— Як росіяни сприйняли сьогоднішні новини? Великого натхнення, як після Криму, природно, не було?

— Та яке натхнення! Натхнення було напередодні, і навіть не в Росії, а в Донецьку та Луганську. Люди правда раділи визнанню, там було свято. А у Москві свято навіть не намагалися влаштовувати. Чи могли б влаштувати концерт? Могли. Чому б і не влаштувати концерт, якщо це така важлива подія. Путін прийшов би на стадіон, заспівав би гурт Любе, Газманов. І взагалі-то навіть якихось патріотичних заходыв теж я не бачив, хоча після Криму їх було валом.

Читайте також:

Вторгнення Росії. В Україні оголосили мобілізацію, Гостомель відбили у десантників РФ, в ООС не поступилися жодною позицією — хроніка

А ось через таку серйозну воєнну операцію, яка явно не пройде без втрат, мені навіть складно собі уявити натхнення. Чому надихатися? Для деяких росіян гарною новиною міг би бути умовний суд над українськими військовими, які обстрілювали Донбас або винуватцями трагедії в Одесі. Якщо особисто Андрія Білецького чи Дмитра Яроша заарештують, росіян це окрилить.

Але сама війна навряд чи. У Росії популярні лише ті воєнні кампанії, які переможні та безпечні. Зокрема, наші дії у Сирії. Там переважно працюють літаки. Був льотчик Олег Пєшков, збитий турками, ще кілька хлопців загинули, їх шанують як героїв. Але загалом у Сирії немає значних великих втрат. І тому така війна виглядає прийнятною. А якщо в Україні буде щось подібне до Чеченської кампанії, з кровопролитними битвами за міста, реакція буде іншою.

— Взагалі, теоретично, таки є якісь антивоєнні настрої, які можуть вилитися у великі мітинги?

— Просто подивимося, хто є з опозиції в Росії. З опозиції останній залишився яскравий гравець Ілля Яшин. Є колишній політв'язень Олексій Міняйло, він подав заявку на антивоєнний мітинг одразу після визнання на 5 березня. Тепер говорять про мітинг на Пушкінській площі. Деякі пишуть, наприклад, Карен Шаінян ведучий Дощу та відомий гей-активіст, що його головна ідея зараз доїхати до першого антивоєнного протесту та взяти у ньому участь. Але після мітингів через арешт Навального, коли людей просто били, важко щось говорити про масовість. Ось уже чутно новини, як таких пікетувальників проти війни стали затримувати.

Але видно, що війна злякала навіть системніших людей, яких не назвати борцями з режимом. Зараз Валерій Меладзе, Іван Ургант, відомі співаки, музиканти, тобто люди загалом залежні від влади, які безумовно бояться, все одно висловлюються проти війни, але лише проти війни загалом, не обговорюючи Путіна адресно. Тому що це єдине, що вони можуть сказати.

А ціна виходу на вулицю в Росії дуже висока — у кращому разі штраф 10−15 тисяч рублів, у гіршому — кримінальна справа, якщо випадково зачепиш плечем поліцейського.

Читайте також:

Тімоті Еш

Що Путін хоче зробити з Україною та яку відповідь отримає від світу

— Знаю, що є кілька підписних листів проти війни?

— Та понад двісті моїх колег підписалися під вимогою припинити війну. Навіть підписалися журналісти із провладних видань, наприклад, Известий. На жаль, під тиском підписи довелося відкликати — хлопцям поставили ультиматум, хотіли звільнити сьогодні. Але сам факт, що журналісти, які працюють у провідних виданнях, готові висловити свою думку в наших умовах, дуже значущий. До речі, там є навіть підписанти із ТАСС, а це державне ЗМІ.

— Є два опитування громадської думки щодо визнання «ЛДНР» — одне давало понад 70% «за», а друге лише 43%. Видно, що люди таки підтримали цю ідею?

— Так. Але, вибачте, визнання «ДНР» та «ЛНР» та війна — це речі різного порядку. Можна не бути однозначним прихильником Путіна, але вважати, що визнання «ДНР» та «ЛНР» якось полегшить страждання людей, які там живуть. Так, звичайно, це порушення суверенітету України, але можна сказати, що «інакше було не можна». Тож ми їм допоможемо хоча б відновити економіку, налагодити потік інвестицій. На це, звичайно, можна парирувати, що, а як же Абхазія та Південна Осетія? Щось там не видно процвітання.

Знову ж таки, я кажу, що визнання «ДНР» і «ЛНР» — це річ, яка має в російському суспільстві більше прибічників. І це цілий спектр людей від умовного Ігоря Стрєлкова до вельми поміркованих людей, які кажуть, звичайно, краще, щоб не війни. Проводити опитування про реакцію на воєнну операцію, що почалася сьогодні, поки що немає сенсу — люди занадто емоційні. Але я впевнений, що у цієї ідеї підтримка помітно нижче.