«Небезпечна ситуація». Що відбувається у Грузії зараз, на 14-й день протестів, коли настане пік і яку провокацію готує влада
Головна редакторка JamNews Маргарита Ахвледіані в інтерв'ю Radio NV — про 14 днів нової хвилі протестів у Грузії, президентські вибори та провокацію, яку готує влада.
— Як грузинське суспільство відреагувало на ситуацію в Сирії і на те, що російський диктатор Володимир Путін ніяк не зміг захистити свого протеже — сирійського диктатора Башара Асада? Чи була якась екстраполяція ситуації в Сирії на те, що може статися з владою Грузії, яку підтримує Росія?
— У нас сьогодні настільки тривожна, важка, я б сказала, небезпечна ситуація, що трошки не до Сирії. Я б не сказала, що Сирія, його втеча, підтримка Росії, навіть попри цей аспект, який є актуальним для Грузії, усе-таки далеко не на перших рядах порядку денного грузинських медіа та суспільства.
Але якщо говорити про те, що сьогодні обговорюється, зокрема є лінія тривоги, що тепер, коли Росія втратила Сирію, може виявитися, що вона з подвоєною енергією звернеться до Південного Кавказу, до Грузії зокрема. Що це може стимулювати її до ще більш активних дій для запобігання подібного розвитку подій у Грузії, і у Вірменії теж, наприклад. Така лінія занепокоєння теж присутня.
— Який вигляд має ситуація з протестами, з їхніми розгонами на сьогоднішній ранок? У Грузії вже з’явилися люди, яких ми в Україні називали тітушками — якісь бандюки, що діють за указом влади, б’ють протестувальників і намагаються залякати. Можете описати ситуацію, як це виглядає зараз?
— У нас сьогодні 14-й день протесту — як ми вважаємо, нового етапу протесту, який розпочався від 28 листопада, коли наш так званий прем'єр оголосив, що зупиняє процес інтеграції Грузії до ЄС до 2028 року. Оскільки протести тривають з різних приводів довго, але це одна з найбільших хвиль.
Останні два дні протест проходив досить мирно, як у Тбілісі, так і в інших місцях. Він завжди був мирним з боку протестувальників — я маю на увазі з боку спецпризначенців і тітушок, як ви сказали, абсолютно правильно. Це слово важко вимовляється в грузинській мові, проте увійшло в наш щоденний репертуар.
Протягом двох днів тривали масові напади, побиття, були побиті громадяни, які були в спеціальних масках, зі свистками або якимись впізнаваними предметами, що ти учасник протесту.
Особливо жорстоко було побито знімальну групу телеканалу. Жінку репортера схопили за волосся, вдарили головою об машину, скинули на землю і били ногами. І що найгидкіше у всій цій ситуації? МВС мало не щодня звітує, і Служба безпеки, про те, скільки людей уже затримано (уже понад 400), понад 30 ідуть у кримінальних справах за якісь напади й порушення. Але досі, незважаючи на вимоги всіх правозахисних організацій, медіа, міжнародних структур, жодну людину не оголошено як заарештовану, затриману, хоча б підозрювану в цих моторошних нападах. Коли говорять про черговий список затриманих, там навіть немає такої графи — затриманих нападників на протестувальників.
Наразі найтривожніша звістка надійшла від Служби держбезпеки вчора ввечері. Я б це кваліфікувала як спробу залякування протестувальників. Вони зробили заяву, що нібито якісь деструктивні сили, які підтримують ззовні, готують велике загострення і хочуть, щоб загинули люди. Щонайменше дві-три особи, йдеться в заяві. Згадуються ці люди в масках без розпізнавальних знаків, але знову немає ні найменшого повідомлення про те, що когось затримали, підозрюємо. Те, що поліція була присутня на місці кількох побиттів і не втручалася, це видно на відеокадрах, теж ніяк не фігурує ні в заявах, ні в якомусь практичному житті.
— Я пам’ятаю, що подібне відбувалося в Україні взимку 2013−14 року. Якісь люди коментували ситуацію або навіть якихось начальників із постів знімали. У Грузії цього немає. Влада каже: «Ми цього не бачимо — значить санкціонуємо, так і буде, ви повинні боятися». Так виглядає ситуація?
