«Російський стиль». СБУ і інші силовики координуються з Офісу президента — інтерв'ю з Леоновим про розслідування «бігусів»
Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень Пента Олександр Леонов в ефірі Radio NV прокоментував реакцію на журналістське розслідування Bihus.Info щодо причетності СБУ, а саме Департаменту захисту національної державності до встановлення прихованих камер, за допомогою яких слідкували за їхньою командою.
— СБУ опублікувала свою версію подій. Начебто операція, яка тривала шість днів зі спецзасобами, кількома десятками співробітників, — це все було для того, аби викрити дилерів — тих, хто травичку постачає. Ви вірите в це?
— Тут головне питання, що це взагалі-то зовсім інша структура має займатися розслідуванням таких справ. СБУ займається іншими. Тому це виглядає дивним і, м’яко кажучи, натягнуто.
Цей Департамент має займатися не наркотиками, нічим іншим, а загрозами державі. І виходить, що журналісти-розслідувачі становлять загрозу державі. Це дуже тривожно.
І питання навіть не в тому, що під час війни відволікаються, розпорошуються ресурси, які мають бути спрямовані на боротьбу з російськими агентами (на жаль, їх досить багато). Ми чуємо, що та ж СБУ їх ловить ледь не щодня. А питання, що такі речі можуть вдарити по європейських перспективах України. Наші опоненти обов’язково скористаються такими речами.
Тому, мені здається, тут потрібна дійсно ретельна перевірка, ретельне розслідування.
Але виходить досить дивна ситуація: та структура, яка цим займалася, сама розслідує ситуацію з журналістами. І, як кажуть, головне — не вийти на самих себе.
— Був звільнений начальник Департаменту захисту національної державності СБУ Роман Семенченко, який очолював цей відділ. Звільнили його ще 31 січня. Виходить, що він за своєю ініціативою вирішив просто пошпигувати за журналістами?
— Вочевидь, повірити в це дуже важко. І річ не тільки в тім, що шпигували за журналістами. Ми пам’ятаємо, це була фактично спеціальна інформаційна операція, коли ці відео, «прослушка» з’явились у мережі, потім розганялася по сітці телеграм-каналів. Це була операція з дискредитації певної журналістської групи.
Тому [не можна] говорити, що це було ініціативою лише одного СБУшника. Не дуже віриться в це.
Тому питання розслідування, про яке я сказав, є дуже важливим. Такі речі трапляються всюди час від часу, навіть у цивілізованих країнах. Але в цивілізованих країнах завжди йде розслідування незалежних структур, можливо, парламентських комісій, після цього йдуть кадрові висновки та відповідні кримінальні справи. Бо це фактично порушення Конституції та Кримінального кодексу.
— Хто міг за цим насправді стояти? Кому це могло би бути вигідно? Не просто ж так СБУ, вибачте, в когось на аутсорсі підпрацьовує.
— СБУ, як і переважна більшість інших наших силових, правоохоронних структур, зараз контролюється і координується з Офісу президента. Це, на превеликий жаль, не є таємницею. Координатором усіх цих речей є заступник голови Офісу президента [Олег] Татаров. Це не є державною таємницею, про це відкрито пишуть і говорять роками, і ще до [повномасштабної] війни [говорили], і про те, що це неприпустима ситуація.
Але жодних рішень немає. Тим більше, що Татаров — людина, яка працювала в міністра часів Януковича — Захарченка, який мав бути люстрований. Але він займає таку дуже високу позицію.
— Міністр юстиції Денис Малюська сказав, що необхідно посилити контроль за діями спецслужб після цього скандалу. Він висловив припущення, що в нас є менше доби на те, аби показати правильну реакцію та зробити правильні меседжі. Він має на увазі Україну, державу. А які тут могли би бути правильні меседжі? Звільнили керівника Департаменту і начебто на цьому вичерпано, все.
— Кажуть, що звільнили низку співробітників, які це виконували…
— Їх можна було би звільнити лише за те, що вони засвітилися і не зможуть і так виконувати свою роботу спецслужбовців.
— Так, ви просто з язика зняли. Бо деякі спецслужбісти сказали, що це профнепридатність. Але питання в тому, що все одно питання того, хто стоїть за цим, підвисло. І питання навіть не в тому, що цих людей не названо, не покарано, а в тому, що і суспільство ставить відповідні запитання, і наші західні партнери, я переконаний, теж ставлять ці запитання.
Буквально минулого тижня була зустріч послів G7 із медіаспільнотою, там була атмосфера не дуже радісна. Бо питання тиску на журналістів, на засоби масової інформації, є на часі, є актуальним. І ми маємо розуміти, що від цього залежить не лише швидкість нашої інтеграції в Європейський Союз і НАТО, але від цього прямим чином залежить і допомога від Європейського Союзу та США.
Наприклад, ті 50 мільярдів [євро], які виділили. Україна спочатку має виконати низку реформ, завдань, після чого гроші будуть надходити. Це не так, як раніше, беззаперечна [допомога], як у касі, прийшов і отримав. Ми маємо робити свою домашню роботу.
І головне — щоби ця історія (переслідування журналістів — Ред.) не повторилася. Бо одна справа — звільнити людей, а інша справа — створити інституції, умови, коли ця історія вже буде майже неможливою. Погодьтеся, це два різних підходи, які кардинально відрізняються.
— Глобально можна сказати, що ця історія повторилася, оскільки до цього був інцидент із журналістом Юрієм Ніколовим. Денис Бігус у кінці цього розслідування сказав, що цей стиль — залазити у спальню, ритися у спідній білизні, — це суто російський стиль. І ми дійсно бачили щось схоже в Росії в 2000-х. Бігус же вказує, що українські спецслужби хоч і стежили за журналістами завжди, але такого собі не дозволяли. У вас є думки, що могло змінитися?
— Я погоджуюсь із Денисом Бігусом, бо насправді це російський стиль. Змінилося — куратор. Згадаймо, в часи Януковича теж були і провокації проти журналістів. Згадаємо термін тітушки, звідки він пішов? Після того, як нападали на журналістів на акціях протесту. Це дійсно російський стиль.
І це треба викорінювати, як кажуть, гартованим залізом, бо Україна якраз б'ється за те, щоби не бути Росією, маленькою копією Росії. І Європейському Союзу, НАТО не потрібна маленька Росія, це доводить і приклад Угорщини. Тому так прискіпливо ставляться до певних подібних проявів в Україні.
Ми маємо бути проактивними, аби демонструвати свій поступ у демократичному напрямі, а не у зворотному. Тому це дуже небезпечні тенденції.
Ми говоримо про журналістів, але у принципі є такі речі як втрата парламентом суб'єктності, тиск на опозицію, на ЗМІ, на бізнес, просто тотальний тиск. Якраз із цього починалося правління [російського диктатора Володимира] Путіна. Ми маємо розуміти, що це речі, які є дуже небезпечними для майбутнього України.
