«Війна — не процедура на заводі». Олексій Данілов — про гарячі дискусії на засіданнях Ставки і «нереалістичні» плани для ЗСУ
Секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв'ю Radio NV — про гарячі дискусії на засіданнях Ставки верховного головнокомандувача, «нереалістичні плани» для ЗСУ і співпрацю з партнерами.
— Ми бачили в публікаціях наших західних колег інформацію, що на Ставці головнокомандувача можуть бути суперечки. Мені здається, що ви — єдина людина, яка може нам розповісти про те, як це відбувається. Як удається на Ставці знаходити компроміс? Чи правильно ми розуміємо, що останнє слово за президентом?
— По-перше, слово «суперечки» не зовсім коректне, відбуваються дискусії. На кожному засіданні Ставки, яких уже пройшло 121, відбуваються дискусії з тих чи інших питань.
Інколи буває дуже гаряче на Ставці, але це не значить, що існують якісь розбіжності, якісь непорозуміння тощо. Саме про це треба говорити.
Сьогодні, з урахуванням початку виборчого циклу на терористичній території Росії, майте на увазі, що останні півтора-два місяці (і ми про це попереджали) йде інформаційна навала на нашу країну, як говорив класик радянської політики, «все пропало, ай-ай-ай». Не треба на це звертати уваги, звичайний робочий процес, він рухається, йде.
І немає нічого дивного, що на Ставці кожен має право сказати свою думку і вона не завжди збігається з іншими. Але у процесі обговорення приймаються ті рішення, які є дуже важливими для нашої держави.
— Коли ви говорите, що дуже гаряче буває, йдеться про що? Про питання стратегічні? Чи йдеться про якісь конкретні ділянки або про комунікацію з нашими західними партнерами? Чи могли би ви про це сказати?
— На Ставці комунікації з західними партнерами не відбуваються, тому що члени Ставки — це 23 людини, які відповідним указом, рішенням Ради нацбезпеки та оборони, введені як члени Ставки верховного головнокомандувача. Більше того, на кожну Ставку підключаються всі без винятку наші командувачі ОТУ. Це і генерал Сирський, і інші генерали, генерал Наєв… Можу перелічувати всіх наших генералів.
І коли йдуть доповіді, коли від них є ті чи інші прохання, які ми, на превеликий жаль, не можемо забезпечити на 100%, тут і починається: а чим замінити, а що треба зробити, а які дії треба зробити для того, аби ті чи інші рішення були абсолютно коректні, адекватні тій ситуації, в якій ми з вами знаходимося.
— Якщо ми говоримо про ситуацію, в якій ми знаходимося, можливо, зараз найкращий час для того, щоби підбити підсумки 2023 року. Ми розуміємо, що було дуже багато різних факторів, чому саме Збройним силам України не вдалося досягти тих планів, які ставило перед Україною і військове, і політичне керівництво. І є думки, що могли бути нереалістичні плани військового керівництва, могла бути занадто оптимістична комунікація з громадянами України з політичного боку. Чи ви погоджуєтесь із тим, що помилки також могли бути і тут?
— Це на фабриці. Плани — це на заводі або в інших, хто лайки збирає - у них, може, є плани, у ботів. А на війні - це війна.
Коли ви вважаєте, що на війні все йде по плану, майте на увазі, такого в житті ніколи не буває. Ще раз наголошую: це війна. В декого був план, що наша країна мала впасти за три-чотири дні, причому це «декого» — це не лише Російська Федерація, щоби ви мали на увазі. Жодна країна світу не давала нам [шансів] по своїх «планах», по своїх нормативах і нормах, узагалі витримати ту навалу, яку ми витримали.
І коли починають використовувати оці планування і вважають, що воно як п’ятирічка за три роки, як раніше було в Радянському Союзі… Воно так не працює.
Війна — дуже складний процес. Ми 600 із гаком днів витримуємо величезну агресію з боку країни № 2, що би хто не говорив, якій сьогодні вже допомагають інші терористичні країни. Допомагають зброєю, цими Шахедами тощо. А ми тримаємося, ми стоїмо, більше того, боремося за нашу свободу та незалежність. І обов’язково переможемо в цій боротьбі.
— Я все ж про інше. Ми розуміємо, що плани — це те, чого вимагають від нас наші західні партнери. Вони кажуть: «Ми вам готові допомагати, але хочемо знати, а який у вас план». Чи маємо ми зараз такий план на 2024 рік?
— Вимагають наші партнери? По-перше, від нас ніхто нічого не вимагає. Ми свідомі того, що сьогодні ми боронимо всю Європу, захищаємо всю Європу від цієї російської навали. І всі знають; кожен, хто розуміється на цій ситуації, розуміє, яку функцію ми на сьогодні виконуємо.
Ми боронимо свою країну, здобуваємо незалежність нашої країни, а ще, щоби мали розуміння, ми сьогодні захищаємо Європу від цієї навали, яка би могла навалитися на неї одразу ж після того, якби, не дай Бог, ми впали. От про це йдеться. І ніхто не має права нам указувати, що нам робити.
