Загадкова смерть помічниці. Як фатальна аварія зруйнувала президентські амбіції Теда Кеннеді — BBC
Теда Кеннеді називали головним претендентом у боротьбі за посаду президента США від демократів — імовірним суперником Річарда Ніксона (Фото: Getty Images)
25 липня 1969 року, 56 років тому, сенатор Едвард «Тед» Кеннеді визнав себе винним у тому, що залишив місце аварії, в якій загинула його молода помічниця. Але, як з’ясував кореспондент BBC Culture Майлз Берк, багато запитань до Кеннеді так і залишилися без відповіді.
NV публікує матеріал у межах інформаційного партнерства.
«Є люди, які відверто вважають, що цього літа тут сталося щось бридке й негідне», — сказав репортер BBC Браян Сакстон у серпні 1969 року. Він стояв біля будівлі суду в Едгартоні, штат Массачусетс, де мало відбутися слідство у справі, яка вже отримала назву «інцидент у Чаппаквідіку».
Місяцем раніше американський сенатор Едвард «Тед» Кеннеді з’явився в тому ж суді, де визнав свою провину в тому, що залишив місце аварії, в якій загинула його молода пасажирка, Мері Джо Копекні.
Вони обоє були на вечірці в орендованому котеджі на острові Чаппаквідік — популярному місці відпочинку американської еліти, куди можна було дістатися лише поромом з Мартас-Віньярд.
«Та остання фатальна поїздка 18 липня вже породила чимало суперечливих версій, — повідомляв Сакстон. — Версій, які багато американських журналістів використали проти політичної репутації сенатора Кеннеді».
Найпопулярніше
- Хто збирається на протестах у Києві. Репортаж з площі перед театром Франка
- «Тепер я — принцеса». Що означає новий тренд про стосунки у соцмережах
- Зеленський підписав скандальний закон № 12414
- «Був людиною переконань і дії». Загинув народний депутат Ярослав Рущишин
На той час Тедді був єдиним живим сином впливової політичної династії Кеннеді. Родина зазнала низки трагедій у попередні роки. Старшого брата Тедді, президента США Джона Ф. Кеннеді, вбили у Далласі в 1963 році.
Найстарший із чотирьох братів Кеннеді, Джо-молодший, загинув під час таємної військової операції у 1944-му, а їхня сестра Кетлін загинула в авіакатастрофі над Францією у 1948-му.
Ще одній сестрі, Розмарі, у віці 23 років зробили лоботомію після того, як батько, Джозеф Кеннеді, занепокоївся її поведінкою. Вона провела більшість життя в психіатричній установі.
Трохи більше ніж за рік до інциденту в Чаппаквідіку, останнього брата Тедді - сенатора Роберта Ф. Кеннеді - застрелили під час передвиборчої кампанії в Лос-Анджелесі, де він змагався за президентську номінацію від Демократичної партії.
Насправді зустріч 18 липня була своєрідним єднанням для колишніх учасників передвиборчої кампанії покійного брата Тедді. Серед гостей були шестеро жінок — політичних стратегинь, відомих як «дівчата з котельні» через те, що вони працювали у спекотному офісі без вікон у Вашингтоні, округ Колумбія.
Однією з них була 28-річна Мері Джо Копекні, яка брала участь у написанні промови Боббі Кеннеді про висунення в президенти. Зростало переконання, що Тед підхопить політичну спадщину брата. У січні перед вечіркою колишніх соратників його обрали наймолодшим в історії представником Демократичної партії на посаді помічника лідера більшості в Сенаті.
Його все частіше називали головним претендентом у боротьбі за посаду президента США від демократів — імовірним суперником Річарда Ніксона. Здавалося, що Білий дім знову може стати домом для Кеннеді.
Вечірка на Чаппаквідіку була в розпалі, коли десь після 23:00 сенатор Кеннеді та Копекні вирішили піти. За словами Кеннеді, як він пізніше розповів у поліції, він запропонував відвезти її до причалу, щоб вона встигла на останній пором до Едгартона, де зупинилася в готелі. Однак Копекні не сказала подругам, що йде, і залишила на вечірці свою сумочку та ключ від номера. Саме під час цієї поїздки й сталася аварія.
«Сенатор сказав, що звернув не туди в нічній темряві й заблукав, хоча відомо, що він добре знав острів», — повідомляв Сакстон.
