«Відповідальний — Умєров». Інтерв'ю з Ніколовим — про новий скандал з Міноборони і польською фірмою щодо закупівлі зброї на 23 млрд грн
Редактор проекту Наші гроші Юрій Ніколов в інтерв'ю Radio NV розповів про нову скандальну закупівлю зброї, що пов’язана з Міноборони, прикордонниками та польською фірмою з сумнівною репутацією.
— Сергій Згурець, головний редактор видання Defense Express, пише про можливий скандал через закупівлю боєприпасів для ЗСУ в обхід Агенції оборонних закупівель. Йдеться не просто про ЗСУ, а й про Державну прикордонну службу, яка нібито має намір купувати снаряди у польського виробника. Чи ти про це знаєш? Що варто знати аудиторії про цю ситуацію?
— На жаль, це вже не можливий скандал, а це вже діючий скандал.
Сьогодні депутати в Верховній Раді вирішили викликати міністра оборони [Рустема] Умєрова до себе — давати покази щодо цього. Уже йдеться не про потенційне, можливе рішення — колись щось купити. Насправді уряд уже прийняв відповідне розпорядження — забрати гроші з Агенції оборонних закупівель, 23 мільярди гривень, і передати прикордонникам, які в житті не мали у своєму розпорядженні подібних сум, в житті не мали досвіду постачання такої кількості боєприпасів, до того ж частиною з яких вони взагалі не користуються, бо у них просто немає відповідної артилерії. Йдеться про закупівлю мін, снарядів — багато всього.
Цинізму ситуації додало те, що Міноборони саме попросило забрати у них гроші. І на жаль, те, що я вже встиг дізнатися, гроші забираються з контрактів, які Агенція оборонних закупівель вже пропрацювала, погодила, і компанії-постачальники вже отримали відповідні ліцензії в своїх країнах на поставку [зброї] для України. Навіть більше того — забирають [кошти] з діючих контрактів, по яких оплати мали б пройти зараз, до кінця року.
Я не знаю, як це назвати, невживаючи слово корупція, бо, на жаль, можна за це покарання отримати якесь. Але доводиться говорити саме в цьому полі, оскільки йдеться про жахливу ситуацію, де в основі лежить намір прикордонників укласти контракт з польською фірмою — PHU Lechmar. Це контора, власники якої мають зареєстрованих на собі десятки інших прокладок. Ця фірма не є в жодному випадку виробником. Це класичні «стол, стул, рога и копыта», так звані перепродажники, які зазвичай укладають контракт, а потім шукають, де його виконати, на чому.
І на жаль, саме з цією компанією вже була співпраця у Агенції оборонних закупівель в 2023 році. Це виявилось, як на мене (я не можу це назвати іншим словом), банальне шахрайство.
Агенцію оборонних закупівель [Володимир] Пікузо ще очолював. Ці бізнесмени пообіцяли нам поставити снарядів — найпопулярніших 155 калібру — на 70 мільйонів євро (близько 3 мільярдів гривень). Отримали контракт. Слава Богу, що їм ні копійки не платили, тому що після того, як контракт був укладений, вони відразу почали соватися на п’ятій точці.
Почалися довгі сумні історії: «Ой, вибачте. Ми снаряди робимо просто на кількох заводах, підривники роблять в одній країні, в другій, в третій. І у нас щось з підривниками на заводах не склалося, давайте ми ці підривники замінимо на якісь інші». Підривник — це та частина снаряду, головка сама, яка при зустрічі з землею примушує снаряд вибухати, детонувати. Оскільки це важлива частина снаряду, то наші військові почали запитувати специфічну інформацію, щоб мати уявлення про те, чим планують замінити, чи воно працює, чи воно взагалі існує в природі.
Ці «прекрасні» люди, поляки, відмовились надавати цю інформацію, почали крутити носом і за два-три місяці такої непоставки вони взагалі подумали, що «ой, щось нам складно, ми взагалі ці снаряди тепер іншим продамо, а вам не будемо продавати».
Слава Богу, тоді, наприкінці цієї історії, Агенцію оборонних закупівель очолювала вже Марина Безрукова. І вже вона остаточно [припинила співпрацю з] поляками.
Мабуть, у поляків це закарбувалося у пам’яті, оскільки цього разу вони свою комерційну пропозицію, як пишуть мої колеги, яка на 100 мільярдів гривень, викотили не Агенції оборонних закупівель (найбільше вікно для закупівель зброї в країні); вони туди взагалі не пішли, а пішли до прикордонників, у яких бюджет такого масштабу не існує навіть в природі і в теорії.
— Чи відомо, а хто з українського боку приймає ці рішення? Є контракт на 23 мільярди, ми проводимо це не через Агенцію оборонних закупівель, але забираємо гроші в цієї Агенції. Це ж має вирішувати посадова особа. Чи ми знаємо, хто приймає рішення?
— Відомо. Це Рустем Умєров, міністр оборони особисто. Також тут задіяний його перший заступник [Іван] Гаврилюк. Тому тут все зрозуміло, це абсолютно їхня відповідальність.
