18 листопада 2018, неділя

Як чоловіки стають акушерами

0 коментувати
Як чоловіки стають акушерами
BBC
Чоловікам у Великій Британії вперше дозволили навчатися на акушерок 40 років тому. Але й досі вони складають лише незначну частку в цій професії. Тож коли хлопець-підліток у Бірмінгемі заявив, що хоче стати акушером, з'ясувалося, що він пливе проти течії

Незадовго до пологів Мішель-Ґрейс Особейз прибула в передпологову палату. То була її третя дитина, і жодних несподіванок жінка не очікувала. Проте була одна деталь, яку вона зовсім не передбачила.

Поки її супроводжували до ліжка вздовж бірюзового бездоганно чистого лінолеуму, 28-річна Мішель-Ґрейс помітила, що один з працівників пологового відділення вирізнявся поміж решти. В усіх розуміннях.

Метр дев'яносто заввишки, широкоплечий колишній реґбіст і, на відміну від 99,6% зареєстрованих у Британії акушерів, чоловічої статі.

Мішель-Ґрейс (сама медсестра) знала, що бувають акушери-чоловіки. Але чомусь не очікувала, що зустріне одного з них, особливо того дня.

Інша акушерка представила їй молодого чоловіка в білому халаті. Його звали Ділан Чавен, і він проходив студентську практику тут, в університетській лікарні Луїшема, у південному Лондоні.

Чи не заперечує Мішель-Ґрейс проти того, що в неї прийматиме пологи студент, спитала старша акушерка. До того ж студент чоловічої статі?

Мішель-Ґрейс поглянула на Ділана. У ньому було щось невловне, теплота у виразі обличчя, і їй це сподобалось. "Я вирішила спробувати", - згадує вона.

Мішель-Ґрейс та Ділан
BBC

На британському сайті Mumsnet, присвяченому народженню й вихованню дітей, виникла дискусія під заголовком: "Чоловіки-акушери — чи можна відмовитися?"

"Мені дуже некомфортно від думки, що пологи в мене прийматиме чоловік, — скаржилась авторка посту. — Хоч я й розумію, що це неполіткоректно з мого боку".

У коментарях люди висловлювали співчуття. Багато хто розумів, що має на увазі ця матуся, але здебільшого її запевняли, що професіоналізм та емпатія важать набагато більше, ніж стать людини. Та й хіба серед акушерів-гінекологів так мало чоловіків? Ще одна користувачка розповіла, що в неї перед пологами були такі самі побоювання, та "коли я почала народжувати, вже було абсолютно пофіг, хто мені "туди" заглядає".

Та все ж Ділан розуміє — не всі матусі погодяться народжувати дитину під наглядом акушера. Якби Мішель-Ґрейс відмовилася від його послуг, він би не образився.

За два роки, відколи почалося його навчання, 20-річний Ділан встиг прийняти пологи в сотень породіль, а відмовилися від його послуг лише сім жінок. Це не так багато, думає він. І не бере близько до серця.

Натомість, коли таке стається, він знаходить інший спосіб бути корисним. Наприклад, приготувати жінці чашку чаю чи кави й залишити біля дверей палати.

Ділан навчається в Школі медсестер і акушерів імені Флоренс Найтінґейл при Королівському коледжі (Лондонський університет). Він — єдиний чоловік у своїй університетській групі, решта 95 — студентки (інший хлопець-студент залишив навчання через кілька місяців після початку). На заняттях його навчили, що завдання акушера — передусім підтримувати жінок і давати їм змогу робити власний вибір. Цю настанову Ділан сприймає дуже серйозно.

"Я не хочу, щоб через мене якась жінка опинилася в ситуації, коли вона погоджується бути під наглядом акушера, але при цому їй дуже некомфортно", — пояснює він.

Для більшості матусь його стать не становила проблеми. Декому навіть подобалось таке нововведення. "Це так незвично", — сказала одна породілля своєму партнерові (пара представилася Ділану словами: "Ми, напевно, хіпі"). А Ділану жінка сказала: "Я всім друзям розкажу, що в нас був акушер".

Якось уночі в однієї жінки почалися сильні перейми, і в пологовій палаті вона вперше помітила Ділана.

"О Господи!— вигукнула вона. — Ви чоловік".

"Ага, — кивнув Ділан, — уявляєте?"

