Політв'язні в обмін на шпигунів і злочинців. Хто став учасниками масштабного обміну між Росією і Заходом
У четвер, 1 серпня, відбувся масштабний обмін ув’язненими між США, Росією і ще п’ятьма країнами. У рамках обміну, посередником якого виступила Туреччина, було звільнено 26 людей із семи країн, зокрема американського журналіста Евана Гершковича та колишнього морського піхотинця США Пола Вілана, російських опозиціонерів Володимира Кара-Мурзу та Іллю Яшина, а також засудженого в Німеччині за вбивство полковника ФСБ Вадима Красікова.
Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван заявив, що це найбільший обмін із часів холодної війни. Національна розвідувальна організація Туреччини повідомила, що в обміні брали участь громадяни Росії та громадяни західних країн, які перебували у в’язницях США, Німеччини, Польщі, Норвегії, Словенії, Росії та Білорусі.
NV розповідає, що відомо про звільнених у рамках обміну.
За підсумками обміну в США повертаються:
Журналіст Wall Street Journal, громадянин США Еван Гершкович. Був заарештований 29 березня 2023 року в Єкатеринбурзі, куди приїхав для підготовки журналістського матеріалу. За версією російського фейкового обвинувачення, «у березні 2023 року за завданням ЦРУ збирав секретні відомості на території Свердловської області про діяльність оборонного підприємства з випуску та ремонту військової техніки». 19 липня Свердловський обласний суд визнав Гершковича винним за статтею про нібито «шпигунство» і призначив йому 16 років колонії суворого режиму.
Колишній морський піхотинець США Пол Вілан. Був заарештований у Росії 2018 року, коли прилетів на весілля колишнього товариша по службі, через флешку з нібито секретними відомостями. У червні 2020 року був засуджений до 16 років колонії за звинуваченням у «шпигунстві».
Російсько-американська журналістка, редакторка проєкту Радіо Свобода Idel.Реалії Алсу Курмашева. Жила в Чехії. Була затримана в червні 2023 року в Росії, куди приїхала за сімейними обставинами, перед вильотом назад до Чехії, вдруге затримана в жовтні. На журналістку завели справу нібито через те, що вона не повідомила про себе як про потенційного «іноагента», а згодом ще одну справу за статтею про «фейки» про російську армію. З жовтня 2023 року перебувала в СІЗО, 19 липня була засуджена до 6 років і шести місяців колонії за статтею про «фейки».
Опозиціонер, журналіст Володимир Кара-Мурза, який жив у США. Пережив два отруєння у 2015 і 2017 роках. З квітня 2022 року перебував у СІЗО. 17 квітня 2023 року засуджений до 25 років колонії за статтями про поширення «фейків» про армію РФ, здійснення діяльності «небажаної» організації (через співпрацю з фондом Открытая Россия) і про «державну зраду». Кара-Мурза називав Росію країною-агресором і розповідав про російські воєнні злочини, публічно заявляв про фальсифікацію результатів виборів і порушення прав людини у РФ.
До Німеччини після обміну прибули 12 німецьких громадян і російських політв'язнів:
Ілля Яшин — російський політик, співзасновник руху Солідарність, соратник вбитого Бориса Нємцова. З 2017 року — муніципальний депутат, у 2017−2021 роках очолював Раду депутатів муніципального округу Красносільський у Москві. Засуджений до 8,5 років колонії загального режиму за ч. 2 ст. 207.3 КК РФ (публічне поширення «свідомо неправдивої інформації» про армію РФ). Суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін. Позбавлений волі з 27 червня 2022 року, формально взятий під варту 13 липня 2022 року. Приводом для кримінальної справи став стрим політика, у якому він розповів про вбивства жителів Бучі російськими військовими.
Ксенія Фадєєва. Колишня координаторка ліквідованого міського штабу Навального в Томську, незалежна депутатка Томської міської думи. За ч. 3 ст. 239 («пропаганда організації, діяльність якої пов’язана зі спонуканням громадян до відмови від виконання громадянських обов’язків або до вчинення інших протиправних діянь») і ч. 3 ст. 282.1 КК РФ («організація екстремістської спільноти») засуджена до 9 років позбавлення волі в колонії загального режиму зі штрафом у розмірі 500 тисяч рублів. Фадєєву звинуватили в участі в нібито екстремістській спільноті, створеній Олексієм Навальним, і закликами виходити на акції протесту. Затримана 28 грудня 2021 року. У жовтні 2023 року відправлена під домашній арешт, із 13 листопада 2023 року перебуває під вартою.
