— Майже два тижні триває Курська операція. Є якісь, можливо, загальні тенденції, які ви помітили, і готові з нами поділитися? Як це сприймається в російському суспільстві? Воно, звісно, все різне, проте, можливо, є якась загальна тенденція?

— Ось якраз у цьому випадку для різних суспільних груп реакції якраз однакові. Це випадок, коли всі реагують однаково. Усі збентежені, усі розчаровані, усі незадоволені.

Але, напевно, я не правий. Опозиції, звісно, це не стосується. Опозиція натхненна. Якщо до цього здавалося, що Путін перемагає і його режим міцний, то тепер раптом несподівано стає видно, що там у них усе тримається буквально на чесному слові. Ця штука, звичайно ж, надихає опозицію, а всі лояльні групи — і еліти, і пересічні обивателі, — звичайно, збентежені.

Хтось ще зберігає лояльність, видимість лояльності, хтось уже навіть не намагається цього робити. Отже, реакція роздратована: «Якщо, мовляв, не вмієте воювати, годі було й починати. Чого ви тоді взагалі туди полізли? Сиділи б удома». Ось домінуюче сприйняття.

Кремль, звичайно, намагається зробити все для того, щоб знизити значимість того, що відбувається. Особисто кремлівські політтехнологи цим займаються. Вкидають тезу про те, що, «подумаєш, так би мовити, не дуже-то й хотілося». Тобто стратегія лисиці з [байки] Зелен виноград.

Припустимо, ЗСУ захоплюють черговий якийсь населений пункт. Ті тут же починають писати: «Там живе всього, умовно кажучи, 2000 осіб. Ніякого стратегічного значення це не має. Нехай захопили, нам-то яке діло?»

Ця стратегія, насправді, досить збиткова, тому що значна кількість росіян раптом починає екстраполювати це на себе. Умовно, куряни думають: «А що виходить? Українці Курськ захоплять, а москвичі так і будуть казати: „так, подумаєш, яке нам діло“». Так, землі в Росії багато, у принципі, дійсно, можна багато чого віддавати.

І це, звісно, в очах людей підлість, це зрада: «Ви нас втравили в цю авантюру. Ну це ж не наша війна, це ж ваша війна, ви ж її придумали. Ніхто з народом не радився, коли цю війну починав. І ось ви цю війну придумали, нас у неї втравили, обіцяли перемоги. Замість цього ворог нас захоплює, а ви сидите і говорите: „Подумаєш, дрібниці, справа житейська“». Це дуже сильно, звичайно, бентежить людей, дуже сильно їх дратує.