Їдучи неосвітленою дорогою Дайк-Роуд, Кеннеді виїхав на вузький дерев’яний міст без огорожі, з якого автомобіль зірвався у холодну припливну лагуну. Машина впала догори дном і миттєво почала заповнюватися водою.
«Я памʼятаю, як подумав, коли крижана вода ринула навколо моєї голови, що я, без сумніву, тону, — скаже пізніше Кеннеді у телезверненні 25 липня 1969 року. — Потім вода потрапила в легені, і я відчув, як тону насправді».
Втеча з місця події
Кеннеді зумів вибратися з автомобіля і виплисти на поверхню. У поліції він розповів, що кликав Копекні по імені і, попри неодноразові спроби пірнати у воду, не зміг витягти її з машини, що пішла на дно.
Після цього сенатор вирішив повернутися до місця вечірки пішки, й дорогою пройшов повз кілька будинків, де міг би звернутися по допомогу, але не зробив цього.
Коли він дістався до котеджу, вечірка все ще тривала, але Кеннеді не повідомив ані поліції, ані гостям про те, що сталося. Замість цього він довірився лише другові Полу Маркему — колишньому федеральному прокурору штату Массачусетс — і своєму кузену Джозефу Гаргану.
Вони втрьох поїхали на автомобілі назад до мосту Дайк, і Маркем з Гарганом по черзі пірнали у воду, намагаючись дістатися до Копекні, але їм завадила сильна припливна течія.
Гарган і Маркем разом із Кеннеді поїхали до поромної переправи. Вони обидва наполягали, щоб той повідомив поліцію, після чого повернулися на вечірку — однак і самі нікому не розповіли про інцидент.
Оскільки пороми з острова Чаппаквідік уже не ходили, Кеннеді вирішив переплисти 150 метрів через канал до Едгартона. Весь промоклий і виснажений, він доплентався до готелю Shiretown Inn, де зупинився, але замість того, щоб подзвонити в поліцію, піднявся у свій номер, зняв одяг і впав на ліжко. Близько 2:30 ночі він вийшов зі свого номера, щоб запитати в персоналу, котра година, а потім знову повернувся спати.
Наступного ранку начальник поліції Едгартона Джим Арена відповів на виклик про автомобіль у воді поблизу мосту Дайк. Коли Арена прибув до місця події, він спробував доплисти до затонулої машини й зазирнути всередину, але течія виявилася надто сильною.
«Приїхав Джон Фаррар — він був аквалангістом — пірнув під машину й, піднявшись, сказав мені, що там є тіло», — розповідав Арена в програмі BBC Witness History у 2014 році.
«У нього була мотузка, тож ми витягли тіло цієї молодої жінки. І попри будь-які чутки, вона була повністю одягнена. Страшно таке казати, але вона виглядала так, наче була б готова йти на вечірку», — казав він.
Фаррар також зміг дістати з автомобіля сумочку, що належала іншій дівчині «з котельні» — Розмарі Кіо — і це змусило Арену припустити, що загиблою була саме вона.
Начальник поліції подзвонив на дільницю, щоби дізнатися, чи зможуть знайти Кеннеді, і почув у відповідь, що сенатор уже чекає його в офісі.
«Я поїхав назад у відділок, — казав Арена. — Зайшов до кабінету, а там сидить сенатор Кеннеді. Я сказав: 'Мені дуже шкода через міс Кіо', бо думав, що загибла — саме вона. Але він відповів: 'Це була не Розмарі Кіо, а міс Копекне'».
«[Кеннеді] не виглядав травмованим, узагалі. Очі були ясні, поводився нормально. Він не виглядав схвильованим чи як людина під впливом чогось. Звісно, я тоді ще нічого не знав про часову затримку й усі ці подробиці, перш ніж отримав його свідчення», — розповідав він.
Чутки та звинувачення
Від моменту аварії до того, як Кеннеді про неї повідомив, минуло майже десять годин. Арена розповів у програмі BBC Witness History, що хоча було очевидно, що навколо тієї ночі є багато запитань, «щоб висунути комусь обвинувачення, треба було б довести, що було вчинено незаконну дію».
«Іншими словами, що він перевищив швидкість або щось інше спричинило те, що він зʼїхав з дороги й вилетів з мосту — а ми не мали способу це довести», — казав він.