Між ковтками знеболювального газу та повітря породілля розповіла йому, як їй полегшало від того, що нарешті розпочалися пологи. Упродовж довгих годин перед світанком Ділан перевіряв частоту серцебиття плода на КТГ-моніторі. І розмовляв із жінкою своїм ніжним заспокійливим голосом.

Його нічна зміна закінчилася, настав час передавати її команді, що заступала вранці. Ділан став прощатися. "Будь ласка, залиштеся, — попросила його жінка. — Не йдіть".

Ділан Чавен в університетській лікарні
BBC

Ніхто не очікував, що він стане акушером, — ані його сім'я, ані друзі, а найменше — він сам.

Він виріс в Акокс-Ґрін, районі Бірмінгема, і майже не мав справи з дітьми. Сестра й кузени були старшими за нього. Медиків у родині теж не було. Його батьки, мігранти першого покоління з кенійського індійського поселення, створили власний друкарський бізнес з нуля, тобто з сарайчика в саду.

Улюбленими предметами Ділана в школі були мистецтво і політика. У баскетбол він грав так само добре, як і в регбі. Вони зі старшою сестрою першими в родині збиралися вступати до університету, і Ділан завжди думав, що він вчитиметься на юриста чи, може, філософа.

Одного дня, у період між першим і другим рівнями іспитів на атестат зрілості, 15-річний Ділан гортав стос університетських рекламних проспектів, і один з них розгорнувся на сторінці про курси акушерів.

Ділан пожартував про це з мамою. А що, як йому піти вчитися на акушера? Це дуже смішно буде?

"Шукай далі", — порадила йому мама.

Але позбутися тієї думки він уже не міг — так міцно вона засіла йому в голові.

Ділан Чавен в університетській лікарні
BBC

Слово "midwife" (акушерка) походить із давньоанглійської мови. "Mid" означає"із", а "wif" — "жінка". Тобто акушерка — це людина (не обов'язково жіночої статі), яка допомагає матерям, що народжують. Але протягом багатьох століть здавалося немислимим, що таку роботу може виконувати чоловік.

У XVI столітті почали з'являтися "чоловіки-акушерки" — попередники акушерів-гінекологів. Шотландський хірург Вільям Смеллі удосконалив хірургічні щипці й написав підручник для акушерів, який швидко здобув популярність. Але виник гендерний поділ між акушерами-гінекологами (на тому етапі гадали, що ними будуть чоловіки) і акушерками (вважалося, що ними мають бути жінки).

Закон про акушерство 1902 року заборонив жінкам працювати акушерками без ліцензії. Та оскільки вважалося, що цю роботу завжди виконують лише жінки, знадобилася поправка від 1926 року, щоб закрити лазівку, і заборонити працювати акушерами і чоловікам без ліцензії. А 1951 року Закон про акушерок взагалі заборонив чоловікам працювати на цій посаді.

Але після Закону про запобігання статевій дискримінації від 1976 року і всупереч опору Королівського коледжу акушерок (RCM) група медбратів почала відстоювати право здобувати професію акушерок.

Під тиском уряд дозволив чоловікам навчатися на акушерів за двома експериментальними програмами. Одна з них діяла в Ізлінгтонській школі акушерства у північному Лондоні з 1977 року, друга — в Школі акушерства Форт-Веллі в шотландському місті Стерлінг.

Однак студенти-чоловіки, які закінчили ці курси, все одно не могли працювати в пологових відділеннях за межами установ, де проходили експериментальне навчання. З цим зіткнувся Пол Льюїс (один з перших чоловіків, що записався на курс в Ізлінгтоні), коли після випуску 1980 року спробував влаштуватися на роботу акушером у лікарню.

"У заяві я не написав "Пол Льюїс". Я написав "П. Льюїс". І отримав листа: "Шановна пані Льюїс, з радістю запрошуємо вас на співбесіду". А коли виявилося, що я чоловік, вони перелякалися". Йому запропонували роботу у відділенні інтенсивної терапії новонароджених — не в пологовому.

Зрештою усталені схеми переглянули. Стало "загалом прийнятним", щоб чоловіки ставали акушерами (хоча спочатку існувала умова, що працюватимуть вони з напарницями). А вже Наказ про запобігання статевій дискримінації (акушерок) 1983 року зняв гендерні обмеження в цій професії.

Попервах чоловіки майже не досягли прогресу. Станом на початок 1987 року було лише шість сертифікованих акушерів, за даними пана Льюїса, який став професором акушерства в Борнмутському університеті.

