Зброя у РФ буде завжди. Але є умова. Якого озброєння в армії ворога все ще багато і як він поповнює свої арсенали — оцінка експертів
Військові експерти проаналізували, яка зброя наявна на російських військових складах у великій кількісті і чи надовго може вистачити запасів.
Великий ресурс озброєння ворога складається з двох позицій: наявність зброї на складах ще з часів СРСР та можливості швидко виробляти й постачати його у війська. Таку думку Михайла Жирохова, військового експерта й дослідника історії авіації, наводить NV у експертному опитуванні Оцінка російських арсеналів про те, якої зброї у армії РФ ще велика кількість.
У цьому аспекті на перше місце Жирохов ставить авіаційні бомби різних калібрів. «Їх на [російських] складах буквально сотні тисяч тонн», — зі знанням справи каже експерт. І додає, що оскільки виробництво бомб доволі просте, то росіяни використовують можливості його масштабування.
Зі свого боку Анатолій Храпчинський, авіаційний експерт, колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ, а тепер — заступник директора miltech-компанії, вказує, що нині росіяни активно використовують у війні проти України й кориговані авіабомби (КАБи). За його словами, це нескладна для російського виробництва зброя, оскільки це звичайні вільноспадні фугасні авіабомби, оснащенні універсальним модулем планерування і корекції (УМПК). Для виробництва останнього не потрібно високотехнологічне обладнання, а корпус модуля УМПК можна вирізати на металообробних верстатах з числовим програмним керуванням, які не внесено до санкційних списків, бо не мають подвійного призначення.
Крім бомб, у російської армії все ще велика кількість стрілецької зброї та боєприпасів до неї. «Це РФ виробляє масово, — запевняє Жирохов. — Плюс радянські склади ще [повністю] не вигребли».
При цьому навіть в умовах війни ворогу вдається переозброювати власну армію на нові зразки стрілецької зброї, як от автомат Калашникова АК-12, взятий на озброєння 2018 року.
Також росіяни мають значну кількість ствольної артилерії. Серед останньої Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив, називає причіпні артилерійські засоби, такі як 152-мм гармата-гаубиця Д-20 та 122-мм гаубиця Д-30. І зазначає, що наявних у ворога артсистем достатньо, щоб іще приблизно протягом року безперешкодно компенсувати втрати цієї техніки на фронті.
У коментарі NV Денис Попович, військовий оглядач, називає ще одну артсистему, що агресор дедалі активніше знімає зі зберігання й відправляє на фронт. Це 130-мм гармата корпусної артилерії М-46.
«Її мінус [для ворога] у тому, що 130-мм снаряд у Росії не виготовляється, тому доводиться „імпортувати“ з Ірану та Північної Кореї», — розкриває карти загарбників спеціаліст. І пояснює, що попри це, небезпека для Сил оборони України полягає в тому, що за своєю далекобійністю іноземні снаряди не надто поступаються 155-мм західним гарматам.
Так, максимальна дальність стрільби фугасно-осколковим артснарядом іранського виробництва становить 37 км. А спеціалісти відмічають значно кращу якість іранських снарядів у порівнянні з північнокорейськими аналогами.
До того ж Росія має налагоджене власне виробництво артснарядів і, за оцінкою експертів, здатна виробляти 2−2,5 млн артилерійських боєприпасів на рік.
«Загалом те [озброєння], що виробляється в Росії, не може закінчитись. Якщо є можливість його виробляти, воно буде завжди», — робить невтішний висновок Коваленко.
І пояснює, що нині у ворога налагоджене відносно стабільне виробництво ракет усіх типів. Зокрема, російський військово-промисловий комплекс (ВПК) має змогу щодоби виробляти приблизно дві авіаційні крилаті ракети класу повітря-поверхня Х-101, Х-555 та одну крилату ракету морського базування Калібр. Щотижня в Росії виробляється чотири-шість балістичних ракет 9М723 Іскандер-М і стільки ж крилатих 9М728 Іскандер-К.
