Заклики Путіна до ширшої соціальної та економічної мобілізації в РФ нагадують тотальну мобілізацію СРСР під час Другої світової війни — ISW
Російський диктатор Володимир Путін у своїй промові в п’ятницю, 2 лютого, закликав до широкої соціальної та економічної мобілізації в Росії, що нагадує тотальну мобілізацію Радянського Союзу під час Другої світової війни.
Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Аналітики зазначають, що наразі Росія здійснює набагато більш поступову, але ефективну мобілізацію своєї оборонно-промислової бази (ОПБ).
Путін взяв участь у заході Все для перемоги на заводі Тулаточмаш у Тульській області, де просував наративи щодо розширення ОПБ перед аудиторією з 600 осіб.
ISW зазначає, що «Все для перемоги» — це гасло, яке радянська влада широко використовувала під час Другої світової війни для сприяння широкій мобілізації промисловості та суспільства.
Путін заявив, що працівники оборонної промисловості в Тульській області зараз працюють під цим гаслом «так само, як їхні діди та прадіди».
За даними аналітиків, посилання Путіна на тотальну мобілізацію Радянського Союзу під час Другої світової війни не обов’язково вказує на те, що він має намір перевести Росію на військові рейки, хоча, ймовірно, він вдається до таких риторичних прийомів, аби оцінити внутрішню реакцію і підготувати громадськість до ширшої економічної або військової мобілізації.
Зазначається, що Путін, як і його радянські попередники, ігнорує вирішальну роль американської оборонної промисловості у забезпеченні перемоги СРСР за допомогою програми ленд-лізу.
ISW зазначає, що Кремль і раніше апелював до міфів Другої світової війни, щоб запевнити російську громадськість у тому, що мобілізаційні зусилля принесуть величезні людські та матеріальні ресурси для перемоги в Україні, як це зробив Радянський Союз для Червоної армії проти нацистської Німеччини.
У своїй промові Путін також заявив, що той, хто швидше знайде нові способи придушення засобів ураження та розвідки, переможе, буквально повторюючи тези, які висловив головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний у своїй статі від 1 лютого, в якій він детально описав стратегію досягнення переваги над російською армією шляхом технологічних інновацій та адаптації.
ISW повідомляє, що Росія поступово мобілізувала свій оборонний потенціал, намагаючись задовольнити оперативні потреби на полі бою та не спричиняючи масштабних збоїв в економіці.
Зазначається, що Росія досягла цього ефекту частково завдяки здатності закуповувати обладнання у своїх партнерів і перекроїти економіку під цілі військового виробництва.
При цьому Росія ще не розширила свій оборонний потенціал до такої міри, аби припинити покладатися на країни-партнери у постачанні критично важливих матеріальних засобів.
За даними звіту, залишається незрозумілим, наскільки країна-агресор зможе мобілізувати свій оборонний потенціал, не вдаючись до масштабніших та, можливо, непопулярних дій, враховуючи постійні економічні та людські обмеження.
Однак, чим довше РФ утримуватиме ініціативу на полі бою в Україні, тим більше у росіян буде можливостей адаптуватися до оптимізації виробництва.
Збереження ініціативи на полі бою може також дозволити Кремлю зробити вибір на користь розширення російської оборонно-промислової бази, а не проведення широкомасштабних наступальних операцій, які потребують значних матеріальних засобів.
Раніше британська газета The Telegraph оприлюднила статтю, у якій йдеться, що у гонці озброєнь Захід поки залишається позаду, а росіяни нарощують виробництво зброї й готуються воювати ще щонайменше 3−4 роки.
У матеріалі розповідається, як Москва перетворює пекарні, торгові центри та інші цивільні об'єкти на заводи з виробництва зброї.
Західний чиновник, з яким поспілкувалися журналісти, зазначає, що Росія зараз витрачає 40% свого ВВП на війну проти України. Це більше, ніж на охорону здоров’я та освіту.
The Telegraph зазначає, що обхід західних санкцій завдає додаткових витрат Росії. Але для росіян це не проблема, поки деталі можна поставляти. Таким чином, минулого року, попри санкції, Росії вдалося імпортувати мікросхеми на суму понад 1 мільярд доларів. З них більше половини були американського та європейського виробництва.
