миру «дедалі більше суперечать ситуації, яка його оточує». «[Виступаючи] перед депутатами, він визнав зростання втому у своїй країні. Його власна втома відбивалася на його обличчі, коли він казав, що «перемога для декого стала незручним словом, […] і в реальності перемоги непросто досягти».
У ВВС вважають, що моральний дух українців «поступово руйнується під тиском зростаючої кількості загиблих, суперечливого закону про мобілізацію та нескінченних російських наступів на українську територію». «Дедалі більше йдеться про те, що будь-яка мирна угода має передбачати територіальні поступки з боку України в обмін на гарантії безпеки», — йдеться у статті ВВС. Однак, як визнають британські журналісти, у промові Зеленського не було й натяку на це. Натомість президент України «подвоює ставку на те, щоб через посилення української армії примусити Росію піти на переговори та не поступатися територією України».
«Але оскільки його армія так сильно покладається на допомогу Заходу, його [Зеленського] „план перемоги“ потребуватиме схвалення наступного президента США», — резюмує ВВС.
Ще до оприлюднення плану перемоги Зеленського знакова колонка щодо перспектив миру у війні РФ проти України вийшла у виданні The Washington Post. Її автор Роберт Каган, редактор WP з тем зовнішньої політики, констатує, що жодні спроби перемовин і «мирної угоди» з РФ не вирішать проблему війни, адже питання стоїть інакше: «Найближчим часом американці мають вирішити, чи готові вони дозволити Україні програти», — пише Каган.
Він нагадує, що є лише дві причини, з яких російський диктатор Володимир Путін міг би погодитися на якийсь із варіантів «мирних угод», про які нині багато дискутують на Заході (зокрема у колонці йдеться про план колишнього держсекретаря США Майка Помпео, який він називає «мирним планом Трампа для України»).
Перша з цих причин полягає в тому, що Путін не мав би наміру дотримуватися «мирної угоди», оскільки припускав би, що США і НАТО насправді не будуть продовжувати озброювати та захищати Україну, незалежно від того, що передбачала б така угода. «Це непогана ставка з боку Путіна: враховуючи те, як важко було Сполученим Штатам та іншим західним країнам забезпечити стабільну військову допомогу [Україні] у час війни, цілком можливо, що західна громадськість матиме дуже небагато ентузіазму щодо того, щоб витрачати сотні мільярдів доларів на оборону України в мирний час», — нагадує Каган.
Водночас подібний сценарій приніс би суттєві ризики для Путіна, зауважує автор колонки. Адже навіть формальне припинення війни стало б до певної міри і часом розплати для Росії. Бо, як нагадує Каган, якщо на кінець 2021 року ЗСУ нараховували трохи більше ніж 200 тисяч військових, то сьогодні в Україні «понад 900 тисяч чинних військових і сотні тисяч підготовлених і перевірених у боях резервістів». Крім того, «українці ще не скоро забудуть смерть, руйнування, вбивства та тортури, яких завдала Росія», тож слід очікувати потужних реваншистських настроїв в Україні, оскільки українці «прагнутимуть можливого повернення» втрачених територій.
Тож «Путіну буде важко замаскувати масштаби стратегічного провалу», аргументує Каган невигідність «мирної угоди» для диктатора. Адже саме його війна привела Фінляндію та Швецію до НАТО. Росії доведеться зміцнити свою оборону по всій довжині західного фронту, з особливими потребами на кордоні з Україною. А після трьох років війни, понад 600 000 втрат і масштабних економічних збитків Путін фактично лише зміцнив коло стримування навколо Росії, наблизив сили НАТО до російського кордону та суттєво збільшив потреби в обороні навіть у мирний час. «Путін хоче бачити себе Петром Першим XXI століття, але з таким результатом він буде більше схожий на Миколу ІІ у ХХ столітті, який втягнув Росію у війну, що розколола її армію, розчленувала імперію і, зрештою, призвела до повалення і вбивства царя та кінця більш ніж 300-літньої династії Романових», — нагадує Каган.
Отже «війна, яка обійшлася так дорого й принесла так мало», навряд чи посприяє «політичному добробуту» її ініціатора. Навіть якщо Путін не зіткнеться з серйозним післявоєнним невдоволенням, йому може бути важче вимагати додаткових жертв і нав’язувати свою залізну дисципліну післявоєнній Росії, аніж він робив це під час війни, яку він намагається представити як «екзистенційну збройну боротьбу із Заходом», пише колумніст WP.
«Путін може вирішити, що безпечніше триматися поточного курсу і продовжувати війну, якщо цей курс не призведе до краху його армії», — підсумовує автор.
Саме тому другою причиною, з якої б Путін міг гіпотетично погодитися на «мирну угоду» — це якби він вірив, що його армія ось-ось зазнає краху. «Можливо, він і боявся цього на початку війни, але більше не боїться цього сьогодні», — наголошує Каган.
За його словами, наразі немає жодних підстав вважати, що Путін боятиметься такого розгрому через пів року чи навіть через рік. «Нам може пощастити, але мало хто очікує, що нинішня програма допомоги [Україні з боку Заходу і особливо США] суттєво змінить ситуацію. Саме тому президент України Володимир Зеленський щойно був у Вашингтоні, благаючи збільшити кількість зброї та зменшити обмеження на її використання, — йдеться у колонці. — Коротше кажучи, у Путіна є вагомі підстави вважати, що Україна та її західні прихильники, швидше за все, будуть зломлені раніше, аніж його армія».
Каган резюмує, що «дуже публічний страх і небажання адміністрації Байдена надавати Україні більше зброї великої дальності без жодних обмежень у поєднанні з очевидним бажанням Дональда Трампа повністю позбутися України можуть лише посилити уявлення Путіна про те, що це Заходу, а не Росії, бракує сил».
