«Відсидітися вже не вдається». Китай зараз вимушений говорити з Україною, ми скористалися вікном можливостей — Саакян
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба приїхав в Китай, де зустрівся зі своїм колегою Ван Ї. Політолог Олег Саакян пояснив в ефірі Radіо NV, чому зараз Китай вимушений розмовляти з Україною.
Олег Саакян
Зараз створилося вікно можливостей, [але] не Україною. Воно створено Китаєм і їх відносинами з Росією, і ситуацією з виборчої кампанією в Сполучених Штатах. А Україна вдало зараз змогла в це вікно застрибнути. Наскільки нам вдасться ним скористатися, це буде залежати від подальших місяців. Інша справа, щоб ми були здатні і зберігали цей потенціал для того, щоб зараз це вікно відкрилося для нас, а не, наприклад, Китай скористався ним для діалогу з іншими партнерами або почав ліпити свої альтернативні якісь формати.
Перший [крок] Китаю — це було створення фактично своєї формули миру. Вона не взлетіла через те, що Україні вдалося згуртувати значну частину світу і розгорнути цілу інфраструктуру під неї. Тобто перший раунд Китаю не вдався. Другий раунд — це відносини через голову України з різними рівнями консультацій із Сполученими Штатами, з Європою. Україна тоді виступала лише одним із суб'єктів, з якими [відбувалися] консультації. Пам’ятаємо цю човникову дипломатію [спеціального представника КНР у справах Євразії] Лі Хуея [щодо пошуку врегулювання війни]. Це також не вдалося.
Фактично після цього маргіналізувалися зусилля Китаю. Нам вдалося витримати декілька хвиль, які били в наш бік, і кожна з яких була загрозлива. І ми дійшли стійко до моменту, коли вже тепер Китай, давайте скажемо чесно, до певної міри вимушений говорити з Україною. Бо Китай не просто так декілька років ігнорував Україну як повноцінного партнера для діалогу, [бо були] лише різні формати консультацій, багато сторонніх форматів взаємодії.
Для Китаю це не дуже вигідно. Будь-яка комунікація з Україною передбачає акцентування уваги на територіальній цілісності, на суверенітеті, а це передбачає певні кроки балансування між Росією і Україною. Йому легше було відсиджуватися на пагорбі і чекати, поки трупи ворогів пропливуть рікою. Але проблема в тому, що Китай різко опинився, зокрема зусиллями Росії, всередині цієї ріки, і його так само з його ворогами несе хвилями. Відповідно, відсидітись вже не вдається.