Також майже всі експерти згадують і про отримані РФ від Північної Кореї балістичні ракети KN-23.
Ще однією важливою військовою компонентною для ворога фахівці називають іранські ударні дрони типу шахед. Останні стали для агресора настільки важливими, що в російській Алабузі розгорнуто ліцензійне виробництво цих безпілотників.
Втім, Коваленко вважає, що критичного збільшення виробництва цих дронів в РФ немає, оскільки агресор залежить від постачання комплектуючих з Ірану.
«І та рекордна кількість, яку ми побачили в серпні [майже 800 шахедів, запущених по Україні], — це, по-перше, накопичувальний ефект, бо росіяни готувалися до Дня незалежності України, — відхиляє завісу оглядач. — А, по-друге, це рахувалося разом із [дешевшим варіантом шахеду] Герберами».
А Храпчинський зауважує, що ударні БпЛА типу шахед, які свого часу стали для росіян проривом у нанесенні ударів, швидко перетворилися просто в систему для навантаження української ППО.
Стабільним у ворога лишається й виробництво розвідувальних дронів типу Орлан-10, Zala тощо. «Ось це росіяни виробляють масово, і проблем з цим немає, — каже Жирохов. — [Оскільки] налагоджено поставки необхідних елементів із Заходу через «треті країни».
Окремо експерти торкаються питання тактичної та стратегічної авіації ворога. Ексофіцер Повітряних сил Храпчинський вважає, що попри санкційний вплив на виробництво бойових літаків, наявних у агресора запасів тактичної авіації, включно з гелікоптерами, достатньо, щоб вести повномасштабну війну ще протягом року-півтора.
Щодо стратегічної авіації, до якої входять Ту-160, Ту-95МС і Ту-22М3, то попри те, що це невідновлюваний для ворога ресурс, він і далі використовує стратегічні бомбардувальники під час масованих ракетних обстрілів України.
На думку колишнього офіцера Повітряних сил Храпчинського, найбільшу проблему зі всіх літаків стратегічної авіації наразі становить бомбардувальник Ту-22М3, оскільки це — носій складно перехоплюваних надзвукових протикорабельних ракет Х-22 і крилатих ракет класу повітря-поверхня Х-32. До того ж цей надзвуковий стратегічний бомбардувальник здатен підлітати до кордонів України, пускати ракети й на високій швидкості лишати зону пусків, що ускладнює його ураження засобами української ППО.
Ще однією небезпекою Ту-22М3 авіаексперт називає велику кількість цих бортів, що є у росіян на озброєнні. За його оцінками, орієнтовний авіапарк стратегічної авіації ворога може налічувати близько 26 бортів Ту-95МС, 12−16 літаків Ту-160 і приблизно 75 стратегічних бомбардувальників Ту-22М3. І хоча не всі з останніх літаків нині перебувають у строю, але навіть після розконсервування з двох-трьох бортів ворог може зібрати один боєздатний Ту-22М3.
Щодо морської компоненти, то у розмові з NV Андрій Риженко, капітан 1-го рангу запасу Військово-морських сил ЗСУ й стратегічний експерт компанії Соната, згадує, що на початку повномасштабної війни у складі Чорноморського флоту РФ було близько 80 бойових кораблів і катерів, а разом із суднами забезпечення загальна кількість сягала 240 одиниць. При цьому одними із найнебезпечніших для України є ракетні кораблі — носії крилатих ракет Калібр.
Згідно з даними Генштабу ЗСУ, за час війни було знищено, пошкоджено або виведено з ладу 28 російських військових суден та один підводний човен, що становить майже третину бойових кораблів ворога.
За оцінкою Риженка, аби ворожі кораблі не могли виконувати свої завдання у Чорному морі, необхідно, щоб ворог втратив 50% свого флоту. «Але за умови, що буде знищено ракетні кораблі — носії Калібрів», — уточнює капітан 1-го рангу запасу ВМС ЗСУ.
Повністю експертне опитування NV про те, якої зброї у російської армії мало, а якої багато, читайте тут.
