«Ширка» з регіоналами, скандальні газові контракти з Путіним і робота на режим Януковича: одіозний шлях Портнова в політиці України
Андрій Портнов працював у парламенті, в адміністрації Януковича, а після Революції Гідності виїхав з України (Фото: RFE/RL)
21 травня у Мадриді був застрелений 51-річний Андрій Портнов — колишній близький соратник Віктора Януковича, заступник глави його президентської адміністрації, який раніше співпрацював з БЮТ та готував «широку коаліцію» разом із регіоналами, що мала обмежити повноваження президента України.
За попередніми даними Reuters та іспанської радіостанції Cadena SER, Портнова застрелили близько 9:15 ранку (10:15 за Києвом) поблизу Американської школи в престижному районі Мадрида Посуело, поруч з якою він мешкав і куди привів своїх дітей. Також повідомляється, що Портнов помер від серії несумісних із життям вогнепальних поранень ще до приїзду медиків, зокрема у груди і голову. Арештів у справі поки немає.
NV нагадує про те, ким був Андрій Портнов і чому його ім'я пов’язано з низкою найрезонансніших антидемократичних подій і періодів в історії незалежної України.
Юрист родом з Луганська, Андрій Портнов за останні два десятиріччя став однією з найодіозніших фігур в українській політиці.
У 90-х роках він працював юристом у Луганську, де отримав профільну вищу освіту.
З 1997-го року, за часів президентства Леоніда Кучми, переїхав у Київ, де почав працювати в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку — спочатку як головний спеціаліст, а потім на керівних посадах, підіймаючись дедалі вище по кар'єрних сходах.
На початку 2000-х заснував власну юридичну фірму Портнов і партнери. Формально вона спеціалізувалася на послугах у сфері інвестиційного бізнесу, корпоративного управління, приватизації та ринку цінних паперів, однак щодо фірми Портнова тоді лунали звинувачення у проведенні рейдерських захоплень майна.
У велику політику Портнов потрапив разом із партією Батьківщина Юлії Тимошенко, де в 2005—2010 роках керував юридичним департаментом її передвиборчого штабу. Саме від Батьківщини Портнов двічі обирався народним депутатом у Верховну Раду 5-го і 6-го скликань (2006−2010 роки). У 2008-му став заступником глави фракції БЮТ у парламенті. Пізніше створив у Раді власне неформальне об'єднання впливу, яке журналісти називали «групою Портнова» (туди входили зокрема нардепи Святослав Олійник, Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко).
Портнов був одним з юристів, які в той період президентства Віктора Ющенко розробляв так і не реалізований проєкт скандальної «ширки» [широкої коаліції] — залаштункових коаліційних перемовин між БЮТ та Партією регіонів. Вони розглядали можливість прийняття конституційних змін задля послаблення ролі президента на тлі суттєвого посилення ролі парламенту (зокрема йшлося про ідею обирати главу державу в Раді, при цьому подовжити повноваження чинного парламенту).
Крім того, Портнов займався супроводом підписання не менш скандальних газових контрактів, які в 2009 році підписали у Москві прем'єр-міністерка України Юлія Тимошенко та Володимир Путін, на той момент прем'єр Росії.
Андрій Портнов був долучений і до низки інших юридичних проєктів Блоку Юлії Тимошенко, зокрема до усунення Валентини Семенюк з посади глави Фонду державного майна на початку 2008 року. Після цього Тимошенко призначила Андрія Портнова в.о. голови Фонду держмайна.
У 2009 році Портнов став членом Вищої ради юстиції України.
Після перемоги Віктора Януковича на виборах 2010 року Андрій Портнов, на той момент заступник керівника фракції БЮТ в Раді, перейшов у його команду і став заступником глави автократичної адміністрації Януковича. Цьому не завадило навіть те, що після поразки Тимошенко на президентських виборах 2010-го саме Портнов захищав її інтереси у Вищому адміністративному суді. Пізніше він заявляв, що нібито вважав звернення до суду недоцільним і зайнявся справою лише під тиском Тимошенко.
В адміністрації Януковича Портнов курував судову гілку влади. У 2011 році став радником Януковича та очолив головне управління з питань судоустрою Адміністрації президента. Був одним із розробників нового Кримінального процесуального кодексу України, який Рада затвердила в 2012 році.