— Не зовсім так. Вони заявили все-таки, зокрема на рівні правлячої партії та силових структур, що це огидно, що відбувалося, і порушили дві кримінальні справи. Вони приписують, що ці групи створені з боку якихось протестувальників, що саме вони влаштували ці таємні угруповання, які нападають на людей. Вони перекручують ситуацію, говорять про неї, але перекручують.
— Протестувальники самі на себе напали для дискредитації влади. Ця теза нам теж знайома.
— Абсолютно, ми тут зовсім з глузду з'їхали. Мало того, що нас б'є спецназ під час розгонів, так ми ще вирішили і самі себе відлупцювати.
— Влада каже, що до 14 грудня вони комендантську годину оголосять. Що вони можуть зробити?
— Така інформація вчора в медіа пройшла — нібито хочуть оголосити комендантську годину. Але я б не сказала, що це актуально, моя точка зору. 14 грудня — це день виборів. У нас вибори не всенародні — перший раз цього року президента обирає комісія виборників. І оскільки опозиція бойкотує парламент, це означає, що в колегії виборників буде тільки керівна партія.
Вони вже представили кандидатуру людини, колишнього футболіста, у якого немає освіти, він відомий постійним використанням лайки і нездатністю висловити думку. І ця людина буде президентом, з їхньої точки зору.
Але 14 збереться колегія, яка буде його обирати або призначати. Протест із цього приводу буде. Але головні події будуть не 14, а 29 грудня, коли вже правляча партія призначила день інавгурації. Вони не сумніваються, що не буде другого туру.
День інавгурації означатиме, що офіційно закінчаться повноваження нинішнього президента Саломе Зурабішвілі. А сьогодні у нас єдина конституційна правова сила, яка стоїть люто на захисті проєвропейського курсу, — це саме Саломе Зурабішвілі. Вона вже оголосила, що 29-го не піде з посади, поки не буде нових парламентських виборів, поки не буде обрано новий парламент і новий легітимний уряд.
Але заявити — це одне, а 29-го офіційно набудуть чинності повноваження нового президента, і ось тоді що відбуватиметься? Як її будуть виганяти з президентського офісу або що буде до цього моменту відбуватися? Це буде найважче, це дуже важкий Новий рік. Тим паче, що президентський офіс рік за роком це центр новорічних урочистостей у Тбілісі, він розташований саме там. І вже зараз усе перегороджено навколо, встановлюють із гарячковою швидкістю так зване новорічне село навколо.
До речі, поставили якийсь поїзд, із чотирьох вагонів, просто перед вікнами Саломе Зурабішвілі. Учора вона з цього приводу написала в соцмережах: «Поїзд поставили. Ну-ну, подивимося, хто на ньому поїде».
— І як далеко він їхатиме?
— Так-так (сміється — Ред.).
— Про ялинку — це ще одна паралель, яку ми бачимо з подіями в Україні 2013−14 року, вже вибачте. Пам’ятаю, що грузини не проводять аналогій з українським Майданом або з Революцією троянд, яка була в самій Грузії. Проте за подіями і справді у нас в Україні у багатьох є відчуття, що ті ж російські технологи зараз перебралися в Тбілісі. На каркас ялинки повісили портрети журналістів, яких було побито, зараз уже поліція їх зриває. Ба більше, оточили каркас ялинки і не пускають туди жодних мітингувальників. І прем'єр сказав: «Ухвалять закон, який забороняє на протестах носити маски, елементи одягу, що закривають обличчя». В українській версії було заборонено ходити в касках. Будівельна каска означає, що ти порушник. У нас був флешмоб, коли люди виходили і в них були каструлі на голові. Чи справді готуються заборонити закривати обличчя і носити якісь елементи самозахисту?
— Ба більше, вони взагалі заявили, парламент же в їхніх руках… У нас сьогодні парламент нелегітимний, однопартійний, вони ухвалюють самі рішення, опозиція його бойкотує. Навіть не соромлячись, спікер парламенту заявив: «Ми маємо можливість ухвалити цей закон до кінця тижня». Тож чекаємо.
