«Це успіх для Путіна». Що кажуть німецькі політики й експерти про зустріч нормандської четвірки
9 грудня у Парижі пройшов перший за три роки саміт нормандської четвірки за участю Володимира Зеленського, Володимира Путіна, Ангели Меркель і Еммануеля Макрона.
Вісім німецьких політиків, політичних експертів та дослідників проаналізували підсумки зустрічі лідерів України, Росії, Німеччини та Франції.
Цей матеріал підготовано в рамках інформаційного партнерства з громадською організацією Zentrum Liberale Moderne, що базується у Німеччині, та її проектом Зрозуміти Україну.
Мануель Саррацин, депутат Бундестагу, речник з питань Східної Європи німецької партії Зелених
Політик зазначає, що в цілому досить скромні результати саміту дали надію на поліпшення життів простих людей на лінії розмежування.
«Однак ця базова оцінка не може приховати той факт, що нормандський процес, який зараз перезапускається, зрештою дає Кремлю і президентові Путіну сильну переговорну позицію. Очевидна залежність Зеленського від успіхів у мирному процесі та спірна позиція Франції в питанні європейсько-російської політики настільки вибиваються, що без будь-яких поступок зі свого боку Москва може створити враження, що вона також конструктивно залучена в мирний переговорний процес щодо східної України», — підкреслив Саразін.
Згідно з оцінкою політика, Росія не відійшла «ні на міліметр» у дійсно великих питаннях: контроль над російсько-українським кордоном, проведення вільних і чесних виборів за українськими законами на окупованих територіях.
«Поки Путін в Парижі грав роль державного діяча, готового розмовляти, бомбардування з боку сепаратистів на лінії розмежування посилилися, а на окупованих територіях виявили нові заміновані ділянки», — підкреслив німецький депутат, також зазначивши розширення контролю Кремля над так званими «Л/ДНР».
Також Саразін назвав саміт в тому числі успіхом і для Путіна.
«Саміт є успіхом і для Путіна: після кількох років ізоляції від міжнародної політики, зараз він — після Сирії — повертається на сцену в якості рівного партнера за переговорами і також вимушеного політичного ділка щодо України. У той же час, російська дипломатія використовує ініціативи Києва в спробі отруїти клімат українського суспільства і внести політичний розкол», — підсумував політик.
Ребекка Хармс, екс-депутат Європейського парламенту
Німеччина і Франція не повинні обмежуватися столом переговорів у спробах встановлення миру на Донбасі — для моніторингу та підтвердження виконання всіх погоджених на саміті дій потрібні більш послідовні зусилля, вважає Хармс.
«Якщо домовленості не дотримуються, повинна слідувати реакція. Повинен залишатися прозорим той факт, що путінська агресія розглядається як загроза не тільки для України, але і для цілого континенту», — підкреслила колишній євродепутат.
У той же час зараз немає сенсу фокусуватися на питанні місцевих виборів на Донбасі за формулою Штайнмайєра, зазначила експерт, оскільки на саміті не було продемонстровано ніяких поступок щодо відновлення українського контролю над кордоном з РФ.
«Питання імплементування Путіним прийнятих у Парижі зобов’язань залишається відкритим», — резюмувала Хармс.
Нільс Шмід, депутат Бундестагу, речник з питань зовнішньої політики Соціал-демократичної партії
Політик говорить про ймовірність продовження двосторонніх переговорів президентів України і РФ Володимира Зеленського та Володимира Путіна в майбутньому — їхню першу особисту зустріч він назвав одним з успіхів минулого саміту.
Крім цього, Шмід закликає Францію бути більш включеною в процес.
«Обрання Зеленського, як би там не було, створило нову динаміку. Новий президент зробив великий крок назустріч Росії — і тим самим взяв на себе великий ризик. Вирішальне значення має те, щоб досягнутих в Парижі важливих домовленостей — таких як обмін утримуваних осіб за формулою „всіх на всіх“ або повна імплементація режиму припинення вогню до кінця року — були дійсно дотримано», — підсумував німецький політик.
Рената Альт, депутат Бундестагу від Вільної демократичної партії Німеччини
Результати зустрічі, яка хоч і не була проривом, вражають, оскільки після трьох років застою з’явилися чіткі угоди з конкретними термінами їх виконання, стверджує політик.
«Найбільшим випробуванням, з моєї точки зору, стане встановлення режиму припинення вогню і роззброєння всього регіону. Ключ до цього знаходиться в руках у Путіна, оскільки тільки він може вплинути на так звані „народні республіки“. Втім, цього не станеться, якщо він побажає і далі переслідувати мету дестабілізації України», — зазначила Альт.
Роль Німеччини і Франції вона бачить у моніторингу імплементації угод і «покаранні» за відсутність прогресу.
У той же час для верифікації міжнародним співтовариством повернення українською владою контролю над окупованими територіями і виведення російських бойовиків з регіону необхідні місії ОБСЄ або «блакитних касок» ООН з відповідним мандатом, зазначила Альт.
Міріам Космель, старший експерт з питань східноєвропейського і європейського регіону в Фонді Bertelsmann
Експерт називає підсумки саміту стриманими і каже, що правильно організований коридор безпеки був би кращим рішенням, ніж узгодження розведення сил на Донбасі всього за трьома додатковими ділянками.
«Але якщо все піде не за планом, через те що одна зі сторін скористається відведенням військ іншої і почне вбивати, звинувачення в компрометації безпеки українців дорого коштуватимуть президенту Зеленському. Автократ Путін, втім, не боїться протестів через жертв у своїй країні», — пише Космель.
Експерт також відзначила високу відповідальність Німеччини і Франції з питання миру — і підкреслила важливість заяв з боку держав про злочинні дії РФ в Україні. На закінчення Космель підкреслює, що консолідації керованих Росією бойовиків на Донбасі «треба запобігти за будь-яку ціну».
Штеффен Халлінг, запрошений співробітник відділу Східної Європи та Євразії в Німецькому інституті міжнародних відносин і безпеки
Можна було передбачити, що нормандський саміт в Парижі не стане проривом в мирних переговорах, вважає експерт, однак він знову привернув увагу до війни на Донбасі.
«Зеленський розглядає саміт як успіх. Він чесно продемонстрував його бажання миру, але в той же час підтвердив існування „червоних ліній“ для України. Як би там не було, поводи все ще в руках Росії. Зацікавленість Кремля в контрольованому конфлікті в Україні залишається непорушною. Росія хоче реінтегрувати території сепаратистів в Україні під своїм контролем і легалізувати місцевих ватажків за допомогою виборів. Якщо їм це не вдасться, все залишиться таким же крихким, як зараз. Обидва варіанти погані для України».
Гвендолін Зассе, науковий директор Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень
«Нормандський саміт нарешті повернув увагу до війни на Донбасі. Ті, хто виявився розчарований результатами зустрічі, мали нереалістичні очікування. Ті, хто боявся „капітуляції“ українського президента Зеленського можуть видихнути — або ж розглядати спробу мобілізувати політичну опозицію проти президента ослаблою,» — зазначає дослідник.
Найважливішим аспектом нової нормандської зустрічі є відновлення спроб гарантувати припинення вогню, вважає Зассе, оскільки від цього залежить весь процес мирного врегулювання.
«Головні спірні питання залишаються відкритими: формула Штайнмайєра, що визначає порядок проведення місцевих виборів; і особливий статус для окремих територій Донбасу, який закріплюється в українському законі», — в той же час відзначає експерт.
Разом з тим, за словами Зассе, у зазначеній формулі нічого не говориться про забезпечення необхідних умов для проведення виборів за українським законодавством, як і передбачається Мінськими угодами.
Ульріх Спік, незалежний експерт, редактор видання Germany’s World
З проведенням саміту в Парижі російська окупація східної України перейшла в нову фазу — стабілізації і нормалізації, вважає експерт. На його думку, зустріч «четвірки» не стала проривною, а Крим і Донбас залишатимуться під окупацією РФ ще досить довго.
Спік передбачає, що наступна зустріч нормандської четвірки, яку заплановано через чотири місяці, може прийняти вигляд політики ФРН стосовно НДР у 70-х — не спроба докорінно змінити ситуацію, а дії щодо полегшення життя людей, що страждають від війни.
«У будь-якому разі, Путін не отримав, чого хотів: міжнародної легалізації російської окупації, яка б призвела до зняття санкцій і повної нормалізації відносин із Заходом. Все ж український президент (так само, як і Меркель з Макроном) відмовляється приймати інтерпретацію Путіна щодо Мінських угод; тобто виборів у східній Україні під дулами російський автоматів», — зазначив журналіст.
