Без шансів перспективи? Політологи назвали НВ причини провалу Голосу та інших ліберальних партій в Україні
Невміння працювати з потенційним електоратом та недостатня кількість виборців, які вміють критично мислити — серед причин провалу партії Голос, рейтинг якої лише за два роки впав з майже 6% до 2%.
Про це пише журнал НВ у своєму матеріалі Ліберальний рок. Чому партія Голос скочується в забуття після короткого зльоту. Його автори проводять паралелі між розвалом Голосу та інших ліберальних проектів в Україні, серед яких Самопоміч, ДемАльянс та Сила людей.
Євген Магда, директор Інституту світової політики, запевняє, що всі такі партії уражені однієї й тією ж хворобою: створюючись під вибори, формально ліберальні проекти часто залишаються вождистськими, а породжені ними ініціативи грішать популізмом. Водночас в Україні, на думку експерта, вкрай мало людей з критичним мисленням, здатних відокремлювати зерна від плевел, і це грає проти лібералів. Так само як і економічна ситуація в країні, яка не сприяє сприйняттю суспільством їхніх ідей.
Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, доклав руку до появи цілої низки ліберальних проектів, прагнучи створити систему, яка показуватиме «цінності Майдану». Але щоразу учасники подібних партій або організацій не могли, за його спостереженнями, знайти спільну мову. Це ж стосується минулої парламентської діяльності Самопомочі й нинішньої ситуації в Голосі. В останній з перерахованих партій, за словами Пекара, депутати не розмовляли одне з одним впродовж півтора року своєї парламентської каденції. «Я намагався раз вісім нав’язати фракції Голос ідею провести стратегічну сесію, щоб поговорити про важливі речі. Вони постійно відмовлялися — буцімто немає часу», — зазначає експерт.
До того ж, за його словами, ліберали, потрапивши до ВР, не прагнуть активно працювати з потенційним електоратом, щоб розширити виборчу базу. І мало займаються партбудівництвом на місцях, — мовляв, у того ж Голосу недостатньо осередків, а регіональні відділення майже не розвиваються.
А політолог Володимир Фесенко впевнений, що принципова помилка лібералів полягає в тому, що вони обмежуються суто парламентською політикою. Водночас у їхніх виборців є запит на конкретні зміни, для реалізації яких партії подібного штибу повинні мати кадри для виконавчої влади — на посаду міністра фінансів, міністра економіки. І просувати їхні ідеї.
«А поки так сталося, що ліберальні реформи спрацьовують не через ініціативи ліберальних парламентських проектів, а через прихильників ліберальних ідей у владі — з Офісу президента, з правлячої партії», — каже Фесенко.
Фесенко пропонує лібералам об'єднатися в широку коаліцію проєвропейських сил, яка чинила б великий вплив на владу. І хоча такий варіант політолог називає найважчим для амбіцій окремих політиків, але країні від нього була б безсумнівна користь.
Олексій Антипович, директор української соціологічної групи Рейтинг, хотів би побажати подібної привабливості й для вітчизняних політиків того ж штибу. Але поки ті, на його думку, мало орієнтуються на масового виборця. Крім того, українці все ще продовжують цінувати не ідеї, а харизматичних лідерів, і це теж заважає ліберальним партіям.
Тому грати подібним політпроектам треба на перспективу. «Виховувати свого виборця, виховувати політиків для своєї партії», — пояснює Антипович. Однак для цього необхідне стабільне фінансування, яке для «довгої» роботи в Україні мало кому вдається роздобути. «Якщо немає сюхвилинних рейтингів, які можна перевести в голоси, на місця у парламенті, то партії з’являються і зникають», — запевняє експерт.
Читайте повну версію цього матеріалу у свіжому номері журналу НВ — № 27 від 22 липня 2021 року
