Що потрібно знати про заповіт, які є види та як його правильно оформити — для NV пояснила старша юристка, адвокат компанії MORIS, кандидатка юридичних наук Соломія Йосипенко.

Складення заповіту є ефективним способом забезпечити передачу майна спадкоємцям відповідно до власної волі, а особливо у тих випадках, коли заповідач бажає передати майно особам, які не є спадкоємцями за законом (партнеру, другу, благодійній організації тощо). Окрім того, наявність заповіту може захистити інтереси рідних та запобігти можливим спорам у родині

Хто може скласти заповіт та хто може стати спадкоємцем за заповітом

Відповідно до положень Цивільного Кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи віком від 18 років з повною цивільною дієздатністю на випадок своєї смерті. Відтак, таке розпорядження здійснюється особисто заповідачем та не допускається через представника.

При складанні заповіту діє принцип «свободи заповіту», відтак заповідач може призначити спадкоємцем будь-яку фізичну чи юридичну особу або позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом без зазначення причин.

Однак, звертаємо увагу, відповідно до ч. 3 ст. 1235 Цивільного Кодексу України, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, зокрема це:

▪ малолітні діти спадкодавця;

▪ неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

▪ непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця.

Яке майно можна включити до заповіту

Заповіт може охоплювати будь-яке майно, зокрема:

▪ нерухомість;

▪ транспортні засоби;

▪ грошові кошти;

▪ коштовності;

▪ твори мистецтва;

▪ цінні папери тощо.

Окрім розпорядження майном заповідач може зобов’язати спадкоємців до вчинення певних дій немайнового характеру, як-от особливі інструкції щодо поховання чи організації певного заходу.

Вимоги до оформлення заповіту

Складається заповіт виключно у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо заповідач через фізичні вади не може скласти заповіт, то нотаріус може на прохання такої особи записати заповіт з її слів власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. І в такому випадку заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Окрім того, якщо заповідач у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може особисто підписати заповіт, останній підписується іншою особою за дорученням та у присутності заповідача.

Важливим аспектом при складанні заповіту є його оформлення таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок. З огляду на це, воля заповідача повинна бути викладена у заповіт достатньо чітко та не викликати невизначеності або двозначності у його змісті з метою уникнення в майбутньому потенційних ризиків пов’язаних із оскарженням заповіту в суді чи отриманням відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посвідчення заповіту

В обов’язковому порядку заповіт має бути посвідчений нотаріусом. Однак, чинне законодавство України у певних випадках надає право окремим посадовим та службовим особам також посвідчувати заповіти.

Зокрема, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Або, якщо особа перебуває на лікуванні чи проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, то заповіт може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем.

Військовослужбовці в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів можуть посвідчити свої заповіти у командира цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Щодо громадяни України, які перебувають за кордоном, то їх заповіти може посвідчити консул.

Окрім цього, заповіт можуть посвідчити: начальник експедиції, в якій перебуває заповідач, начальник установи, де заповідач відбуває покарання, начальник слідчого ізолятора, якщо там утримують людину, яка хоче скласти заповіт; капітан судна, на якому перебуває заповідач під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України.

А також, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках (особи з повною цивільною дієздатністю). Однак, якщо заповіт посвідчує не нотаріус чи представник органу місцевого самоврядування, а інша посадова та службова особа, то присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою.

Звертаємо увагу, що свідками не можуть бути:

▪ нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

▪ спадкоємці за заповітом;

▪ члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом та особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Види заповітів

Крім того, потрібно пам’ятати, що законодавство України передбачає певні види заповітів. Так, ст. 1242 Цивільного Кодексу України передбачає можливість скласти заповіт з умовою.

Тобто, заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, до прикладу проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Однак, така умова не повинна суперечити закону або моральним засадам суспільства та має існувати на час відкриття спадщини.

У свою чергу, ст. 1243 Цивільного Кодексу України передбачає можливість подружжю скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить на праві спільної сумісної власності.

У такому разі частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив і після смерті останнього — до осіб, визначених подружжям у заповіті.

Також особливою формою заповіту є секретний заповіт, зміст якого залишається таємницею до моменту його відкриття після смерті заповідача.

Такий заповіт складається заповідачем самостійно, подається в заклеєному конверті нотаріусу та посвідчується останнім без ознайомлення з його змістом. Оголошується такий заповіт нотаріусом лише після смерті заповідача у присутності зацікавлених осіб та двох свідків.