Для Леді Ю, яка вирішила змінити Конституцію, податки та рівень зарплат у країні, відкрилося вікно прекрасних електоральних можливостей: за даними грудневого опитування КМІС, майбутнім президентом країни її бачать 21% вітчизняних виборців.

Другим у соцопитуваннях йде шоумен Володимир Зеленський, який відстає на 7%. А рівень підтримки чинного президента (№3 у рейтингах) Петра Порошенка ще нижчий: за нього готові віддати голоси лише 11,6% співвітчизників.

Для Тимошенко вибори в березні цього року стануть вже третьою президентською кампанією. І ніколи раніше вона ще не була в ролі безумовного фаворита: у 2010-му з нею на рівних конкурував Віктор Янукович, з невеликим відривом і переміг, а в 2014-му Леді Ю майже всуху обіграв Петро Порошенко.

Намагаючись матеріально підтвердити нинішні претензії свого лідера на перемогу, партактив Батьківщини орендував для заходу офіційного висунення Тимошенко в кандидати найбільший і найдорожчий критий майданчик країни. Палац спорту здатний вмістити 10 тис. осіб та, за оцінками івент-менеджерів, коштує від 1 млн грн за захід.

"Ми не вжик-вжик-вжик, а серйозна партія. І заходи організовуємо серйозно", - заявив НВ під час з'їзду Григорій Немиря, головний радник Тимошенко з дипломатичних питань.

Несподіваний томос та старі кадри

"Серйозно" по-тимошенківськи - це коли з восьмої ранку до Палацу спорту стали з'їжджатися автобуси з рядовими партійними активістами, які шикувалися на площі перед будівлею, розділені по регіонах.

Зал майбутнього з'їзду повільно заповнювався. Одним з перших там опинився Олексій Мустафін, головний політтехнолог Батьківщини, який багато жартував і сміявся. "А нам не шкода голосів для Зеленського, - веселився він. - Навпаки, він [лідер Кварталу 95] підвищує серед молоді інтерес до політики". І з посмішкою продекламував: "Юля йде крейсерським курсом до перемоги!"

Першим на сцену вийшов Філарет, почесний патріарх Православної церкви України. На широких екранах за його спиною тут же з'явилися графічні елементи, що імітують сусальне золото.

Філарет прочитав зі сцени Отче наш, зібравши схвальні вигуки публіки. Але перед цим він сказав дещо, що сподобалося присутнім значно менше: "Багато президентів намагалися отримати автокефалію для православної церкви, але досяг цієї мети тільки Порошенко".

Збентеження публіки допомогла приховати музична пауза. Після цього до мікрофона вийшов Іван Кириленко, один із партлідерів. Відчитавши скоромовкою процедурні моменти про кількість делегатів і повноваження з'їзду, він провів кілька миттєвих голосувань і, не особливо вдивляючись у зал, резюмував, що всі рішення підтримані одноголосно.

З партеру за діями Кириленкв стежили численні священнослужителі різних релігій і конфесій - від мусульман до греко-католиків.

Сусідами релігійних діячів виявилися не лише чинні депутати фракції Батьківщина - Альона Шкрум, Олексій Рябчин та інші, - але й призабуті люди з минулого. Наприклад, Іван Плачков, міністр енергетики в одному з урядів Тимошенко, багаторічний голова наглядової ради Київенерго. І Олексій Кучеренко, екс-міністр ЖКГ. А також Юрій Продан, колишній глава Мінпаливенерго.

Депутати Батьківщини Олексій Рябчин і Альона Шкрум (обидва в центрі) / Фото: Наталя Кравчук / НВ

Траплялися в залі і справжні мастодонти, як той же Володимир Семиноженко, який працював в уряді ще за президента Леоніда Кучми (також і за президента Віктора Януковича).

Слідом за Кириленком на сцені з'явився перший президент Леонід Кравчук. І почав: "Юлія Володимирівна - майстер людинознавства", "Ці вибори будуть не виборами президента, а виборами Нового курсу". І навіть процитував Івана Котляревського: "Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат".

Сама прийшла

Одним з наступних ораторів стала Євгенія Тимошенко, донька лідера Батьківщини. Саме до неї з дверей, що раптово відкрилися в екрані з державним прапором, у темно-червоному строгому костюмі вийшла сама Тимошенко.

На відміну від презентації Нового курсу влітку минулого року, Леді Ю відмовилася від круглої хіпстерської оправи окулярів, віддавши перевагу класичній формі.

Втім, відмовилася вона не тільки від молодіжної оправи, але і від молодіжної риторики. Тимошенко не розмірковувала про блокчейни та 3D-принтери, як це було з Новим курсом, а взялася за звичне: "Україна вступила в епоху руїни, кризи і бідності".

Публіка голосно аплодувала, чітко підкоряючись не словам Тимошенко, а помахам прапорців координаторів у залі, одягнених у жовті футболки.

Подальша промова лідера будувалася за класичною схемою: на старті - сповідь, потім - проповідь.

Але якщо сповідь кандидата в президенти зайняла скромних 15 хвилин і не несла в собі помітних одкровень, то проповідь зайняла добрих півтори години і була неймовірно емоційною.

Тимошенко заявила, що після перемоги на виборах має намір своїм указом призначити референдум, який змінить Конституцію. Саме нинішня версія Основного Закону, за словами першого номера президентських перегонів, "винна" у більшості проблем країни.

Досягти перших яскравих змін Тимошенко пообіцяла лише  за 100 днів свого президентства. Або піти.

А за п'ять років каденції Леді Ю пообіцяла наздогнати (поки не переганяючи) Польщу: мовляв, зарплати і пенсії українців під її мудрим керівництвом зростуть у 3,5 рази, досягши польського рівня.

Втім, однією Польщею справа не обмежилася: Тимошенко виявилася готова наздогнати і всю Європу, нехай поки за одним показником. "Нинішній рівень інфляції викликаний штучно, через фінансові піраміди, - переконувала вона присутніх. - У разі моєї перемоги українці отримають довгострокові кредити під 3-5%, як у Європі".

Ще країна забере назад Крим і Донбас, а крім того отримає податок на виведений капітал і єдиний аграрний податок на землю.

"Ми не будемо змінювати вже заявлені ідеї Нового курсу по ходу кампанії", - пояснив НВ у кулуарах з'їзду Мустафін. На його думку, головний виклик, що стоїть зараз перед Тимошенко, - не стільки виробити якісь нові ідеї на додаток до вже проголошених, скільки привернути в Батьківщину нові обличчя і об'єднати під червоно-серцевими партійними прапорами якомога більше громадських організацій.

Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу Новое Время - №2 від 24 січня 2019 року.