Данілов проти Telegram. Чи можна заборонити анонімність у месенджері, який для українців став головним джерелом новин
Під час війни Telegram-канали стали основним джерелом новин для українців. Вони мають бути деанонімізовані й дотримуватися журналістських стандартів, заявив секретар Радбезу Данілов. Чи можливо це зробити?
Секретар РНБО Олексій Данілов вдруге за пів місяця заявив про небезпеку анонімних Telegram-каналів. На початку листопада він назвав месенджер «дуже небезпечним та вразливим», а також «системою впливу, де люди за гроші починають просувати ті чи інші речі».
Він пояснив, що не користується Telegram, оскільки «не визнає анонімних речей» і хотів би, щоб «за кожним ніком була цілком зрозуміла людина».
А на запитання, чи планує влада забороняти застосунок в Україні, відповів:
«Якщо до нас надійдуть документи відповідних служб, які мають на це право, — повірте, за нами не забариться».
15 листопада Данілов знову розкритикував анонімність в Telegram, назвавши це однією з головних загроз від діяльності деяких каналів разом з відсутністю будь-якої відповідальності за розповсюдження неперевіреної, сфальшованої й свідомо маніпулятивної інформації.
Він виступив за деанонімізацію діяльності Telegram-каналів і дотримання в їхній роботі загальноприйнятих журналістських стандартів.
NV опитав медіаекспертів, чи можливо втілити слова Данілова у життя.
Згідно з останнім опитуванням Internews Ukraine, переважна більшість українців (72%) дізнаються новини саме з Telegram-каналів. Дійсно, у цьому месенджері дуже швидко поширюється інформація, що особливо актуально у період війни.
Але разом з тим Telegram-канали можуть розповсюджувати неправдиву чи неперевірену інформацію, не вказувати джерела оприлюднених даних чи навіть поширювати проросійські наративи, прикриваючись анонімністю.
Медіаекспертка та шеф-редакторка Детектора медіа Наталія Лигачова зазначила, що наразі немає способу регулювати діяльність Telegram. Як повідомляв член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін під час Donbas Media Forum 2023, орган вже декілька разів звертався до адміністрації месенджера для блокування одного з каналів, однак жодної відповіді не отримав. Тому закривати канали через звернення до Telegram неможливо.
Людмила Панкратова, медіаюристка ГО Інститут розвитку регіональної преси вважає, що заборонити певні Telegram-канали на державному рівні достатньо складно у технологічному плані. На її думку, якщо законодавці знайдуть таку ефективну формулу, то це буде прописано у законі Про медіа.
Лигачова вважає сумнівним можливість змусити Telegram-канали дотримуватись стандартів журналістики. Зокрема, вона наводить слова медіаюристки Тетяни Смирнової на форумі, де вона заявила, що не можна ототожнювати медіа з журналістикою. Таким чином, не на усі медіа поширюються журналістські стандарти. Водночас вона зазначила, що стаття 36 закону Про медіа щодо змістовних вимог говорить про загальні заборони.
Шеф-редакторка Детектора медіа вважає, що дія вказаної статті закону мала б поширюватися на усі медіа, в тому числі й Telegram-канали. Так, у цій статті йдеться про заборону закликів до повалення конституційного ладу чи територіальної цілісності України, дискримінаційних висловлювань чи таких, які розпалюють ворожнечу, закликів до тероризму тощо. Водночас у статті немає положення про достовірність інформації.
Щодо закликів до деанонімізації, то Панкратова зазначила, що наразі законодавство не зобов’язує вказувати власників Telegram-каналів. Так, вимоги щодо необхідності зазначати власників, контакти, вихідні дані тощо прописані для онлайн-медіа. Водночас Telegram-канали не підпадають під цю категорію, тому вони не зобов’язувані вказувати цю інформацію.
На думку Лигачової, єдине, що наразі може обговорюватися у контексті Telegram-каналів — це заклики до добровільної офіційної реєстрації або можливе запровадження примусової реєстрації каналів, хоча поки незрозуміло, як такий примус може працювати.
Іншою опцією може бути не офіційна реєстрація, а добровільне відкриття даних про власників Telegram-каналів. Медіаекспертка пропонує каналам у профілі вказувати, хто контролює редакційну політику.
У такому разі держава могла б провести широку кампанію та розповісти суспільству, як перевіряти інформацію про власників каналів, а також пояснити, що анонімним джерелам краще не довіряти.
Лигачова зазначила, що спершу держава має сама визначилася з тим, як вона ставиться до Telegram-каналів та виробити єдину позицію. Після цього вже можна починати думати, яким чином можна їх регулювати, щоб не бути залежними від месенджера.
«Перш за все, треба поєднати зусилля держави, медіаспільноти, громадянського суспільства в тому, щоб відкривалися володарі Telegram-каналів», — зауважила вона.
До того ж, за її словами, потрібно зрозуміли, чи може держава якимось чином боротися з недостовірною інформацією в Telegram-каналів.
Так, Данілов говорить й про відповідальність за розповсюдження неперевіреної та свідомо маніпулятивної інформації. Проте Панкратова зазначає, що його побажання не збігаються з технологічними можливостями.
Водночас медіаюристка зауважила, що якщо інформація поширена в анонімний спосіб, може підпадати під кримінальне порушення, як розповсюдження інформація про переміщення зброї чи наведення вогню на певні об'єкти, то вже слідство може визначати особу, яка поширила такі дані.