Правозахисник, один із засновників спільноти Меморіал Олег Орлов. Входив до керівництва правозахисного центру Меморіал і Міжнародного Меморіалу, потім став співголовою Центру захисту прав людини Меморіал. У 2004−2006 роках був членом Ради при президентові РФ зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини. Член федеральної політради руху Солідарність наприкінці 2000-х — на початку 2010-х. Лауреат премії За свободу думки імені Андрія Сахарова 2009 року, лауреат премії Московської Гельсінської групи 2012 року. 27 лютого 2024 року засуджений за ч. 1 ст. 280.3 КК РФ («публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання ЗС РФ») до 2 років 6 місяців загального режиму. 11 липня 2024 року суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін. Позбавлений волі з 27 лютого 2024 року. Був засуджений за антивоєнну статтю «Їм хотілося фашизму. Вони його отримали».
Російська художниця, феміністка і музикантка Олександра Скочиленко. Засуджена до 7 років колонії загального режиму за ч. 2 ст. 207.3 КК РФ (публічне поширення «завідомо неправдивої інформації» про армію РФ). Перебуває під вартою з 11 квітня 2022 року. Приводом для кримінального переслідування Скочиленко стала антивоєнна акція: вона замінила цінники в магазині на наклейки з інформацією про кількість жертв війни в Україні та закликами зупинити вторгнення російських військ.
Лілія Чанишева. Жила в Уфі, до визнання штабів Олексія Навального екстремістською організацією очолювала штаб Навального в Уфі. Після його розпуску відійшла від політики, але не виїхала з Росії. За низкою статей (від «екстремістської діяльності» до «створення екстремістської спільноти») була засуджена спочатку до 7,5 років позбавлення волі в колонії загального режиму зі штрафом у розмірі 400 тисяч рублів. Потім 9 квітня 2024 року Верховний суд Республіки Башкортостан посилив покарання до 9,5 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Перебуває під вартою з 9 листопада 2021 року.
Опозиційний політик Андрій Пивоваров. Колишній голова громадського мережевого руху Открытая Россия. Наприкінці травня 2021 року його зняли з рейсу із Санкт-Петербурга до Варшави та затримали в аеропорту Пулково. Був обвинувачений за статтею про «здійснення діяльності небажаної організації» через допис у Facebook від серпня 2020 року, в якому закликав до збору коштів. Пізніше до обвинувачення додали ще 30 дописів і один репост, пише The Insider. У липні 2022 року його було засуджено до 4 років колонії, йому заборонили займатися суспільно-політичною діяльністю, зокрема з використанням інтернету, протягом восьми років.
Вадим Останін. Колишній глава штабу Навального в Бійську, а потім — у Барнаулі. Був затриманий у грудні 2021 року й обвинувачений в «участі в екстремістській спільноті та некомерційній організації, що посягає на особистість». У липні 2023 року отримав дев’ять років колонії загального режиму.
Громадянин Німеччини та Росії 18-річний Кевін Лік. До 2017 року жив у Німеччині, потім разом із матір'ю переїхав до Росії в місто Майкоп Республіки Адигея, навчався в 10 класі середньої школи. 28 грудня 2023 року засуджений за ст. 275 КК РФ («державна зрада») до 4 років колонії загального режиму. Позбавлений волі з 23 лютого 2023 року. За версією слідства, з 23 грудня 2021 року до 8 лютого 2023-го фотографував військову частину в Майкопі й пересилав фото на електронну пошту «громадянину іноземної держави».
Громадянин Німеччини Ріко Крігер. Працював медиком у німецькому Червоному Хресті та співробітником служби безпеки в посольстві США в Берліні. 19 липня 2024 року був засуджений у Білорусі до розстрілу за звинуваченням у низці злочинів (статті про нібито найманство, агентурну діяльність, акт тероризму, створення «екстремістського формування», незаконні дії щодо вогнепальної зброї та вибухових речовин і навмисне приведення в непридатність транспортного засобу або шляхів сполучення). Білоруські слідчі заявили, що він нібито причетний до вибуху на залізничній станції під Мінськом. За даними білоруської правозахисної організації Вясна, справа Крігера насправді стосувалася полку імені Кастуся Калиновського — білоруського добровольчого формування, яке воює на боці України у війні проти Росії.