Загалом поширеною була ідея, що чоловік насправді ніколи не зможе зрозуміти, як народжується дитина. Невдовзі після внесення змін до закону на першій сторінці "Журналу акушерок" (Midwives' Journal) надрукували фото чоловіка, який тримає на руках немовля, і заголовок "Чоловіки-акушерки: поняття несумісні?" Також посприяла цьому думка французького акушера-гінеколога Мішеля Одена про те, що чоловікам слід триматися подалі від пологової палати (байдуже, лікарі це чи батьки).

1985 року пан Льюїс відвідав обов'язкові тижневі курси підвищення кваліфікації акушерок при Ексетерському університеті. На той час він працював у пологовому відділенні лікарні Королівського коледжу, де мав усебічну підтримку своїх колежанок. Та коли він прийшов на реєстрацію, йому сказали: "Ви помилилися. Це курс для акушерок".

Йому виділили окрему кімнату, але ванною і кухнею він користувався спільно з трьома акушерками. Ті нарікали на його присутність і просили, щоб його перевели. Льюїс не хотів поступатись, але на тому курсі йому було дуже самотньо: "Багато часу того тижня я провів наодинці з собою".

Мішель-Ґрейс та Ділан
BBC

Мішель-Ґрейс лягла на ліжко, а Ділан тимчасом підготувався сканувати її матку. Дитина лежала не головою донизу, а боком.

Він запевнив Мішель-Ґрейс, що руки в нього теплі. І попросив її сказати, якщо раптом натисне занадто сильно.

Сканер стрекотів і клацав, поки Ділан водив ним по животу. "Мабуть, малюк хоче зі мною погратися", — пожартував чоловік. На тому етапі поперечне розташування дитини не було причиною для хвилювання. І справді, через три дні Мішель-Ґрейс народила здорового малюка, Джейсона.

Свій спосіб спілкуватися з пацієнткою біля пологового ліжка Ділан почав шукати досить рано. Після іспитів на атестат зрілості він пішов працювати волонтером у Бірмінгемську жіночу лікарню — допомагав матерям та їхнім рідним заповнювати анкети про відчуття під час пологів у післяпологовій палаті.

Мішель-Ґрейс та Ділан
BBC

Усе це було для нього в новинку: ейфорія, знервованість, значущість цього моменту в житті людей. Було таке відчуття, що він потрапив у дуже доросле середовище. Тому Ділан прагнув виконувати роботу гідно, на рівні дорослого.

Опитування мало забирати від 10 до 15 хвилин, не більше. Але Ділан 45 хвилин присвятив розмові лише з однією парою. А коли закінчив ставити запитання, мати спитала, чи не хоче він потримати малюка.

Він уперше тримав новонародженого. "Його шкіра була ніжкою і гладенькою, я ніколи такої не торкався. Ті крихітні щічки... Я тримав немовля і переживав щось неймовірне".

Тоді Ділан зробив остаточний вибір своєї кар'єри.

Коли він повідомив батькам, ким хоче стати, вони підтримали його рішення. Їхній бізнес завжди був хитким, а на противагу до нього, робота акушера здавалася стабільною.

Але дехто зі шкільних учителів висловив сумнів. Хіба це не дивне рішення? А у спілкуванні з деякими друзями він цю тему узагалі оминав.

Коли почалися заняття в Королівському коледжі, спочатку було страшнувато заходити в лекційні аудиторії та бачити, що, крім нього, інших чоловіків немає.

Студентки курсу захоплювалися ним. "Я думаю, всім кортіло дізнатися, чому я вибрав цей курс, — згадує Ділан. — Бо майже завжди їх об'єднувало те, що це курси для жінок і присвячені вони жінкам".

Проте одногрупниці прийняли Ділана. Він сподівався, що майбутні пацієнтки так само його приймуть. Невдовзі студентська практика закінчиться, і почнеться справжня робота.

Білл Віз
BBC

Білл Віз називає це своєю "кризою акушерського віку".

Ближче до 45 років він змінив безліч місць роботи: працював менеджером у барі, речником у ЗМІ, кінопродюсером. Пережив вигорання. Йому хотілося робити щось насправді значуще, щось важливе для світу і для нього самого. Але він достеменно не знав, як цього досягти.

Друг, який працював консультантом із пошуку персоналу, порадив йому згадати моменти життя, що закарбувалися в його пам'яті, як такі, що викликали в нього ентузіазм. І він згадав — як у молодості дві подруги одна за іншою попросили його бути присутнім під час пологів.