Я, на жаль, не можу цього перевірити зараз, але кажуть, що Умєров минулого тижня був в Південній Кореї, намагався вимумути якусь зброю. На жаль, нічого не відомо, чи привіз він якусь домовленість звідти. Але в п’ятницю, коли це рішення від Уряду приймалось, нібито він особисто навіть встиг прийти на уряд, засвідчити.
— А чи можемо ми зрозуміти його логіку? Ми можемо виступати як адвокат диявола.
— Можемо.
— Є контора, у якої дуже погана репутація. Ми тепер беремо і знову до неї звертаємося. Більше того, робимо це дуже незручним способом, намагаємося виплатити їм 23 мільярди.
— У мене є проста гіпотеза, яка вся пояснює.
Оці збройні контракти, зазвичай, питання довіри і знання про те, що відбувається насправді. Умовно кажучи, в Агенції Безрукової вже достатньо компетенції, щоб розуміти, що, де, насправді у кого на складах лежить, і розуміти, у кого там порожнеча і вітер гуляє. А тобі просто продають фотографії. Я не жартую. Реально надсилають просто фотографії ящиків, можливо, 10 снарядів якихось лежить в якомусь приміщенні. І тобі це надсилають, як підтвердження того, що в тебе там на 20 мільярдів всього є. Такі випадки відомі, бувало таке.
Ці прекрасні люди чітко розуміли, що Безрукової сунутися з цим… Ні, ти, звісно, можеш. Але ж вона надішле інспекторів, щоб перевірити, що там лежить, щоб ти довів свою спроможність, щоб ти показав, на цьому заводі будемо робити наступного року, показав контракти. І головне, щоб ти показав свою експортну ліцензію, що ти маєш право на вивіз зброї зі своєї країни чи де вона в тебе там лежить. Це базовий ключовий документ.
Так от: наскільки я розумію, з тих даних, що зараз у нас в наявності, у цій польській компанії взагалі немає експортної ліцензії на ту зброю, яку вони нібито пропонують.
Щоб зафіксувати це собі в голові. Комерційна пропозиція фірми передбачає, що вона хоче 100% передоплату. Навіть на те, що будуть робити ще через рік десь на заводах. Вони просто зараз кажуть: «Дайте нам 23 мільярди гривень, а потім ми вам колись щось будемо постачати — напевно, можливо, «привеземо, ми ж круті пацани, раніше ж привозили вам все». І от з цим усім вони не пішли до професійних закупівельників, а пішли до прикордонників.
Прикордонники офіційно з цим звернулися листом до Умєрова. Умєров попросив уряд: «О, давайте заберемо. У мене є 23 мільярди. А то у мене з Безруковою не виходить це оформити, то вийде хай з прикордонниками». І це все лягає в цю логічну канву всього того, що відбувається останніх пів року з планомірними наступами Міністерства оборони на власну Агенцію оборонних закупівель, яку, виявляється, очолює не дуже та людина, яка схильна до якихось компромісів.
— Марина Безрукова була у нас в ефірі, мені особисто вдалося з нею поговорити. Вона підтверджувала, що цей тиск постійно існує, надходять пропозиції щодо того, щоб укладали договори з цими, а не з іншими компаніями. Але, як вона стверджує, вона тримається. Але у Державної прикордонної служби немає стільки реактивної артилерії, щоб використати ці снаряди…
— Немає стільки мін. У нашому випадку йдеться про поставки сотні тисяч різних пострілів. А сотні тисяч — це для всього фронту, це масштаб всього фронту, всіх ЗСУ разом з Нацгвардією, з усім гамузом. Тобто в жодному випадку не йдеться про прикордонників. Не те, що вони погані, просто їх суттєво, набагато менше.
Зрештою в самому розпорядженні Кабміну про передачу грошей, де прямо перші слова «за проханням Міністерства оборони передаємо 23 мільярди гривень для закупівлі прикордонниками боєприпасів з подальшою передачею Збройним силам України, Силам оборони». Ну як це?
— Чи є можливість відмотати цю ситуацію назад, як це можна зробити?
— Безумовно, станом на сьогодні, ще всі бюрократичні формальності не були виконані, бо цей процес — це не просто забрати з тумбочки конверт з грошима, який був відкладений на «чорний» день. Йдеться про переписування купи якихось документів, бюджетних призначень. Агенція ж, безумовно, це члени команди Міністерства оборони, підпорядкований Міністерству орган, — вона не буде саботувати, виконує це все.
Тепер існує питання, чи вдасться достукатись до уряду, який приймав це рішення формально, до Офісу президента, який (абсолютно зрозуміло) тут абсолютно в темі. Бо щоб уряд прийняв рішення державної ваги на 23 млрд грн… Я в житті не повірю, що [прем'єр Денис] Шмигаль дозволив собі таку самодіяльність. У нас такої суб'єктності в уряді не було вже років з п’ять, якщо я не помиляюсь.
Тому можливості є. Тепер, що називається, було б бажання.
