1. Запрошення України в НАТО,

2. Оборона,

3. Стримування, зокрема розміщення в Україні комплексного неядерного стратегічного пакету стримування,

4. Стратегічний економічний потенціал, зокрема спільний з союзниками захист, інвестування та використання українських критичних ресурсів,

5. Післявоєнний пункт — заміщення окремих військових контингентів армії США в Європі українськими підрозділами після війни з РФ.

— Як ви сприйняли те бачення, яке Зеленський презентував в якості можливої перемоги України?

— По-перше, я десь місяць тому, ще до поїздки Зеленського в США, прогнозував приблизний зміст цього плану. Тому для мене більша частина того, що сьогодні сказано, не стала сюрпризом.

Логіка — що ми можемо зробити, що ми можемо запропонувати нашим партнерам — приблизно зрозуміла. Вигадати щось сенсаційне, вундерваффе, як колись казали і зараз теж згадують, якусь диво-зброю неможливо. Її просто немає в природі.

І тому суть цього плану полягає в тому, що це пропозиція нашим партнерам (це не воєнна стратегія, не якийсь таємний план воєнної перемоги), що ми маємо спільно зробити (і вони насамперед, тому що ми від них залежні) для того, щоб вийти на переговори в перспективі з позиції сили і примусити [російського диктатора Володимира] Путіна до переговорів про завершення війни. Це мета цього плану.

Читайте також:

Мир завдяки силі. План перемоги має примусити «божевільних у Кремлі» до Саміту миру — повний текст і відео промови Зеленського в Раді

І головна ідея цього плану — це силовий тиск, сила. Треба демонструвати Путіну силу. А як?

Позитив цього плану в тому, що він є комплексним — охоплює різні напрями цього тиску, різні пропозиції, що треба зробити. Зокрема, йдеться про посилення ціни війни для Путіна, для путінської Росії. По суті, кожен пункт — це не просто окремий пункт, це розділ. У цьому пункті можуть бути окремі підпункти, окремі ідеї, пропозиції.

Тому, до речі, неправильно оцінювати, як я чую від деяких журналістів, що «або приймуть, або відхилять цей план». Ні. Це неможливо, тому що по окремих позиціях ми отримаємо позитивну відповідь, по окремих — точно ми відповіді не отримаємо, під час війни у всякому разі. Або нам скажуть, що трохи треба почекати. Або відповідь буде такою, що «залежно від обставин ми це зробимо» і так далі.

Тим не менше, комплексність, системність присутня в цьому плані. І головне — акцент на те, що Заходу, врешті-решт, треба демонструвати силу — і в підтримці України, і головне — в тиску на Путіна. У цьому я бачу головне значення цього плану.

Так, я сенсації не очікував. І я більшу частину того, що сказав сьогодні президент, прогнозував, і в мене не було жодних інсайдів. Тут банальна логіка. Я позитивно оцінюю цей план, але там не може бути чогось такого, щоб кардинально змінило ситуацію. Неможливо це вигадати. Тут не треба займатися фантазіями і утопіями.

— На вашу думку, які ідеї з цього плану можна віднести до категорії тих, на які ми не отримаємо реакції з боку наших партнерів у осяжній перспективі?

— Осяжна перспектива може бути різною. Це може бути декілька тижнів після виборів США або після 20 січня, коли вже з’явиться новий президент США. [Якомусь пункту] треба дочекатися саміту НАТО наступного року. Буде впливати на реалізацію деяких ідей і пропозицій переговорна ситуація, а ми не знаємо, коли будуть переговори.