Перша подруга з великим животом покинула бойфренда, який бив її і знущався. Другою була сусідка, яка щойно вигнала чоловіка.

Обидва випадки справили на нього незабутнє враження. "Підтримка, яку я міг надати як друг і захисник, неймовірно зворушила мене", — пригадує Біллі. Також не забув він, як його вразив професіоналізм акушерок — за допомогою правильно дібраних слів вони змогли перелякану, сердиту й не готову допомагати матусю-підлітка спокійно провести крізь увесь процес пологів.

Але в ті часи ця кар'єра здавалася йому недосяжною. То були 80-ті роки. У фільмах зі сценами в пологових будинках татусі все ще нервово міряли кроками простір перед дверима палати чи для заспокоєння курили сигари.

"Мій мозок тоді навіть не міг сприйняти думку про те, щоб я став акушеркою, — ділиться Білл. — Я та світ ще мали здолати певний шлях для розуміння гендерної рівності на роботі й розподілу гендерних ролей, у нас зі світом була ще тільки попереду".

Білл Віз
BBC

У 2013-му, коли він нарешті подзвонив в університет і вголос промовив: "Я хочу бути акушером", — він очікував, що його піднімуть на кпини чи кинуть трубку.

Але цього не сталося. І невдовзі він вже слухав курс у Королівському коледжі Лондона, на рік раніше за Ділана. Цього року, коли йому виповниться 50 років, Білл нарешті отримає диплом.

Не завжди було легко. Як і Ділан, він єдиний чоловік на своєму курсі, а через свій вік вирізняється ще більше. "Дуже впадаю в око", — каже він.

Як старшого чоловіка з бородою, його часто приймають за лікаря (Ділан, хоч і на 30 років молодший, каже, що з ним таке теж трапляється). Та все одно Біллі неприємно чути, коли ставлять під сумнів його право на роботу, яку він так любить. "Тут уже на собі відчуваєш, як воно тим жінкам, які хочуть рівності в залах, де засідає рада директорів", — визнає чоловік.

Неприйняття з боку пацієнток теж дошкуляє. "За емоційними відчуттями це можна порівняти з тим, як тебе кидають на побаченні наосліп, коли ще навіть не було самої зустрічі", — розповідає Білл.

Але таких випадків менше, ніж він очікував. Білл навчився не робити заздалегідь припущень щодо того, які жінки погодяться на його догляд, а які — ні. І зрозумів, що насправді важливо знати свою справу і вміти підтримувати. "Будьте добрими, і вас здивує, як багато людей вдячно це приймуть".

Білл Віз з колегами
BBC

Коли Ділан прийшов на першу зміну в пологовій палаті, в реєстратурі не знали, що з ним робити. "Вони такі: "Добре, але ми не можемо вас відвести в роздягальню для інтернів-акушерок, бо вона жіноча".

За десять хвилин він став свідком першого народження дитини.

Вийшовши з чоловічої роздягальні, він почув від лікаря, що акушерка, до якої його прикріпили, пішла на кесарів розтин. Йому було наказано не відходити від неї ані на крок, тож він виконав інструкцію.

Роботи для нього було небагато. Все минуло швидше, ніж він встиг це усвідомити. Але грандіозність усієї процедури його вразила: "Ого, це ж справді народжується дитина".

Невдовзі Ділан уже допомагав при перших пологах. Він саме обідав у ординаторській, коли йому наказали кидати все і йти. Породілля народжувала четвертого малюка, і на той час, коли Ділан прибіг у палату, дитина вже майже була готова з'явитися на світ. Він довго вовтузився зі стерильними рукавичками й ледве встиг їх натягнути.

Ділан Чавен
BBC

Він узяв руками голівку немовляти, і старша акушерка притримала її своїми руками, показуючи, як це робити, скеровуючи. Ділан рознервувався — а що, як він занадто сильно тисне?

А наступної миті вже тримав на руках малюка.

Першим завданням було витерти дівчинку. "О Господи, — подумав він. — Я обтираю новонароджену. Мої руки першими торкаються цієї дитини".

Він швидко навчився перевіряти пульс дитини в утробі й давати жінці вказівки під час пологів, коли вона тужиться. Не менш важливо, що він також навчився вибудовувати зв'язок із жінкою, щоб вона почувалася в безпеці.