З огляду на те, скільки часу минуло, «алкогольний тест нічого б не довів, тож, по суті, все зводилося до того, що він залишив місце події після завдання тілесних ушкоджень — і на цьому все», зазначав Арена.
У перші дні після аварії новини про інцидент на Чаппаквіддіку були значною мірою затьмарені масовим висвітленням в пресі висадки Аполлона-11 на Місяць і того, як Ніл Армстронг 20 липня 1969 року став першою людиною, яка ступила на його поверхню.
Але інтерес до історії зріс, коли Кеннеді, з шийним корсетом, зʼявився на похороні Копекні через два дні разом із дружиною Джоан. Тіло Копекні доставили до Пенсильванії для поховання без проведення розтину, й дивні обставини аварії та відсутність відповідей почали виходити на перші шпальти газет.
До того моменту, як Кеннеді 25 липня визнав себе винним, преса вже масово прибула в Едгартаун, аби висвітлювати справу. Сенатор отримав умовне двомісячне тюремне ув’язнення та позбавлення водійських прав на рік.
Того ж вечора він виступив у прямому ефірі на національному телебаченні, аби висловити жаль через загибель Копекні та спробувати пояснити свою версію подій і поведінку тієї ночі.
«Немає жодної правди, абсолютно ніякої правди, у поширених підозрах щодо аморальної поведінки — як моєї, так і її - того вечора», — сказав він.
Кеннеді заперечував, що був «за кермом у стані алкогольного сп’яніння», і заявив, що, хоч і був у стані шоку, йому немає виправдання в тому, що він «не повідомив про аварію в поліцію негайно».
«Я був охоплений — скажу відверто — хаотичними емоціями: горем, страхом, сумнівами, виснаженням, панікою, розгубленістю й шоком», — казав він.
Але кілька підозрілих деталей тільки розпалювали чутки.
«Є надто багато моментів, — казав Арена ВВС. — Наприклад, навіть того ранку, коли ми отримали повідомлення про аварію, його бачили в готелі Shiretown Inn, де він зупинився, як він спокійно снідав».
Одна з газет, Manchester Union Leader, стверджувала, що до того, як Кеннеді повідомив поліції, з його кредитної картки було здійснено кілька міжміських телефонних дзвінків. Лунали також звинувачення в тому, що він «просив свого кузена сказати, ніби це він був за кермом, але потім змінив думку», зазначав Сакстон.
«А ще — що він не плив імпульсивно через протоку на материк, а що друзі переправили його човном», — додавав він.
Із часом дедалі більше людей давали свідчення, і зростало враження, що громадськості не розповідають усієї правди. Заступник шерифа Крістофер «Гак» Лук заявив під присягою, що бачив автомобіль Кеннеді з Копекні та самим Кеннеді всередині близько 00:40 19 липня — більш ніж через годину після того, як сенатор стверджував, що авто злетіло з мосту.
А водолаз Джон Фаррар, який підняв тіло Копекні, свідчив, що, на його думку, вона ще жила в повітряній кишені затопленої машини до пів години, перш ніж задихнулася — всупереч офіційному висновку про смерть від утоплення.
Зрештою формальне розслідування не призвело до висунення звинувачень, і справу закрили, але події кинули серйозну тінь.
Сім'я Копекні була спустошена смертю єдиної доньки. Дружина Кеннеді, Джоан, пережила викидень невдовзі після похорону Копекні. Сам Кеннеді зазнав поразки у 1971 році, втративши посаду старшого партійного організатора демократів у Сенаті.
А впродовж наступних років виникало багато теорій щодо самої аварії, її наслідків і причин, через які Кеннеді так довго не повідомляв поліцію. Ці невирішені сумніви стали перешкодою для здобуття ним номінації від Демократичної партії на посаду президента.
Попри це, Кеннеді продовжив роботу в Сенаті США аж до своєї смерті у 2009 році. Його називали «левом Сенату» — одним із найвпливовіших законодавців Демократичної партії, який прославився здатністю досягати компромісів із республіканцями для просування реформ у сферах освіти, імміграції та охорони здоровʼя.
Таємниці навколо трагічної смерті молодої жінки, яка опинилася в центрі інциденту на Чаппаквіддіку, так і залишилися нерозкритими.
«Ніхто вже ніколи цього не дізнається, бо було лише двоє свідків, — сказав Арена. — Одна вже була мертва, а інший — теж тепер помер».
