— Ваш найгірший день під час великої війни (крім 24 лютого 2022 року)?

— Як і більшість, я не вірила у велику війну. Тому 22 лютого поїхала на міжнародну виставку в Мілан. А після того як війна почалася і в Україні повністю припинилися авіаперельоти, я вимушена була залишитися у подруги в Італії, де перебувала до початку квітня.

У перші дні війни Бровари [місто в Київській обл.], де міститься наша трикотажна фабрика, потрапили під бомбові удари. Багато мешканців виїхало.

Тому весь початок війни був найстрашніший, але емоційно найважче було залишатися далеко від своїх. Особливо памʼятаю день на початку березня 2022-го, коли пʼятеро наших дівчат-працівниць, які залишились у Броварах, зателефонували мені й на тлі вибухів попросили дозволу вийти на роботу, щоб звʼязати хлопцям [із тероборони] балаклави. Ви ж розумієте, що я, перебуваючи в безпечній країні, навіть не мала морального права прямо сказати їм: «Дівчата, виходьте на роботу», адже вони наражатимуть своє життя на страшенну небезпеку. Але вони вийшли і,