Чому мегаземлетрус у Росії не спричинив великих руйнувань — BBC News
Хвилі розбиваються об прикордонну стіну між Мексикою та США в Плаяс-де-Тіхуана (Фото: Getty Images)
Це був один із найсильніших землетрусів, коли-небудь зареєстрованих, але він не спричинив катастрофічного цунамі, якого багато хто боявся, пишуть Есме Сталлард та Марк Пойнтінг для BBC News.
NV публікує матеріал у межах інформаційного партнерства.
Коли землетрус магнітудою 8,8 стався на сході Росії об 11:25 за місцевим часом у середу, це викликало занепокоєння у населення прибережних районів Тихого океану.
Мільйони людей евакуювали, адже багато хто пригадав руйнівні цунамі 2004 року в Індійському океані та в Японії 2011 року. Їх спричинили схожі за магнітудою великі землетруси. Але цього разу цунамі було набагато менш сильним, хоча й завдало певної шкоди.
То що ж спричинило землетрус і цунамі, і чому вони були не такими сильними, як спочатку побоювалися?
Що спричинює мегаземлетрус
Камчатський півострів розташований у Тихоокеанському вогняному кільці - районі, де стається велика кількість землетрусів і вивержень вулканів.
Найпопулярніше
- ЄС змінює правила перетину кордону. Які нові вимоги
- Квитки на потяги по-новому, штрафи для ФОП, повернення із СЗЧ. Що зміниться у серпні
- Чому Трампу не вдається зупинити Путіна
Верхні шари Землі розділені на секції - тектонічні плити — які рухаються одна відносно одної.
Тихоокеанське вогняне кільце — це дуга цих плит, яка простягається вздовж Тихого океану. За даними Британської геологічної служби, 80% землетрусів у світі відбуваються вздовж цього кільця.
Неподалік від узбережжя півострова Тихоокеанська плита рухається на північний захід зі швидкістю близько 8 см на рік — це лише вдвічі швидше, ніж ростуть наші нігті, але досить швидко за тектонічними стандартами. Рухаючись, вона стикається з іншою, меншою плитою, яка називається Охотською мікроплитою.
Тихоокеанська плита є океанічною, що означає, що вона має щільні породи і прагне зануритися під менш щільну мікроплиту.
Коли Тихоокеанська плита занурюється до центру Землі, вона нагрівається і починає плавитися, фактично зникаючи. Але цей процес не завжди відбувається гладко. Часто пластини можуть застрягати, рухаючись одна повз одну, а пластина, розташована згори, тягнеться вниз.
Це тертя може накопичуватися протягом тисяч років, а потім раптово лише за кілька хвилин вивільнити потужну енергію. Це явище геологи називають мегаземлетрус.
«Коли ми зазвичай думаємо про землетруси, ми уявляємо їх епіцентр як маленьку точку на карті. Однак для таких сильних землетрусів розлом може простягатися на сотні кілометрів», — пояснює доктор Стівен Хікс, викладач сейсмології з Університетського коледжу Лондона.
«Саме ця величезна кількість зсувів і площа розлому генерує таку високу магнітуду землетрусу».
Найбільші землетруси, зареєстровані в історії, серед яких три найсильніші в Чилі, на Алясці та Суматрі, були саме мегазсувами.
А Камчатський півострів схильний до сильних землетрусів.
За даними Геологічної служби США, інший землетрус магнітудою 9,0 стався менш ніж за 30 км від нинішнього в 1952 році.
Чому це цунамі було не таким сильним, як попередні
Цей раптовий рух плит витісняє воду над плитами, яка потім може досягти узбережжя у вигляді цунамі.
У відкритому океані цунамі може поширюватися зі швидкістю понад 800 км/год — приблизно з такою ж швидкістю летить пасажирський літак.
Тут відстань між хвилями дуже велика, а хвилі не дуже високі - вони рідко перевищують метр.
Але коли цунамі потрапляє на мілководдя поблизу суші, воно сповільнюється, часто до приблизно 32−50 км/год.
Відстань між хвилями скорочується, а хвилі зростають у висоту, утворюючи водяну стіну біля узбережжя.
Утім, немає гарантій, що сильний землетрус призведе до особливо високого цунамі, яке прокотиться вглиб країни.
За даними місцевої влади, землетрус біля Камчатки спричинив хвилі цунамі висотою 4 метри у деяких частинах Сходу Росії.
Але вони й близько не такі високі як під час цунамі 2004 року в Індійському океані та в Японії у 2011-му.
«На висоту цунамі також впливає форма морського дна поблизу узбережжя та форма суші», — пояснила професорка Саутгемптонського університету Ліза МакНілл.
«Ці фактори, разом із заселеністю узбережжя, впливають на серйозність наслідків», — додала дослідниця.
У початкових звітах Геологічної служби США йдеться про те, що епіцентр землетрусу був на глибині приблизно 20,7 км.
Це може призвести до більшого зміщення морського дна, а отже, до більшої хвилі цунамі, але важко сказати напевно так швидко після події.
Кращі системи раннього попередження
Ще одним важливим елементом є розробка систем раннього попередження.
Через високу частоту землетрусів у Тихоокеанському регіоні багато країн мають центри цунамі.
Вони розсилають попередження через публічні оголошення для евакуації населення.
Такої системи не було, коли сталося цунамі 2004 року, через що багато людей не мали часу на евакуацію. Тоді у 14 країнах Індійського океану загинули понад 230 000 людей.
Системи раннього попередження важливі через обмежену здатність вчених передбачати, коли відбудеться землетрус.
Геологічна служба США зафіксувала землетрус магнітудою 7,4 в тому ж регіоні десять днів тому. Це міг бути передпоштовх, але він не може передбачити точний час майбутнього землетрусу, пояснила професор МакНіл.
«Хоча ми можемо аналізувати швидкість руху плит для вимірювання поточних рухів, а також під час попередніх землетрусів, ця інформація можу допомогти нам спрогнозувати лише ймовірність землетрусу», — сказала вона.
Геофізична служба Російської академії наук (ГС РАН) продовжує стежити за регіоном, оскільки очікує, що «афтершоки» можуть тривати протягом наступного місяця.