Вони збираються заборонити (вже є законопроєкт у парламенті, як ви сказали) будь-які предмети, що закривають обличчя, а також заборонити використання феєрверків. Феєрверки стали основним, єдиним, може, навіть знаряддям протестувальників. Тому що коли нас труять газом і збивають з ніг водометами, єдине, що ми можемо робити, — масово пускаємо феєрверки в їхній бік. Виглядає абсолютно містично, Тбілісі в цей час оповитий димом від газу і в ньому вибухають феєрверки. Видовище, як кажуть західні репортери, дуже красиве. Перебувати там нікому не рекомендую.
Щодо схожості з Майданом. Я згодна з вами, кроки, які робить влада, вони буквально повторюють, до смішного, до дивного, те, що відбувалося під час Майдану в Україні. Просто коли я кажу про те, що це не має відношення, я говорю про наше розуміння ситуації, з цього боку.
Тут інший контекст, це взагалі не революція, тому що у нас у Конституції, трясця, написано, що будь-який правитель Грузії зобов’язаний зробити все, щоб забезпечити її інтеграцію в ЄС і євроатлантичні структури. Яка може бути революція, коли ми намагаємося захистити власну Конституцію? Тут ідеологічно і за змістом, за всім настроєм зовсім інший контекст.
Але нас наполегливо заганяють усіма своїми діями в цей формат — нібито ми революція. Хоча революція — це вони, які фактично нищать Конституцію.
Ситуація з ялинкою взагалі не така. Вони поставили навколо ялинки паркан, там фотографії далеко не тільки побитих журналістів. Там уже досить багато людей — рахунок іде до сотні, які абсолютно страшно були побиті. Просто учасники протесту: водії автобусів, працівниця аптеки, вчитель. Абсолютно звичайні люди, які брали участь і потрапили під роздачу спецназу. У більшості переламані лицьові кістки, зламані щелепи, розбиті кістки очних ямок, зламані носи просто масово — це цілковитий кошмар. Одна з постраждалих — балерина, вона учасниця протесту, але не робила нічого, теж опинилася в такій важкій ситуації.
Цих фотографій дуже багато, їх збільшують, розвішують на ялинці. Учора поставили паркан навколо неї, — на паркані розвісили теж. Досі це було так, що вночі або вранці приходять спецслужби, служба очищення знімає [фотографії]. Увечері приходять протестувальники — вішають. Учора повторилося те саме, тільки на паркані.
— «Эхо Кавказа» повідомляє, що і лідерам, і членам якихось опозиційних партій, журналістам, різним людям, які беруть активну участь у захисті Конституції, почали надходити якісь анонімні дзвінки з погрозами, що когось привезуть із перебитими ногами або зламаними ногами. Наскільки масове явище ці телефонні погрози, що про це говорять?
— Ми це проходили навесні, коли ухвалювали закон про іноземних агентів, тоді це було просто масово. Я, наприклад, перестала відповідати на телефон, якщо дзвінок був невпізнанний.
Журналістам особливо складно, ми попереджали, писали в соцмережах і на сайтах: якщо хочете з нами поговорити, спочатку надішліть меседж і скажіть, хто ви, потім я відповім на телефон. Це мало дуже масовий характер. І найжахливіше — зараз це повторюється. Був перепочинок, влітку не було дзвінків, зараз повторюється, поки що не в такому великому обсязі.
Але ж тут важливий сам принцип, а не кількість дзвінків. Можливо, що їх стане більше. Найважче те, що часто дзвінки надходять не самим журналістам, активістам або правозахисникам. Це було б простіше. Наприклад, мені простіше перенести, якщо мені телефонують, я взяла слухавку, мене лають або погрожують. Страшніше, коли дзвонять твоїй бабусі, твоїй мамі, або коли дзвонять тобі і кажуть, що ноги переламають не тобі, а називають номер школи, де навчається твоя дитина, і кажуть, що ти зустрінеш дитину сьогодні ось у такому вигляді.
Ось це дуже важко перенести. Це справді вибиває з колії і спонукає людей до якоїсь такої не паніки, напевно, але до стану, коли увага і концентрація переходять в інший бік. Не в спробу домогтися повернення країни в нормальне русло життя, а в якийсь інший.
Це роз'єднує людей, багато хто починає хоча б підсвідомо думати про захист своєї сім'ї більше, ніж про щось інше. Вони намагаються досягти саме такої мети цими мерзенними випадами.