Під час Революції гідності Портнова підвищили до посади першого заступника глава АП. На початку 2014 року його також називали одним із розробників «диктаторських законів» 16 січня. Ці закони обмежували конституційні права громадян України і були покликані поставити поза законом протести та акції учасників Революції гідності, а також висвітлення їх у незалежних медіа. Закони були ухвалені прихильною до Януковича більшістю тогочасної Ради з порушенням регламенту — без обговорення, підняттям рук, без використання системи Рада. Сам Портнов згодом заперечував свою участь у розробці цих законів, заявивши, що «як чиновник тогочасної президентської адміністрації через свої функціональні обов’язки поставив свою візу» вже тоді, коли закони прийшли на підпис Януковичу.
28 лютого 2014 Генеральна прокуратура України скерувала вимогу до Міністерства внутрішніх справ та СБУ з вимогою негайно затримати осіб, які «причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року». У цьому списку перебував і Портнов.
Портнов вперше вихав з України 24 лютого 2014 року, невдовзі після втечі Януковича. Як і більшість близьких до диктатора утікачів того періоду, Портнов спочатку виїхав у Росію. Там вже після Революції Гідності він придбав низку об'єктів елітного майна у Москві та Підмосков'ї, оформивши їх на свою цивільну дружину Анастасію Валяєву та її матір Лідію, як з’ясувало розслідування програми Схеми (проєкт Радіо Свобода). Журналісти також з’ясували, що родина Портнова володіла нерухомістю в Москві спільно з друзями керівника російського МЗС Сергія Лаврова.
Згодом переїхав до Відня (Австрія), де, як стверджував, займався адвокатською діяльністю. У 2018 році отримав від Володимира Мураєва (батька Євгена Мураєва) 100% акцій каналу телеканалу NewsOne, який пізніше став одним із рупорів проросійських сил і соратників Віктора Медведчука в Україні. Портнов заявив, що розриває договір з телеканалом у тому ж 2018-му.
СБУ розслідувала справу щодо причетності Портнова до окупації Криму у 2014 році. В березні 2018-го проти Портнова порушили кримінальну справу за статтею «державна зрада». Зокрема, слідчі СБУ перевіряли причетність Портнова до підготовки постанови Верховної Ради АР Крим, прийнятої в 2014 році для виправдання і прикриття російської окупації півострова.
А в розслідуванні Громадського Плівки Портнова. Як віджимали Крим? йшлося про те, що Андрій Портнов міг бути одним з кураторів російської окупації Криму
У другій половині травня 2019 року Портнов повернувся в Україну — невдовзі після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента. А в серпні 2019-го Служба безпеки України припинила кримінальне провадження про ймовірну державну зраду Портнова «у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального злочину». У січні 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення, яким визнав, що Андрій Портнов нібито проживав останні п’ять років на території України.
Водночас Портнов перебував під санкціями США від 2021 року. Американський Мінфін пояснив відповідне рішення тим, що у 2019‑му він «культивував широкі зв’язки із судовим і правоохоронним апаратом України за допомогою хабарництва». І, окрім того, «був обґрунтовано звинувачений» у використанні впливу на судові рішення в Україні, хотів отримати контроль над системою правосуддя, домагався призначення лояльних йому осіб на вищі судові посади, а також здійснював підкупи суддів.
Вдруге Портнов втік з України після початку повномасштабного вторгнення РФ. За даними проєкту Схеми: корупція в деталях, він виїхав 3 червня 2022 року через Закарпатську область. Відтоді жив за кордоном, зокрема в Іспанії.
За останні роки проти Портнова було порушено чимало кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді.
Проєкт UkraineWorld від Internews Ukraine у своєму дослідженні 2020 року встановив, що Портнов активно намагався дискредитувати українську Революцію Гідності та подальші проєвропейські реформи в країні, а також просувати антизахідні програми, залучаючи до цього інтернет-ботів. Однак Україна не запроваджувала санкції проти Портнова. У вересні 2021 року в інтерв'ю Радіо Свобода Олексій Данілов пояснював, що РНБО не запровадила щодо Портнова санкції так: «У нас стільки загроз, крім Портнова, таких, як Портнов, — дуже і дуже багато. Але треба мати аргументи, докази». А в 2023 році Данілов заявляв, що «на сьогодні такого подання [в РНБО щодо санкцій проти Портнова] від жодної інституції не було».
Утім, у січні 2025 року петиція до Кабміну із закликом винести на розгляд РНБО пропозиції про застосування санкцій щодо Андрія Портнова набрала необхідну кількість голосів для розгляду. У тексті петиції йшлося про те, що Україні слід узгодити свою позицію із санкціями США, накладеними на Портнова за спроби контролю над українською судовою системою, впливу на відповідне законодавство, намагання поставити лояльних чиновників на вищі суддівські посади та купувати судові рішення.