Спершу його лякала інтимність внутрішніх оглядів (коли акушерка вставляє пальці в рукавичках у шийку матки й перевіряє хід пологів). І досі лякає, бо частково це пов'язано з його статтю. "Але я поступово навчився робити це, не думаючи про сам перебіг догляду, і тепер це стало повсякденністю".

grey_new
BBC

Сходження чоловіків до акушерства

  • Ділан тепер не такий самотній у професії, яким свого часу був Пол Льюїс. За даними Ради з питань медсестринства та акушерства, станом на кінець березня 2017 року з 43 168 зареєстрованих у Британії акушерів 188 становлять чоловіки. Але все одно це крихітна частка — 0,4% від загальної кількості.
  • Співвідношення чоловіків і жінок-акушерок трохи вище — з 9 260 студентів і випускників програм акушерства в 2015-2016 роках 105 були чоловіками. Протягом останнього десятиліття, згідно з даними Управління статистики вищої освіти, пропорція в 1,1% залишалася більш-менш сталою.
  • Серед 450 акушерок, що працюють на постійній основі в лікарняному трасті Національної служби охорони здоров'я Британії "Луїшем-Ґрінвіч", є троє чоловіків, один із них - голова акушерського відділення, Джузеппе Лабріолу.
grey_new
BBC

Спочатку Ділан боявся, що реакція партнерів-чоловіків на нього буде неоднозначною. "Я чудово розумів, що татусі можуть реагувати на мене дивно, — розповідає він. — Вони бачать, що їхні дружини стають усе вразливішими, і можуть стривожитися через те, що їх доглядає акушер".

Тож Ділан зробив усе можливе, аби залучити чоловіків до процесу й дати їм пересвідчитися, що під час пологів стать залишається поза межами.

Однієї ночі після епідуральної анестезії жінка, за якою доглядав Ділан, заснула. Але її партнерові не спалося. Тож вони з Діланом розговорилися. Про футбол.

Як виявилося, батько — фанат "Арсеналу", а Ділан уболіває за "Тоттенгем", північнолондонських супротивників. Футбольні балачки затяглися до світанку, а коли матуся прокинулася, то приєдналася до них (теж була прихильницею "Тоттенгема"). Обоє сказали, що мають ще вирішити, за яку команду вболіватиме їхня дитина. Сім'ї чоловіка й дружини здавна підтримували свої команди. Тож розмова плавно звернула на сім'ю, не лише їхню, а й Діланову. А за вікном уже сіріло.

І тут у жінки почалися перейми. Розмови про футбольні матчі й родичів припинилися вмить. Усі зосередилися на роботі. А на той час, коли дитина з'явилася на світ, між Діланом і новоспеченими батьками вже утворився міцний зв'язок.

Ділан Чавен
BBC

Акушерство — робота, що вимагає багато часу й зусиль. Годин багато, а платня низька, бо підвищення в публічному секторі заморозили. Однак Ділан ні про що не шкодує.

А втім, коли він знайомиться з новими людьми (зокрема потенційними партнерами), постає запитання, якого хлопець намагається уникати якомога довше. "Чим ти заробляєш на життя?"

І не те щоб йому не подобалося це обговорювати. Просто, коли піднімається ця тема, то з'являється відчуття "масивного і незграбного слона в кімнаті". Тобто очевидної проблеми, на яку дотепер ніхто не звертав уваги. І люди хочуть про це говорити.

Особливо жінки, які ще не народжували. "Багато жінок часто мене питають у таких випадках: "А на що це схоже?" Тієї миті вони гостро усвідомлюють, що рано чи пізно в їхньому житті може статися така величезна подія".

А от чоловіки його віку, навпаки, не замислюються над батьківством, каже Ділан. "Вони думають: "Якось воно буде, коли надійде час".

Те, що Ділан пішов навчатися на акушерку, допомогло йому стати зрілою людиною — так вважає він сам. Він дуже змінився відтоді, як йому виповнилося 18 років.

А всю свою важку працю і понаднормові години Ділан вважає привілеєм. "Це той бік життя, якого я міг взагалі ніколи не побачити, — каже він. — Це цілий світ, якого я б нізащо не помітив".

Фотографії Філа Кумза

«Діалоги про майбутнє»

НВ представляє: «Діалоги про майбутнє» з Уільямом Тейлором, Павлом Шереметою і Дмитром Кулебою.

Київ-Вашингтон-Брюсель
Яке місце займає Україна у цьому трикутнику? Якою нашу країну бачать у Європі та США?

Відвідати лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Країни ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: