«Ви в небезпечній ситуації». Оксфордський гуру Тімоті Еш — про час, коли Росія піде на переговори, позицію Гарріс і англійську Зеленського
«Путін буде готовий до переговорів, коли його генерали скажуть йому, що він програє», — цитує непублічні розмови великих політиків авторитетний британський історик Тімоті Гартон Еш. Про те, яку позицію сьогодні займають Зеленський, Гарріс, Трамп і, звичайно, Путін, оксфордський професор розповів NV.
З Тімоті Гартоном Ешем, авторитетним британським істориком, інтелектуалом і публіцистом NV зустрічається в осінньому Києві. Тут Еш ненадовго: після розмови з NV він їде до Харкова презентувати свою першу книгу українською мовою — Рідні землі. Історія Європи через особисте сприйняття, що вийшла нещодавно в видавництві Vivat.
Це далеко не перший візит знавця історії Європи ХХ століття, що очолює Центр європейського дослідництва в Оксфорді, до України. З 2022-го він приїжджає по декілька разів на рік, спілкується з українськими військовими, політиками, науковцями, а потім розповідає про війну в Україні на найспрестижніших міжнародних майданчиках та у світовій пресі.
В довгій розмові з NV Еш пояснює головні фактори, що стримують західні держави від потужнішої допомоги Україні, аналізує ключові міфи Європи і США щодо Росії та прогнозує, якою буде американська політика по Україні в залежності від того, хто обійме президентський пост.
— Володимир Путін діє як типовий диктатор ХХ століття, він оперує концепцією «руського миру» як Гітлер оперував концепцією «життєвого простору на Сході», він веде загарбницьку війну, він показує, що право сильного діє у сучасному світі, він збирає союзників і загрожує демократії на глобальному рівні. Водночас західні демократії вже три роки великої війни не можуть ефективно обмежити його вплив. Чому так?
— Я думаю, що на це є три причини. По-перше, для багатьох європейських держав Україна — це все ще далека країна. Чемберлен промовисто казав про Чехословаччину в 1938 році: «Це далека країна, про яку ми мало знаємо». Про Україну за ці роки звичайно знають вже набагато більше, але принцип все ж зберігається. Друга причина — страх перед ядерною війною, фундаментальний для розуміння, вагання, самостримування, зокрема, адміністрації Байдена і німецького уряду.
Це глибокий, вкорінений страх, і ми бачимо, як Путін знову погрожує ядерною ескалацію, якщо Україні дозволять вражати цілі вглиб Росії. І дуже цікаво подивитися на китайський аналіз війни в Україні. Китай зробив дуже реалістичний аналіз, один з його висновків — ядерний шантаж Путіна працює. Я думаю, що це дійсно важливо, це важливіше, ніж сентиментальна прихильність до Росії або бажання повернутися до ведення бізнесу з Росією, хоча все це є, і це працює. Я нещодавно, на свій жах, побачив у Financial Times інтерв'ю з високопоставленим британським дипломатом, який є моїм другом, дуже хорошою людиною. Він сказав: «Боже, ми повинні бути обережними з цими ударами, з ядерною ескалацією».
Третя проблема полягає в тому, що ми дійсно є демократіями, а демократіям важко досягти сильного консенсусу всередині країни щодо підтримки іншої країни, яка перебуває у війни. Виключенням є країни Балтії, Фінляндія, Швеція, Польща. Тому що всі вони мають безпосередній досвід сусідства з Росією. Якщо на вас нападав ведмідь, ви добре знаєте, що з ведмедем треба боротися — це про них. Є також Данія — чудовий приклад маленької країни з блискучим політичним лідерством. Є Велика Британія, де підтримка України так само сильна, але знову ж таки, це виняток, тому що в Британії існує консенсус між усіма політичними партіями. І якщо сказати британській громадськості, що Путін — це Гітлер, одразу всі згадують історію і розуміють, що Британія має бути на боці України. Але це не працює у випадку США, і з зрозумілих причин не працює у випадку Німеччини.
— Протягом перших двох років цієї великої війни, три ідеї були досить популярними на Заході: «Росія не має бути переможеною в результаті цієї війни», «Нічого серйозного не має статися з Путіним та керівною елітою Росії», «Ця війна має локальний характер і не надто загрожує інтересам держав ЄС та США». Які з них, на ваш погляд, вже є подоланими?