Щодо співпраці з партнерами, щодо злагодженої роботи, так вона існує. У нас жодних таємниць від них немає. Ми спільно працюємо по багатьох процесах, якщо не сказати майже по всіх.
І тому в нас є абсолютна співпраця та розуміння, що надалі підтримка буде. Будемо рухатись і будемо рухатися до перемоги.
— Як має змінитися комунікаційна політика у 2024 році? Чи нарешті треба буде демонструвати дуже-дуже помірні прогнози?
— 2023 рік ще не закінчився, ще почекаємо. 31 грудня о 12-й по обіді розповідатимете, які будуть результати цього року.
По-друге, ситуація. Я хочу, аби ми з вами були свідомі того, що на війні не все виходить так, як комусь бажається. Я думаю, жодної людини у країні не було, яка би не бажала закінчити війну вже цього року, звільнити Крим, Донецьку та Луганську області, досягти перемоги.
Але війна — це дуже-дуже складний процес. І ви не можете на війні передбачити всі процеси, які відбуваються. Я можу вам зараз перелічити величезну кількість факторів, які впливають на ці речі. І це відбувається щодня, це відбувається постійно. Якщо хтось вважає, що це як якась процедура на заводі чи на фабриці, яка розписана, прописана, тільки вставляй і воно поїхало, — воно так не працює.
— Збройні сили України не отримували достатньо та вчасно того озброєння, якого вони потребували для успішного контрнаступу, росіяни використали цей момент. Коли в нас є велика різниця між тим, що ми хочемо, бажаємо і робимо для цього, і нашими можливостями, як це пояснювати українцям, європейцям, які говорять: «От бачите, нічого не вийшло, то що ж нам їх підтримувати. Можливо, треба заморозити цю війну?»
— Я не знаю, де ви взяли, що треба заморозити війну. Де ви це почули, скажіть мені, будь ласка? Дайте хоча би посилання на одного політичного діяча, який на сьогодні знаходиться при владі, — прем'єр-міністр, президент якої країни. Де ви це все чуєте? Ну скажіть мені.
— Я це чую в усіх медіа, які посилаються дуже часто на анонімні джерела, це правда.
— Ці аноніми — це велика проблема і велика біда. Тому що якщо в когось є якась позиція, вийди і скажи.
Наші соціальні медіа, які сьогодні дуже поширені, які там «Баба-Яга № 486426» (називає приклад анонімного нікнейму — Ред.). Хто це, що це? Ніхто не знає. А починають посилатися: «От дивіться, баба-Яга сказала, оце треба… Вона поважна особа, дивіться, в неї 100 тисяч [підписників]». ФСБшники накидали їй 100 тисяч підписників, на неї треба звертати увагу. Чи ще на когось там.
Ц анонімні речі не треба брати до уваги. Те, що війна — це складний процес, розуміє кожен громадянин нашої країни. Кожен громадянин нашої країни розуміє і в кожного є бажання якомога швидше закінчити цю війну.
Ще раз наголошую: ми її обов’язково закінчимо і обов’язково перемога буде за нами. Але треба спільно всім рухатися вперед і розуміти, коли вкидаються ті чи інші речі. Треба одразу аналізувати, для чого це робиться, яке завдання стоїть у тих чи інших людей, які стоять за цими ніками.
Майте на увазі, Російська Федерація перемогти нас військовим шляхом не має жодного шансу, перше. Її зустрічатимуть із кулеметом у кожному населеному пункті нашої країни.
Друге: питання внутрішньої дестабілізації, нашого розбрату, для них це питання № 1. Ви послухайте зараз цього божевільного, що він розповідає (йдеться про пресконференцію диктатора Путіна — ред.). Він знову розповідає про «братський народ, братську мову» і багато інших речей. Воно ж зараз виступає.
Так от я можу сказати: питання мови, яке дехто з діячів сучасності знову зараз починає використовувати… «Російська мова — це наша рідна мова»… Майте на увазі, українська мова — це наш оберіг, оберіг від ворога, насамперед від цього божевільного сусіда. Дехто не розуміє, що таке оберіг і що таке наша мова, і багато інших речей, які сьогодні починають вкидати.
Повтікали і звідти починають нам розповідати, як нам треба жити, з ким що підписувати і починають розповідати, що нас хтось до чогось [схиляти]…
— Я так розумію, ви говорите про колишнього радника ОП Арестовича.
— Ви постійно називаєте прізвище, я не знаю цю людину від слова взагалі. Я бачив один раз у житті: коридором ішов і його побачив. Це ви в нього запитуйте. Що ви постійно мене про нього запитуєте?
— Він лише з російськими «лібералами» тепер говорить або з колишніми ведучими з каналів Медведчука. Ми не відповідаємо цим критеріям.
— Скажіть, будь ласка, які російські ліберали?
— Юлія Латиніна і, звичайно, ми «ліберали» говоримо в лапках.
— Я можу говорити про людей, яких я знаю. Я з цією жінкою, з якою він спілкується, не знайомий. Як я можу говорити, ліберал вона чи не ліберал?