Громадянин Німеччини Патрік Шебель. Був затриманий у січні 2024 року в петербурзькому аеропорту Пулково через шість мармеладних ведмедиків із марихуаною, які в Німеччині не заборонені.
Громадянин Німеччини, велоактивіст і юрист Герман Мойжес. Був затриманий у травні 2024 року в Санкт-Петербурзі і звинувачений у «державній зраді» за допомогу росіянам в отриманні посвідки на проживання в Європі.
Громадянин Росії та Німеччини, політолог Дітер (Демурі) Воронін. Був затриманий у лютому 2021 року в Росії, у березні 2023 року — засуджений до 13 років і трьох місяців колонії. Країна-агресор звинуватила його в допомозі Івану Сафронову — журналістові та раднику глави Роскосмосу, обвинуваченому в держзраді. Обвинувачення стверджувало, що Воронін допомагав Сафронову у співпраці з німецькою розвідкою.
У Росію після обміну повернулись:
Офіцер російських спецслужб Вадим Красіков (з Німеччини). Був засуджений у Німеччині до довічного ув’язнення за замовне вбивство на території ФРН. Діяв під ім'ям Вадим Соколов. 23 серпня 2019 року в берлінському парку Малий Тіргартен застрелив колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. Убивство опівдні в самому центрі Берліна сколихнуло всю Німеччину так само як і спроба отруєння у Великій Британії подвійного агента британських і російських спецслужб Сергія Скрипаля та його доньки Юлії. Це замовне вбивство стало одним із поворотних моментів на шляху погіршення відносин між Росією і Німеччиною ще до повномасштабного вторгнення в Україну.
Артем Дульцев (зі Словенії) — російський шпигун, який видавав себе за аргентинського IT-бізнесмена на ім'я Людвіг Гіш. Був затриманий у Любляні в грудні 2022 року. 31 липня 2024 року в суді визнав свою провину і був засуджений до 1,7 років позбавлення волі і висилки з країни.
Анна Дульцева (зі Словенії) — російська шпигунка, дружина Дульцева. Видавала себе за аргентинську арт-дилерку та галеристку на ім'я Марія Роза Майєр Муньос. Була затримана разом із чоловіком і отримала такий самий вирок. За даними турецького телеканалу NTV, у Росію шпигуни повернуться разом з двома дітьми.
Михайло Микушин (з Норвегії) — російський шпигун, заарештований у Норвегії 2022 року. Видавав себе за бразильського дослідника Хосе Ассіса Джаммарію і працював в Університеті Тромсе за Полярним колом.
Павло Рубцов (з Польщі) — російський шпигун, який жив у Польщі і називав себе іспанським журналістом Пабло Гонсалесом. Був затриманий у лютому 2022 року на польсько-українському кордоні. За даними слідства, збирав інформацію для російських спецслужб.
Роман Селезньов (зі США). Син депутата держдуми РФ Валерія Селезньова. Хакер і шахрай, заарештований на Мальдівах у 2014 році та екстрадований у США. Був засуджений загалом до 27-річного терміну (найбільший в історії США вирок за кіберзлочин) за злом комп’ютерів у торговельних точках із метою крадіжки та продажу номерів банківських карток.
Владислав Клюшин (зі США). Бізнесмен, у вересні 2023 року засуджений у США до дев’яти років ув’язнення. Затриманий у Швейцарії в березні 2021 року, у грудні екстрадований у США. За даними Вашингтона, він брав участь у хакерській схемі, яка принесла учасникам 93 млн доларів за рахунок торгівлі цінними паперами на підставі конфіденційної корпоративної інформації, викраденої з комп’ютерних мереж США. У матеріалах обвинувачення було сказано, що його IT-компанія М-13 працювала на владу Росії, а розробкою М-13 для моніторингу соцмереж користувалися Кремль і міноборони РФ.
Вадим Конощенок (зі США). Російський підприємець, якого прокуратура США пов’язує з ФСБ. Був затриманий в Естонії в жовтні 2022 року, а в липні 2023 року екстрадований у США. Обвинувачується в причетності до схеми з постачання в Росію американських електронних компонентів і боєприпасів в обхід експортного контролю США і санкцій. Згідно з обвинувальним висновком, Конощенок у листуваннях прямо називав себе «полковником» ФСБ і надсилав свою фотографію у формі ФСБ.
