«Небагато країн були готові на це». NYT із захопленням розповідає про останню операцію української розвідки в Афганістанi
Мало країн були готові здійснити рятувальні місії в Афганістан відтоді, як американські військові залишили країну, захоплену бойовиками ісламістського руху Талібан. Проте Україна зробила це.
Україна 23 вересня врятувала ще майже 100 осіб із захопленого талібами Афганістану. Газета The New York Times публікує в ці вихідні матеріал, в якому із захопленням розповідає про хід останньої операції української розвідки в Афганістані. НВ пропонує ознайомитися з його переказом.
Уранці 16 вересня співробітники Головного управління розвідки Міноборони України готувалися до відльоту в Кабул, звідки мали евакуювати майже 100 людей — українців та афганців, які перебувають у зоні ризику. Вони здійснювали подібні рятувальні місії з моменту захоплення столиці Афганістану талібами, проте ця була першою, відколи американські війська залишили країну.
Перед відправленням до Афганістану команда українських військових зібралася у коло біля аеропорту Бориспіль. Вони передавали один одному пляшку віскі — своєрідний ритуал, що мав би заспокоїти нерви.
Перед посадкою на літак старший офіцер повідомив главі ГУР Міноборони Кирилу Буданову про гарантії від талібів: мовляв, літак може приземлитися в міжнародному аеропорту Кабула та залишитися там, поки евакуйовані сідають на борт, а потім безпечно вилетіти — процес мав зайняти кілька годин.
«Ви їм вірите?» — запитав бригадний генерал Буданов.
Зрештою для повернення команди до Києва знадобиться сім днів, дві поїздки в Кабул і нервові переговори з талібами. Українці евакуювали 96 людей, зокрема групу студентів університету, спонсорованого Ватиканом, і трирічного хлопчика, пораненого під час теракту в кабульському аеропорту минулого місяця.
Переговори з талібами
Як пише газета, бойовики неодноразово змінювали умови угоди про евакуацію.
Тільки-но український літак приземлився в Кабулі 16 вересня, представники талібів заявили, що не дозволять евакуйованим сісти на борт без письмового звернення українського уряду на адресу «Ісламського емірату Афганістану».
За словами Буданова, це можна трактувати як акт визнання їхнього уряду, що українська сторона категорично відмовляється робити.
Літак повернувся до Києва, перш ніж знову вилетіти до Кабула 19 вересня. Військові чекали, поки команда на місцях та офіційні особи в Україні вели напружені переговори з чиновниками Талібану.
«Найбільша складність полягала в тому, що не було ієрархії влади. Кожна людина, яка має бодай якусь ознаку свого статусу, впевнена, що вона знає, що є найкращим. На вирішення кожного питання пішло багато часу», — сказав один із українських офіцерів, які брали участь в операції, на умовах анонімності.
Навіть, на перший погляд, незначні розбіжності могли зруйнувати всю місію. Українці створили друкований список імен евакуйованих, де кожна родина була виділена різним кольором. Талібан відмовився прийняти його, вимагаючи лише чорно-білу роздруківку. Пізніше її надіслали лише у цих двох кольорах.
Буданов каже, що попри вихід американських віськових із Афганістану, українська місія триває.
«Більшість країн Заходу, на мою думку, не зроблять чогось, якщо це небезпечно. Ми живемо з війною сім років, тому наше розуміння того, що є небезпечним, трохи інше», — заявив він.
Напоготові до евакуації
Українська команда провела чотири дні та ночі на чартерному комерційному авіалайнері. Інколи її лякали незрозумілі звуки стрілянини, що лунали біля літака. Для евакуйованих цей період був стражданням. Майже тиждень вони прибували щодня о шостій годині ранку, сподіваючись сісти на рейс, й чекали в аеропорту майже 12 годин, перш ніж залишити його розчарованими.
Один з евакуйованих, 36-річний чоловік, який відмовився назвати своє ім'я, оскільки працював в афганських спецслужбах і навчався у США, сказав, що представники талібів двічі телефонували йому та погрожували. Він розповів, що змінював місцезнаходження кожні 24 години з міркувань безпеки, і боявся, що його впізнають щоразу, коли їхав до летовища з надією потрапити на український рейс.
Українські офіцери розповіли, що рятувальна місія ледь не зірвалася у середу ввечері, за день до евакуації. Тоді співробітники служби безпеки в аеропорту заявили, що літак має вилетіти за 30 хвилин без евакуйованих, інакше його візьмуть під контроль.
Українські чиновники не повідомляли подробиць про те, як вони вирішили це питання, однак послалися на допомогу Туреччини, Пакистану та Катару, а також Валі Монавара — посла в Україні від попереднього уряду Афганістану.
«Надія на втечу»
Врешті-решт евакуація вдалася: увечері 23 вересня літак із українцями та афганцями приземлився у Києві, а політ став «несподіваним рятувальним кругом після того, як багато хто відмовився від надії на втечу». Працівники Червоного Хреста чекали на евакуйованих у закритому терміналі міжнародного аеропорту Бориспіль з чаєм і термоковдрами.
«Я чекав на евакуацію півтора місяця, але ми з сім'єю так і не змогли з цим справитися. Спочатку Україна, а потім Бог вислухали наші молитви», — розповів 38-річний Харімі, який приїхав до Києва з шістьма членами сім'ї.
Майже два десятки людей, які перебувають у первинному списку евакуйованих українців, залишилися в Афганістані. Серед головних причин називають відсутність дійсних проїзних документів на момент прибуття до кабульського аеропорту. Загалом Україна евакуювала понад 700 осіб, зокрема журналістів The Wall Street Journal, Stars and Stripes та USA Today.
Керівництво ГУР Міноборони України та українські високопосадовці планують вивчити місію та визначити, як зробити майбутні польоти до Кабула більш гладкими. Бригадний генерал Буданов радий, що його колеги зараз вдома в безпеці.
Після того, як в аеропорту біженців із Афганістану передали представникам імміграційної служби, він знову зібрав свою команду, витягнув пляшку віскі і передав її по колу.
