«Це буде шлях в один кінець». Письменник Чех — про те, як під час виходу з Бахмуту його підрозділ мав загинути, але бійців врятувала злива
Аерофотознімок, опублікований 21 травня 2023 року, показує руйнування у прифронтовому місті Бахмут у Донецькій області (Фото: 93-тя окрема спеціальна бригада Холодного Яру, REUTERS)
Письменник-військовий Артем Чех, що у травні 2023-го у складі бригади ТрО боронив майже знищений Бахмут, розповів NV про спасіння свого підрозділу, яке прийшло з неба.
У останні дні десятимісячної оборони безпосередньо Бахмута, у травні 2023 року, лише різка зміна погодних умов допомогла врятуватись частині українських бійців, що утримували околиці цього нині вже окупованого міста на північ від Донецька.
Про це NV розповів письменник-військовий Артем Чех, монолог якого редакція навела в друкованому журналі № 8 за листопад 2025 року.
«Наприкінці травня 2023 року ми з моїм відділенням у вісім людей з 241-ї бригади ТрО виходили з Бахмуту. Коли ми туди заходили, ще певні наші підрозділи були в місті. Переважно 93-тя бригада. Вони тоді тримали залишки Бахмута, а наша задача була прикривати їхній відхід», — пригадав Чех.
«Це була околиця міста. Нам сказали: треба окопатись. Ми зрозуміли, що це буде шлях в один кінець. Бо вийти звідти буде неможливо, — розповів письменник. — Вихід з позицій був через село Іванівське: це траса Бахмут-Костянтинівка і вона повністю прострілюється. Коли ми заходили, там було декілька спалених автомобілі на цій дорозі. А коли виходили, їх були десятки.
За його словами, обстріли тривали безперервно: над українськими позиціями постійно літали російські дрони, ворог контролював усі пересування останніх захисників Бахмута, все бачив не лише з дронів, але й з міських висоток.
«Для того, щоб вийти живими, мало статися щось надзвичайне. Ми ж були у них як на долоні, — додав Чех.
«І тут почалася злива, якої давно не було. Просто стіна дощу. Затулило все небо, — пригадав він. — У нас вже був дозвіл на вихід. Ми чекали моменту. Тут починається грім і блискавка. Вода стіною. Ми просто вибігаємо. „Пташки“ не літають, міномети мовчать, артилерія мовчить. І ми поза видимістю».
Коли підрозділ Чеха вийшов із своїх позицій і пройшов найнебезпечніші відрізки, злива закінчилась. Пішки бійці подолали десь 7−8 км за півтори години. «Потім нас підхопили пікапи та відвезли на базу», — пригадав письменник.
«Коли ми вийшли і зрозуміли, що вже на безпечній відстані, і нас може зачепити лише якась дурна міна, ми почали кричати в хмарне небо якусь жахливу лайку. Потім затягнули гімн України. Обіймалися і плакали. Це було щось неймовірне», — додав він.
Битва за Бахмут, за оцінками експертів, стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення, і найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни. Кількість вбитих та поранених в ній військових РФ оцінюються в 60−100 тис. осіб (100 тис. — це дані ГУР МО), з яких як мінімум 20 тис. вбитих складають російські «вагнерівці». Українські втрати не розголошуються, — за словами колишнього секретаря Радбезу Олексія Данилова, вони у 7,5 разів менші за російські.
