Наступного дня його розстріляли разом із коханкою Кларою Петаччі, а 29 квітня тіла викинули на площі Лорето у Мілані й дозволили натовпу робити з убитими все, що завгодно. Виплескуючи всю свою лють, люди копали трупи ногами, мочились на них, випускали кулі з пістолета, а один чоловік запхав у горло диктатора дохлого пацюка зі словами: «Ну, кажи тепер свої кляті промови!»

Вдосталь познущавшись з мертвих Муссоліні й Петаччі, натовп повісив їх догори ногами на брамі, де вони провисіли три дні. А потім закопали у безіменній могилі на міському цвинтарі разом з іншими страченими італійськими фашистами.

Дізнавшись про розправу над союзником, Адольф Гітлер через два дні отруївся ціанистим калієм разом зі своєю коханкою Євою Браун й розпорядився у заповіті спалити своє тіло. Фюрер розумів, що по смерті на нього може чекати такий самий сценарій, як і на голову італійських фашистів.

Вже по завершенні війни, на Великдень у квітні 1946 року, троє фанатиків Муссоліні відкопали його тіло й викрали. Поліція швидко знайшла їх, а нова влада довго сушила мізки, що ж робити з останками диктатора — адже історія з незаконною ексгумацією могла повторюватись знову й знову. Врешті 1956 року його дозволили поховати у родинному склепі в місті Предаппіо, а родина Петаччі кілька десятиліть судилась з представниками партизанського руху за убивство Клари — але програла.

Натовп святкує падіння фашизму та зносять і руйнують статую Беніто Муссоліні, липень 1943 року / Фото: DM